– Шахтар – Ман Сіті – 0:3. Прогнозовано?
– Звісно, що прогнозовано. Ман Сіті – найкращий клуб світу зараз. Ми повинні розуміти, що чемпіонат України не дозволяє бути конкурентним на європейській арені. Щоб нав’язувати конкуренцію серйозним клубам, потрібно у внутрішньому чемпіонаті проводити хоча б 20 таких матчів.
У нас же «гірники» зіграють проти Динамо, Зорі – і на цьому все. Те, що Шахтар домінує в УПЛ, зовсім не означає, що він може грати на рівних із Ман Сіті. Матч у Харкові це довів.
– Згідні, що сьогоднішній Шахтар не готовий до Ліги чемпіонів?
– Я вважаю, що для Шахтаря захист завжди був проблемою. Але вони давали результат завдяки сильним гравцям лінії атаки – Вілліан, Дуглас Коста, Алекс Тейшейра… Грали за принципом «ми заб’ємо, скільки захочемо, а ви – скільки зможете». Тож промахи оборони не видавалися такими глобальними. У півзахисті діяв Фернандінью – дуже серйозний руйнівник, який грав і на оборону, і на атаку. Це були фігури серйозного калібру, які згодом опинилися у топ-клубах.
Про теперішню атакувальну лінію я так сказати не можу. Можна виділити хіба що Тайсона і Марлоса. Але вони не можуть тягнути всю команду на собі. Тому, якщо Шахтар прагне успішно грати у єврокубках, потрібно шукати кваліфікованих гравців оборони. Ті захисники, які виходять зараз, – це не рівень Ліги чемпіонів.
– Розтрощивши Аталанту, загребське Динамо сплутало всі карти?
– Шахтарю буде важко боротися навіть за друге місце у групі – це однозначно. Аталанта – не подарунок, це клуб доволі пристойного рівня. Тим не менше, Динамо їх переграло надзвичайно впевнено.
Для Шахтаря це – великий мінус, адже ми думали, що хорвати будуть аутсайдерами. Поразка Аталанти ще теж нічого не означає – цей клуб буде боротися. Словом, після матчу у Загребі з’явилося дуже багато запитань…
– Єдину перемогу Україні подарувало київське Динамо, яке перервало свою катастрофічну 6-матчеву смугу невдач. Ваші враження?
– При такій жахливій серії (на моїй пам'яті – вперше), найголовнішим для Динамо був результат – перемога. Зрозуміло, далеко не все вдавалося у грі, але потрібно було врешті вивести команду із цієї психологічної ями. Переможний результат вчорашнього матчу дуже позитивно вплине на мікроклімат у колективі. Градус нервозності повинен упасти. Тепер буде можливість спокійно працювати і налагоджувати гру.
– Як можете пояснити особливі емоції Михайличенка після голу Буяльського? Тренер навіть просльозився…
– Це зайвий раз показало, наскільки напруженою була ситуація в команді. Михайличенко виплеснув емоції, довівши, що Динамо для нього – небайдуже, що він дійсно віддається роботі. Дай Боже, щоб цей момент став початком становлення успішної команди.
– Жерсон Родрігес вкотре не переконав у ролі центрфорварда. Варто переводити на іншу позицію?
– Я теж так вважаю. У Динамо його брали за якості, продемонстровані у збірній Люксембургу, а там він не грав на вістрі атаки. Жерсон – не центрфорвард, тож варто його спробувати на інших позиціях. Там, де він зможе принести Динамо найбільшу користь. Усе залежатиме від бачення головного тренера і від його спілкування з гравцем.
– Олександрія поступилася Вольфсбургу. Головний винуватець – Юрій Паньків?
– Команда дебютувала у груповому етапі Ліги Європи, тож, безперечно, хвилювання було присутнім. Хоча у перші 15-20 хвилин ніщо не віщувало лиха. Олександрія контролювала гру. А далі сталася помилка Паньківа, яку важко пояснити. Одразу ж ми відповіли хорошою атакою з двома поспіль ударами. Якби зрівняли рахунок, усе могло б скластися інакше.
В принципі, як для дебютного матчу, тим паче – проти команди Бундесліги, Олександрія зіграла достойно. Українці не паркували «автобус», а намагалися створювати моменти в атаці. Зараз потрібно попрацювати над помилками, які проявилися проти Вольфсбурга, і все повинно бути добре.
– Після вчорашнього ігрового вечора Україна опустилася у таблиці коефіцієнтів УЄФА на десяту сходинку, а це у перспективі матиме негативні наслідки…
– Ми набирали всі ці очки, коли Дніпро грав у фіналі Ліги Європи, Динамо виступало у групі Ліги чемпіонів, а Шахтар навіть виходив у плей-офф. Останніми роками наші клуби втратили легіонерів високого рівня, рівень чемпіонату суттєво впав. Звідси – такі сумні наслідки у таблиці коефіцієнтів.
Сьогодні переглянув вчорашні результати Ліги Європи. Деякі з них для мене незрозумілі. Це Базель – Краснодар і Лудогорець – ЦСКА. Як це пояснити? В одних – повне фінансування, шикарні клуби, пристойні кадри. А результат? 1:5 і 0:5. І ще одна гра здивувала – АПОЕЛ – Дюделанж (3:4). Тому потрібно дивитися трохи глибше. Рівень футболу вирівнюється. Беззубих аутсайдерів практично не залишилося.
Те, що ми втрачаємо позиції, – це неминучий процес. Потрібно виховувати власну молодь і дитячий футбол. Перші паростки вже є – це чемпіони світу U-20. Думаю, з часом ми надолужимо те, що втратили зараз.