Для української Прем'єр-ліги 2010-ті виявилися вельми різношерстим періодом в історії. Якщо на початку наш чемпіонат «обростав жирком», то нині він багато в чому існує на колишніх запасах і практично нічого не акумулює з точки зору доробку на майбутнє.
Розіграш УПЛ-2013/14 взагалі виявився найбільш цікавим та інтригуючим за весь час проведення національного чемпіонату у незалежній Україні. Четверте місце від першого на фініші відділили 12 очок, але четвертим стало «Динамо», а першим - «Шахтар». На другій же сходинці опинився «Дніпро», який програв «гірникам» лише 6 пунктів, а третім до фінішу прийшов «Металіст» з 2-очковим відставанням від «дніпрян». На жаль, нині в професійному футболі України вже немає ні «Дніпра», ні «Металіста», ні багатьох інших славних команд, але напередодні новорічних свят ми все-таки підіб'ємо своєрідний підсумок усього того, що відбувалося в еліті вітчизняного футболу в 2010-х , склавши символічну збірну цього періоду. Відзначимо відразу, що вибір стояв непростий і багатьох дуже гідних кандидатів довелося залишити «за бортом» через вельми банальну причину - до складу можуть потрапити тільки одинадцять кращих. Якщо ви в якихось моментах не згодні з авторською точкою зору - в коментарях завжди раді почути особисто вашу думку і, було б непогано, ще й аргументоване пояснення до неї.
Воротар - Андрій ПЯТОВ
Виступав в 2010-х в УПЛ за: «Шахтар»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: 7 титулів чемпіона
Матчі в УПЛ: 326 матчів, 221
пропущений м’яч
2010-ті - це період розквіту кар'єри Андрія Пятова, якому вдалося гідно замінити в українському футболі колишню воротарську легенду в особі Олександра Шовковського. За цей період Пятову вдалося виграти конкуренцію в «Шахтарі» і в збірній України у багатьох талановитих й умілих воротарів. Лише Олександру Рибці вдалося на якийсь період всерйоз витіснити Андрія з рамки воріт «гірницької» команди, але в силу всім відомої історії залишити Пятова в резервістах цьому кіперу так і не вдалося.
Нині Пятов в свої 35 років продовжує впевнено займати пост № 1 не тільки в клубі, але і в національній збірній України. Він, як і практично будь-який воротар, не є безпомилковим, але вміє впевнено грати ногами і володіє приголомшливою стійкістю, що робить Пятова однозначно кращим воротарем розглянутого періоду в УПЛ.
Правий захисник - Даріо СРНА
Виступав в 2010-х в УПЛ за: «Шахтар»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: 6 титулів чемпіона
Матчі в УПЛ: 339 матчів, 33 голи
Хорватський легіонер став не тільки символом «Шахтаря» останніх півтора десятиліть, але і своєрідним мірилом для всіх футболістів, які виступають в УПЛ на його позиції. Даріо Срна - це практично в кожному матчі генератор моментів для «гірників» на правому фланзі, який не втомлювався відпрацьовувати не тільки попереду, але і безпосередньо в обороні.
Важливо, що Срні вдалося стати тією фігурою в українському футболі, по відношенню до якої практично немає байдужих. Вболівальники «Шахтаря» його цінують та поважають, а шанувальники «Динамо» й деяких інших команд в більшості своїй категорично не сприймають в силу ряду факторів. Але, мабуть, таким і повинен бути капітан в сучасному футболі - або ви всерйоз вважаєте, що, наприклад, капітана «Ліверпуля» люблять і шанують вболівальники «Манчестер Юнайтед»? Футбол - це суперництво, де не можна догоджати обом сторонам.
Центральний захисник - Папа ГУЙЄ
Виступав в 2010-х в УПЛ за: «Металіст», «Дніпро», «Карпати», «Дніпро-1»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: віце-чемпіон (сезон-2012/13)
Матчі в УПЛ: 296 матчів, 5 голів
Сенегалець Папа Гуйє - особистість однозначно легендарна для української Прем'єр-ліги останніх 10-15 років. Розквіт кар'єри цього футболіста припав на часи в «Металісті», де Мирон Маркевич визначив Гуйє в центр оборони. Потужний і чіпкий на полі Папа в повсякденному житті завжди привітний та життєрадісний. Він шанобливо ставився до вболівальників, а тому дуже переживав, як сприймуть його перехід з «Металіста» в «Дніпро». Але це була не зрада, а реалії вітчизняного футболу, коли маститі команди одна за одною сходили з авансцени, а футболістам потрібно було продовжувати залишатися на топ-рівні.
Безумовно, багато хто може згадати Домагоя Віду або Александара Драговича з «Динамо». Хтось, можливо, замовить слово про Олександра Кучера або Ярослава Ракицького з «Шахтаря», але Папа Гуйє - це брила для УПЛ, на рахунку якої понад 270 матчів в цьому турнірі. Настільки приголомшлива лояльність до чемпіонату для легіонера - річ в сучасних реаліях не настільки все й поширена. Так, нині Папа Гуйє в «Дніпрі-1» вже не той, як колись, але навіть в свої 35 років він намагається бути максимально корисним, будучи, наприклад, кращим за якістю ведення верхових єдиноборств (81,8% успішних дій) гравцем УПЛ у сезоні-2019/20.
Центральний захисник - Євген ХАЧЕРІДІ
Виступав в 2010-х в УПЛ за: «Динамо»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: 2 титули чемпіона
Матчі в УПЛ: 150 матчів, 6 голів
Вихованець мелітопольського футболу Євген Хачеріді у великий футбол потрапив багато в чому завдяки легендарному екс-тренеру «Волині» Віталію Кварцяному, але по-справжньому знаменитим став завдяки багаторічним виступам за «Динамо». У київській команді місце в основі Хачеріді практично завжди було беззаперечним, хоча Євген часом і не справлявся з психологічним навантаженням, що виливалося в абсолютно безглузді картки.
Але з точки зору здібностей та якості гри в кращі часи Хачеріді - один з кращих українських захисників останнього десятиліття. Багато в чому завдяки йому «Динамо» вдалося в середині «десятих» перервати п'ятирічну чемпіонську гегемонію «Шахтаря», але згодом чи то у захисника пропала мотивація, чи то тренерський штаб «біло-синіх» не зміг знайти правильний підхід до роботи з Хачеріді, але Євген пішов і поки поза «Динамо» абсолютно не вирізняється. Як би там не було, але збірна УПЛ 2010-х без Хачеріді навряд чи була б повноцінною.
Лівий захисник - ІСМАЇЛІ
Виступав в 2010-х в УПЛ за: «Шахтар»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: 5 титулів чемпіона
Матчі в УПЛ: 130 матчів, 13 голів
У «Шахтар» Ісмаїлі прибув ще в 2013 році, але при Луческу заграти на топ-рівні йому не вдалося. Беззаперечним гравцем основи і одним з найцінніших футболістів команди цьому бразильцеві вдалося стати вже при Паулу Фонсеці. Ісмаїлі часом здається абсолютно двожильним в своїх постійних переміщеннях по флангу від оборони в атаку і навпаки.
Невипадково в сучасному «Шахтарі» саме Ісмаїлі є найціннішим активом клубу за версією Transfermarkt - 19 мільйонів євро. Від його гри багато в чому залежить небезпека, яку «гірники» можуть представляти суперникам з лівого флангу, який став чи не ключовою зоною «Шахтаря» після відходу з команди Даріо Срни. В УПЛ за значимістю і роллю нинішнього Ісмаїлі по амплуа можна порівняти з Андрієм Несмачним, який колись чудово «випалював» ліву «бровку» в «Динамо».
Опорний півзахисник - ФЕРНАНДІНЬО
Виступав в 2010-х в УПЛ за: «Шахтар»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: 3 титули чемпіона
Матчі в УПЛ: 184 матчі, 31 гол
У цьому десятилітті Фернандіньо в УПЛ провів лише три сезони, кожен з яких став для нього особисто і «Шахтаря» в цілому «золотим». Роль цього гравця в команді Луческу неможливо недооцінити. Ймовірно, Ферна не завжди діяв помітно та яскраво, але від його активності на полі завжди залежала чи не вся гра «гірників». Бразилець чудово справлявся як з диспетчерськими якостями, так і виконував функцію класичного руйнівника.
Продаж Фернандіньо в «Манчестер Сіті» за 40 мільйонів євро, так само як і здатність бразильця застовпити за собою на довгі сезони місце основного гравця в стані «городян», не викликають ніяких здивувань. Навіть Тарас Степаненко, який згодом фактично і змінив Ферну в складі «Шахтаря» і куди більше провів за «гірників» матчів в 2010-х, в одному з інтерв'ю зізнавався, що вважає найкращим легіонером в історії УПЛ саме Фернандіньо. А якщо так, то дозволимо собі включити до складу саме цього бразильця, а не Степаненка, чиї заслуги і досягнення за мірками УПЛ також виглядають фантастично.
Правий півзахисник - Андрій ЯРМОЛЕНКО
Виступав в 2010-х в УПЛ за: «Динамо»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: 2 титули чемпіона
Матчі в УПЛ: 228 матчів, 99 голів
Андрій Ярмоленко - яскравий приклад футболіста, який зумів побудувати блискучу кар'єру в вітчизняному чемпіонаті. Так, можливо, за кордон він переїхав вже трохи запізно, зате в УПЛ він був по-справжньому геніальний. На жаль, період кар'єри Ярмоленка в «Динамо» потрапив на не найкращі часи в історії цього клубу, але два чемпіонські титули команди Сергія Реброва - це певною мірою серйозна частина заслуг Андрія. Скільки голів Ярмоленко виявлялися вирішальними в ті часи для біло-синьої команди зараз і не пригадати...
Важливо, що місце в нашій команді Ярмоленко виграв на тлі приголомшливої конкуренції з боку Марлоса та Віктора Циганкова. Але на тлі першого Андрій виділяється тим, що був фактично одноосібним лідером і опорою своєї команди, що Марлосу ні в «Металісті», ні в «Шахтарі» все-таки повторити не вдалося, а Циганкова з Ярмоленко поки ще занадто рано порівнювати в силу молодості першого. Можливо, колись Віктор і зможе перевершити попередника, але тоді, ймовірно, мова буде йти вже про збірну УПЛ 2020-х...
Лівий півзахисник - ТАЙСОН
Виступав в 2010-х в УПЛ за: «Металіст», «Шахтар»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: 5 титулів чемпіона
Матчі в УПЛ: 212 матчів, 45 голів
В Україну Тайсон перебрався якраз в середині 2010 року. Спершу з ним довелося як слід попрацювати в «Металісті» Мирону Маркевичу. Досвідчений український наставник не перестає ділитися спогадами про непрості перші роки роботи з бразильцем, який має досить специфічний характер. Але з часом робота Маркевича принесла свої плоди і Тайсон перетворився в одну з головних зірок харківської команди.
Перехід в «Шахтар» дозволив бразильцеві й зовсім стати свого роду діамантом для УПЛ. Невипадково головний тренер збірної України Андрій Шевченко на церемонії вручення Тайсону нагороди кращого футболіста за підсумками 2019 року в вітчизняному футболі буквально засипав хавбека компліментами . Можливо, нині Тайсона «Шахтарю» дійсно пора відпускати, але навряд чи хтось всерйоз буде сперечатися з тим, що бразильцеві вдалося провести приголомшливі 9,5 років в Україні.
Центральний атакуючий півзахисник - Генріх МХІТАРЯН
Виступав в 2010-х в УПЛ за: «Металург» Донецьк, «Шахтар»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: 3 титули чемпіона
Матчі в УПЛ: 109 матчей, 50 голов
Складаючи символічну збірну УПЛ 2010-х просто неможливо не згадати про Генріха Мхітаряна. Цьому вірменину вдалося побудувати чудову кар'єру в нашій країні. Ще влітку 2009 року він перебрався в донецький «Металург» фактично нікому невідомим легіонером, яких в УПЛ за всю її історію було чимало. Однак через чотири сезони Мхітарян залишав Україну футболістом топ-калібру, який зумів переписати чимало рекордів турніру (досить згадати феноменальну результативність Генріха в своєму останньому сезоні в УПЛ).
Важливо, що Мхітарян кожен свій сезон в УПЛ прогресував. Генріх зумів також вчасно покинути нашу лігу, щоб зробити черговий крок вгору в кар'єрі, яким стала дортмундська «Боруссія». На жаль, після Німеччини вірменський хавбек ніяк не може знайти себе і знову почати демонструвати ту гру, за яку його багато хто полюбив в Україні. Втім, цей етап кар'єри Генріха вже жодним чином не пов'язаний з темою нашої сьогоднішньої розмови.
Центральний атакуючий півзахисник - Клейтон ШАВ'ЄР
Виступав в 2010-х в УПЛ за: «Металіст»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: віце-чемпіон (сезон-2012/13)
Матчі в УПЛ: 109 матчів, 46 голів
Якщо «Шахтар» вважав за краще привозити в Україну молодих бразильців, то в «Металісті» пішли іншим шляхом. Зокрема, Клейтон Шав'єр опинився в Харкові влітку 2010 року, коли йому було вже 27. Серйозний досвід, напрацьований в бразильських лігах, допоміг Шав'єру швидко проявити свої кращі якості і в УПЛ. Клейтон був, мабуть, самим тонким і творчим гравцем того блискучого «Металіста», який вдалося побудувати тріо в особі президента Ярославського, спортивного директора Краснікова і головного тренера Маркевича.
В Україні Шав'єру довелося зіткнутися з цілим рядом труднощів, в тому числі і особистого характеру, але він зумів з усім цим впоратися і залишатися лідером команди на полі. І нехай «першим після Бога» харківські вболівальники називали Марко Девича, але навряд чи хтось із них поставить під сумнів талант і здібності Клейтона Шав'єра, який був для «Металіста» таким собі геніальним чарівником - ні більше, ні менше.
Нападник - Жуніор МОРАЕС
Виступав в 2010-х в УПЛ за: «Металург» Донецьк, «Динамо», «Шахтар»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: 2 титули чемпіона
Матчі в УПЛ: 160 матчів, 91 гол
Так, в 2010-х в УПЛ зіграло чимало дуже серйозних і якісних форвардів. На цей час припало закінчення кар'єри легендарного Андрія Шевченка, середина шляху Артема Мілевського, прекрасні роки в Харкові легенди сучасності для «Металіста» Марко Девича, хороша результативність за «Динамо» від Брауна Ідейє... Однак, якщо брати «десяті» в загальному, то немає сумнівів, що найкращим форвардом УПЛ за цей період є Жуніор Мораес.
Цей бразилець, який отримав згодом український паспорт і право виступів за «синьо-жовтих», домігся по-справжньому істотного прогресу саме в УПЛ. Починав свої виступи в лізі Мораес з донецького «Металурга», де демонстрував дуже пристойну результативність. Банкрутство та подальше зникнення клубу призвели до переходу Жуніора в «Динамо», де форвард зумів виграти конкуренцію і допомогти команді в сезоні-2015/16 вдруге поспіль стати чемпіоном України. Потім Мораес подався в «Шахтар», де також зміг виграти конкуренцію у Бланко-Лещука, Кайоде, Борячука й інших, ставши беззаперечно ключовим нападником команди. Можливо, Жуніор Мораес і не демонструє помітного та яскравого футболу, але в УПЛ завжди забезпечував своїм командам головне, що потрібно від форварда - забиті м'ячі. Хіба після цього ми маємо право вимагати всерйоз щось ще?
Головний тренер - Сергій РЕБРОВ
Працював в 2010-х в УПЛ з «Динамо»
Найвище досягнення в УПЛ в 2010-х: 2 титули чемпіона
Обрати головного тренера для такої команди - завдання не менш складне, ніж обґрунтовано підібрати кандидата на кожну позицію. Звичайно, не можна залишати без уваги якісну роботу Мирона Маркевича з «Металістом», Хуанде Рамоса з «Дніпром», не кажучи вже про феноменальні результати Мірчі Луческу з «Шахтарем». Однак ми коучем символічної команди 2010-х в УПЛ вибрали Сергія Реброва, який у непрості часи прийняв «Динамо» і зміг не тільки нав'язати гідну боротьбу «Шахтарю» за титули, а й двічі поспіль обходив «гірників» в такій боротьбі. Складно сказати, чи призвели ці дві невдачі до того, що в донецькому клубі прийшли до рішення не продовжувати контракт з Луческу, але в якості одного з факторів, ймовірно, виступили як мінімум.
Так, третій титул поспіль Реброву з «Динамо» не дав взяти вже Паулу Фонсека, але в цілому робота цього фахівця з «біло-синіми» гідна поваги. Навіть через кілька років після відходу Сергія Станіславовича з посади наставника киян, не залишає відчуття, що керівництво «Динамо» не дало тренеру реалізувати і двох третин того, що здатен був би дати колективу Ребров. Банально, але цьому наставнику не вистачило повноти влади в клубі, щоб вивести його з крутого піке і, можливо, спробувати повернути на колишні вершини. Що ж, тепер боси «Динамо», поглядаючи на результати роботи Реброва в Угорщині з «Ференцварошем» можуть тільки шкодувати про свою ж недалекоглядність, а вболівальники київської команди з сумом у душі згадувати ті кілька років настільки солодкого для них домінування над «Шахтарем»...
Олексій СЛИВЧЕНКО