Ліга чемпіонів - турнір особливий, зіграти в якому мріє переважна більшість футболістів-професіоналів по всьому світу. Вдається це зробити далеко не всім, а ось проявити себе в ролі топ-гравців - так і зовсім одиницям. Що ж, згадаймо сьогодні тих, хто був в Лізі чемпіонів стабільно кращим в 2010-х.
Воротар - Джанлуїджі БУФФОН
Хтось згадає про Нойєра, хтось назве прізвище Облака, а знайдуться й ті, для кого недавні подвиги Аліссона здадуться найбільш важливими, але обійти увагою таку брилу воротарського цеху, як Джанлуїджі Буффон, ми просто не маємо права. «Вічнозелений» італієць продовжує активну кар'єру і понині - в 41 рік він повернувся в «Ювентус» і намагається скласти конкуренцію більш молодим партнерам по команді.
Але в 2010-х Буффон в Лізі чемпіонів був чудовий. Його сейви, читання гри і впевненість в собі викликали острах не в когось там, а у самого Ліонеля Мессі. Аргентинець зміг вперше забити італійцеві в вересні 2017 року. Буффон залишався таким собі «Останнім з могікан» в списку жертв Мессі. На жаль, Джанлуїджі так і не виграв жодного трофея в Лізі чемпіонів, хоча всього зіграв у фіналах турніру тричі, причому два рази - в 2010-х.
Правий захисник - Дані АЛВЕС
Немає і не було більш сильного правого фулбека в Лізі чемпіонів в 2010-х, чия гра відповідала б усім запитам сучасного футболу, ніж Дані Алвес. Бразилець чудово проявив себе в «Барселоні», а під кінець декади пограв також за «Ювентус» і «Парі Сен-Жермен». Причому з віком Дані Алвес не втрачав, а навпаки, немов набував сил та якості, що допомагало йому залишатися на топ-рівні весь цей час.
Роль Дані Алвеса в трьох перемогах «Барселони» в Лізі чемпіонів переоцінити дуже складно. Дві з них бразилець і «блаугранас» здобули в 2010-х, а тому, на відміну від Буффона, Дані Алвесу буде чим похвалитися перед онуками, коли ті побажають вивчити запилену від часу дідову полку з трофеями. До слова, в свої 36 років бразильський фулбек, схоже, не збирається припиняти кар'єру - з літа минулого року він виступає на батьківщині за «Сан-Паулу», маючи контракт до кінця 2022 року.
Центральний захисник - Жерар ПІКЕ
Якби Алекс Фергюсон знав, в гравця якого рівня виросте Жерар Піке, він би ніколи не погодився б відпустити іспанця назад в «Барселону». А так футбольний світ знає Піке саме як блискучого центрбека «блаугранас», вихованцем академії якої Жерар і є.
Піке чудово вписується в стиль гри «Барселони». Це центральний захисник, який на ти з м'ячем, вміє виконати точну передачу будь-якої складності і підстрахувати партнерів, коли ті надто захопилися атакою. Неодноразово фахівці відзначали, що саме Піке - людина, з якого починаються гольові атаки «Барселони». Втім, Жерар і завершити їх самостійно не проти, особливо при підключеннях на стандарти. Як і Дані Алвес, всього Піке в «Барселоні» виграв три трофеї Ліги чемпіонів, два з яких припали на 2010-ті.
Центральний захисник - Серхіо РАМОС
Відноситься до Серхіо Рамоса можна по-різному. Хтось цінує і поважає його за бійцівські якості і дух переможця, інші ж ледве не ненавидять за присутні в його грі провокації по відношенню до суперників. Однак сперечатися з тим, що цей іспанець є одним з найвидатніших центральних захисників останнього десятиліття навряд чи варто.
Рамос - це воїн, який визнає тільки одну задачу - перемогти. Все інше, в тому числі і методи, до яких доведеться вдатися для здобування результату, для Серхіо на другому плані. Можливо, за це доля прихильно ставиться до Рамоса, адже легко згадати достатню кількість вирішальних голів на останніх хвилинах, які забивав Серхіо. Та й історія, яка з’явилась у пресі в 2018-му, з допінгом, знайденим в організмі захисника, але в підсумку вщухла й не отримала негативного продовження для Рамоса, свідчить про чи не винятковість цього футболіста. До слова, це ми ще не згадували про чотири трофеї Ліги чемпіонів, які Серхіо вдалося виграти разом з «Реалом» в 2010-х. Фантастика, чи не так?
Лівий захисник - МАРСЕЛО
Як і його співвітчизник Дані Алвес, який виступає на протилежній «бровці», Марсело - невтомний фулбек, здатний розганяти атаки своєї команди і буквально випалювати фланг протягом усього матчу, скільки б він не тривав - 90 або 120 хвилин. Після Роберто Карлоса здавалося, що в «Реалі» вже ніколи не буде настільки динамічного і якісного флангового гравця, але Марсело змусив всіх забути про співвітчизника, причому надовго.
Роль Марсело в чотирьох перемогах «Реала» в Лізі чемпіонів в 2010-х - колосальна. Форвардам і вінгерам «бланкос», безумовно, було дуже комфортно грати в одній команді з футболістом такого класу й рівня, здатного викладати м'яч під удар, що називається, «на блюдечку з блакитною облямівкою». Нині Марсело, незважаючи на всілякі чутки і плітки, залишається в «Реалі», якому він може принести ще чимало користі.
Центральний півзахисник - Лука МОДРИЧ
Людина, яка допомогла збірній Хорватії пробитися у фінал ЧС-2018 і в тому ж році зуміла перервати двовладдя Мессі та Роналду в боротьбі за «Золотий м'яч», однозначно заслуговує на повагу і визнання. Шлях Луки Модрича до слави не був простим. У «Реал» він потрапив не зі свого рідного загребського «Динамо», а через «Тоттенхем», де протягом чотирьох років в АПЛ зміг проявити себе з найкращого боку, змусивши іспанський «королівський клуб» заплатити за перехід 35 мільйонів євро.
Модрич здатний легко знаходити вільний простір на полі, немов дрейфуючи між гравцями команди-суперниці. Він дуже тонко відчуває гру, а тому для Луки немає особливих проблем в тому, щоб передбачати задумки партнерів, що нерідко допомагало «Реалу» опинятися на крок попереду опонентів. Зрештою, як і Рамос з Марсело, Модрич також був наріжним каменем тієї команди, яка в 2010-х чотири рази перемагала в Лізі чемпіонів.
Центральний півзахисник - ХАВІ
Легенда середньої лінії «Барселони». Маестро, грою якого захоплювалися мільйони вболівальників по всьому світу. Йому аплодували навіть фанати команд-суперниць «Барселони» просто тому, що дії та рішення Хаві часто виглядали абсолютно геніальними і фантастичними. Здавалося, що цей хавбек завжди опинявся на крок попереду своїх опонентів, а багато хто небезпідставно вважає, що якби не можливість грати з Хаві, то в «Барселоні» не довелося б говорити і про генія Мессі.
Втім, наводити аргументи на користь цієї думки, або спростовувати її, ми не будемо, а лише визнаємо факт неймовірної гри, якою запам'ятався Хаві. Всього на його рахунку чотири перемоги в Лізі чемпіонів, причому дві - в 2010-х. З «Барселони» він пішов в 2015-му, після чого чотири роки провів в Катарі, граючи за «Аль-Садд», а згодом ставши головним тренером цієї команди.
Центральний півзахисник - Андрес ІНЬЄСТА
Іньєста, як і Хаві, вже увійшов до списку кращих футболістів в історії «Барселони» і, мабуть, всього іспанського футболу. Коли ці два хавбеки одночасно були на полі, здавалося, що втратити м'яч каталонська команда просто не може. Легендарна «тікі-така», яку настільки натхненно прищепив «Барселоні» Хосеп Гвардіола, була б неможлива до втілення в життя, якби в команді не було гравців рівня Іньєсти та Хаві.
Андрес опинявся здатний легко виходити з-під пресингу суперника, виконувати фантастичні розрізні передачі, які можна сміливо називати розумними, а можна відразу й куди більш відповідним словом - геніальними. Вигравши, як і Хаві, чотири титули з «Барселоною» в Лізі чемпіонів (два - в 2010-х), Іньєста вирішив покинути команду в 2018-му, щоб змінити обстановку і спробувати себе в іншому місці. Нині Андрес радує шанувальників японського футболу, виступаючи за тамтешній «Віссел Кобе».
Правий нападник - Ліонель МЕССІ
До чого слова, коли мова заходить про, ймовірно, кращого футболіста десятиліття? Посперечатися з цим може тільки Кріштіану Роналду і його шанувальники, але навіть для них факт величі і геніальності Мессі навряд чи є дискусійним. Вина Ліонеля полягає лише в тому, що завдяки його феноменальній та стабільній грі, ми вже не реагуємо на фінти, передачі і божевільні голи, як на щось фантастичне. Ми звикли до такого футболу, якого просто ніколи б не було, якби не з'явився Мессі.
У 2010-х Мессі лише двічі вигравав з «Барселоною» Лігу чемпіонів, але цей факт ні на краплю не ставить під сумнів роль цього футболіста в історії футболу, причому не тільки сучасного, але й всієї гри, як такої. Шість «Золотих м'ячів» - рекорд, до якого можна скільки завгодно прагнути іншим «смертним», але далеко не факт, що комусь взагалі вдасться його повторити, не кажучи вже про те, щоб перевершити.
Центральний нападник - Роберт ЛЕВАНДОВСЬКИ
Чудовому польському бомбардиру Роберту Левандовськи не пощастило грати в епоху Мессі і Роналду. Було б інакше, він напевно зібрав би вже кілька «Золотих м'ячів» в свою колекцію, доповнивши її ще більшою кількістю «Золотих бутс» та інших «дрібничок», що мають менше значення в футбольному світі.
Левандовськи - класичний центрфорвард, який знає і вміє робити свою роботу максимально якісно. Що там говорити, якщо в нинішньому розіграші Ліги чемпіонів на рахунку 31-річного голеадора вже 10 забитих м'ячів, причому всього в 5 проведених в рамках турніру поєдинках. На жаль, Левандовськи прийшов в «Баварію» лише в 2014-му, а тому не застав сезон-2012/13, коли мюнхенський гранд в останній раз до нинішнього моменту перемагав в Лізі чемпіонів. З тих пір і до минулого розіграшу володарями найпрестижнішого клубного трофею Європи ставали виключно іспанські клуби, чиє представництво навіть в нашому рейтингу справедливо куди більш високе.
Лівий нападник - Кріштіану РОНАЛДУ
Якщо Мессі може похвалитися природним талантом, то Кріштіану Роналду домігся висот завдяки неймовірній працездатності і впевненості у власних силах. Можна скільки завгодно любити Мессі, але при цьому не можна не погоджуватися з величчю Роналду, тим більше, що конкуренція з португальцем робила і робить сильнішими самого Ліонеля.
Фантастичний гол через себе в ворота «Ювентуса» у виконанні Роналду, мабуть, до цих пір стоїть перед очима у багатьох любителів футболу топ-рівня, яким однозначно рясніє Ліга чемпіонів. Саме Роналду був головним двигуном в реактивній ракеті під назвою «Реал» Мадрид, яка в 2010-х приголомшила весь футбольний світ чотирма перемогами в Лізі чемпіонів. Після відходу з мадридського клубу, Кріштіану поки не вдається вивести на подібну вершину «Ювентус». Хтось стверджує, що португалець старіє і вже не здатний показувати футбол колишнього рівня, але Роналду не звикати, що його списують з рахунків і десь навіть недолюблюють. Здається, таке ставлення дає йому ще більше мотивації і допомагає ставати сильнішим.
Олексій СЛИВЧЕНКО