Сергій Шебек, екс-арбітр ФІФА:
- Той випадок, коли ситуація не підлягає сумнівам і не потребує дискусій. Абсолютно правильне рішення від арбітра. Чому? У Зінченка не було навіть наміру чисто відібрати м'яча. Суперник прокинув собі м'яч і могла розвиватися хороша гостра атака. Аби її не допустити, Зінченко банально зіграв в корпус Гаррі Уінксу. І мова не йде про те, що українець грав плечем в плече, адже в Правилах чітко вказано, що грати плечем в плече можна тоді, коли м'яч знаходиться від футболістів на ігровій відстані. А тут гравець «Тоттенгема» прокинув м'яча вперед, тому це був зрив атаки. А отже, правильне рішення від арбітра.
Мирослав Ступар, екс-арбітр ФІФА:
- Тут говорять про боротьбу плечем в плече, але давайте розберемося. Про першу карточку Зінченка не згадуємо, вона була очевидною. А перед тим, як Олександр отримав другу, «Манчестер Сіті» розігрував кутовий. Розіграв невдало, Гаррі Уінкс м'яча перехопив і протягнув його до центральної лінії. І проштовхнув далі, але там вже Зінченко зустрів його своїм плечем, заваливши на газон. Якби Уінкс силову боротьбу не програв, то двоє гравців «Тоттенгема» виходили би на одного захисника «МанСіті». Це зрив небезпечної атаки.
Чи мав рацію арбітр, зупиняючи гру і показуючи Зінченку другу жовту карточку? Якщо дивитися лише на боротьбу двох футболістів, то я б не сказав, що контакт Зінченка відносно Уінкса був неправомірним. Але я хочу звернути вашу увагу ось на щось: восьмий номер «Тоттенгема» проштовхнув м'яча до того, як Зінченко вступив з ним у контакт. І коли цей контакт відбувся, м'яч був не на ігровій відстані від футболістів. Ось це важливо. У Правилах записано чітко: якщо м'яч знаходиться не на ігровій відстані, то навіть правомірний поштовх трактується порушенням правил. Але за це призначається не штрафний удар, як розцінив Майкл Дін, а вільний удар. І без карточки тут не обійтися. Тож вилучення Зінченка закономірне.