- Розкажи, наскільки швидко ти адаптувався в першій команді?
- Я тренувався з хлопцями ще в Україні і до цього був час з усіма познайомитися. Приємно, що є шанс пройти з ними збір і показати себе, стараюсь.
- Ти сюди приїхав у статусі капітана молодіжної команди. Не шкода було своїх партнерів залишати?
- Там залишилися молоді хлопці 2002-2003 року народження. Не шкода, так як завжди хочеться більшого.
- Розкажи, як пройшов день першої команди. Все-таки, було два заняття на полі...
- Спочатку на ранковому тренуванні була розминка, бар'єри, моделювалися ігрові ситуації виходу три в два. А вечірнє тренування більш ігрове - контроль м'яча, завести м'яч за лінію і удари по воротах.
- Увечері була вправа вісім на вісім. Ви з Сиротою були нейтральними. У чому сенс вправи, що ви робили?
- Тренери дають установку грати в два дотики, щоб швидше думати, відкриватися, не стояти на місці. Ми були нейтральними, нам було трохи легше, ніж іншим хлопцям.
- Сьогодні також в ігровій серії комусь доводилося грати в меншості, комусь в більшості, якщо говорити про гру на троє воріт, куди потрібно було забивати головою.
- Щоб там, де більшість, накривали, в пресинг йшли, там де меншість виходили з оборони. На це робився акцент
- Тобі вдалося забити гол у матчі з «Олімпією» і поставити крапку в поєдинку. Поділися враженнями від гри.
- Це був п'ятий гол, який, можна сказати, нічого не вирішував в тій грі. Але все одно приємно забити дебютний гол. Сім'я, друзі привітали. Завжди приємно забивати.