Нещодавно ми писали про десять найдорожчих гравців української ліги. Серед них виявилось 8 «гірників» та лише два «динамівця». Ми вирішили «копнути» трохи далі на сайті Transfermarkt – і сформували іншу десятку – без гравців «Шахтаря» та «Динамо. Ну, майже…
Богдан Михайліченко («Зоря», 1 млн євро)
Богдан Михайличенко став розмінною монетою при переході Олександра Караваєва в «Динамо». Правда, наразі не зрозуміло, чи залишилися кияни у виграші – на відміну від Караваєва, Михайліченко виявився стабільнішим та ефективнішим. Єдиний гол, забитий фулбеком, містить чималий символізм – адже залетів у сітку клубу, який його виховав (пригадуйте події грудневої зустрічі).
Відмовимося від різких заяв, але констатуємо очевидний факт – перед Михайліченком відкриваються солідні перспективи. На його користь говорить вік та здатність закрити собою практично ввесь лівий фланг. Преса вказує на інтерес з боку «Шахтаря» та обережно пише про «Вердер» – як відомо, диму без вогню не буває. А, може, Віктор Скрипник замовив слівце?..
Владлен Юрченко («Зоря», 1 млн євро)
Перш ніж приїхати на батьківщину, Владлен Юрченко намагався закріпитися у леверкузенському «Баєрі» та ненадовго заскочив до Данії. А опісля – відгукнувся на пропозицію «Зорі». Незважаючи на скепсис, притаманний нашим уболівальникам, плеймейкер успішно перезавантажує кар’єру – на його рахунку 6 голів та 3 асисти у 22 поєдинках. Справжній мужик!
Євген Банада («Олександрія», 1 млн євро)
Євген Банада недарма оцінюється в таку суму – центрхав є важливою опцією в обоймі Володимира Шарана. Показово, що минулоріч півзахисник став рекордсменом колективу за кількістю голів, забитих протягом одного сезону (9). У цьому ж розіграші Банада знову увійшов в аннали олександрійської історії – відзначився дебютним для клубу м’ячем у груповій стадії Ліги Європи.
«Жовто-чорні» не подолали бар’єр, необхідний для виходу в плей-оф, але справили гідне враження – Жека, будучи одним із ключових гвинтиків, точно заслужив похвалу.
Олександр Філіппов («Десна», 1 млн євро)
Філіппова слід визнати відкриттям УПЛ 2019/20 – у 16 зустрічах центральний нападникорганізував 9 голів та 1 передачу. Зважаючи на кількість «пам’ятників» нашого чемпіонату, Олександр демонструє аномальну ефективність, причому робить це не у «Динамо» чи «Шахтарі». «Десна», звичайно, виросла у очах уболівальників, але ще не досягнула того статусу, щоб сприйматися хоча б на одній сходинці з «Зорею» чи «Олександрією». Тому подвиги Філіппова щиро дивують – поки всілякі Солі сидять на лаві запасних, а Родріґеші подорожують Туреччиною, простий пацан із Авдіївки тягне чернівчан в Лігу Європи.
Луізао («Ворскла», 1,2 млн євро)
Поява Луізао в «Ворсклі» стала неочікуваною – де це бачено, щоб «Порту» делегував в УПЛ своїх футболістів? Зазвичай «дракони» відправляють молодь (тим паче, бразильців) в португаломовне середовище, а тут дійсно екстраординарний випадок.
Що варто сказати? В принципі, виступи хавбека не викликають якихось нарікань. Якщо поглянути на статистику, він є третім за ігровим часом у складі полтавчан (1137 хвилин), поступаючись за цим компонентом визнаним лідерам – Ігорю Пердуті (1527) та Володимиру Чеснакову (1620).
«Зелено-білі» довіряють легіонеру – враховуючи сумнівний стан команди, штаб Юрія Максимова згоден на будь-яку допомогу. Здається, у гравців немає причин здійснювати демарш (у січні президент Роман Черняк повідомив про виплати всіх заборгованостей), але завдання щодо збереження прописки в еліті ще не виконане – попереду в Луізао роботи по самісінькі вуха.
Що буде далі – великою мірою нас не цікавить, адже хлопчина повинен повернутись із оренди до Португалії. Лише додамо, що бразилець не так давно грав пліч-о-пліч з Едером Мілітао – тільки от той хлопець досягнув запрошення із мадридського «Реалу».
Кирило Ковалець («Олександрія, 1,2 млн євро)
Під керівництвом Володимира Шарана Кирило Ковалець росте семимильними кроками – для прикладу, він уже перевищив показники, зафіксовані роком раніше. Якщо у кампанії 2018/19 півзахисник напрацював на 5 голів та 2 асисти, то зараз у його активі на одну передачу більше – нагадуємо, на дворі лютий, і все ще попереду.
Владислав Кабаєв (Зоря», 1,2 млн євро)
Владислава Кабаєва сприймали як гравця ротації, але прихід Скрипника кардинально змінив ситуацію – лівий півзахисник відчув довіру, отримав регулярну практику та не підвів наставника. За відносно короткий період він зробив більше, ніж у минулі роки – покращив особисту статистку (4 голи і 2 асисти), додав у роботі без м’яча і пресингу.
Дмитро Іванісеня («Зоря», 1,5 млн євро)
Станом на травень 2019-го Transfermarkt оцінював Дмитра Іванісеню в 200 тисяч євро. Відтоді півзахисник подорожчав у 7,5 разів – що заслужено і обумовлено кількома факторами. Влітку вихованець «Шахтаря» повернувся до України (яка на тлі чемпіонату Грузії виглядає все щебільш конкурентоздатним середовищем) та узгодив контракт з «Зорею». Хавбек прекрасно влився у колектив Віктора Скрипника та швидко перетворився на невід’ємний елемент сьогоднішніх «мужиків» (2303 хвилини у кампанії 2019/20). Що не дивно – в нинішніх умовах більш-менш кваліфіковані опорники з українським паспортом на вагу золота.
Це розуміють і в збірній – коли вітчизняні мас-медіа всерйоз заговорили про Іванісеню, як альтернативу Тарасу Степаненку, не витримав навіть Шевченко. Тож у листопаді відбувся дебют – тренерський штаб виділив Дмитру 45 хвилин у спарингу з Естонією.
Микита Шевченко («Зоря», 1,5 млн євро)
У лютому 2019-го Микита Шевченко вдруге приєднався до «Зорі». З настанням УПЛ 2019/20 забетонував місце у «рамці», посунувши Заурі Махарадзе на задній план. Що виправдано – голкіпер не дає особливих приводів, щоб засумніватися у його компетенції. Зрештою, не кожний заслуговує на капітанську пов’язку – у Шеви ж вона є.
Воротар проводить добротний сезон – у його активі 8 сухих ігор з 22-х загальних. Періодично Микита випромінює надупевненість – наприклад, у двох поспіль турах,– проти «Колоса» та «Олександрії,– він відбив пенальті. Як і в зустрічі з «Еспаньйолом» – українець не розгубився перед Естебаном Ґранеро. Крім того, у Микити 37 сейвів, а ще він – найкращий голкіпер УПЛ у фентезі-лізі за набраними очками у першій половині сезону.
Сьогодні Андрій Шевченко розраховує на Андрія П’ятова, Андрія Луніна та Юрія Паньківа – останньому з перерахованих кіперів пора нервуватися. І працювати в поті чола – поруч є достойний конкурент, готовий постукати у двері «жовто-синьої банди».
Владислав Кочергін («Зоря», 1,5 млн євро)
Владислав підкуповує універсалізмом – за потреби лівий півзахисник може переміститися ближче до центру чи розташуватися на позиції плеймейкера. Та і це не все – перебуваючи у фазі атаки, Кочергін з легкістю виконає функції вінґера, що дає Скрипнику різні варіанти для тактичних маніпуляцій. 5 голів та 6 асистів виникли не на порожньому місці – випускник академії «Дніпра» у розквіті сил і у перспективі має розглядатися як член резервного списку збірної України. Чому б і ні?
Бонус
Не можемо не пригадати виконавців, які є на контракті «Динамо» та «Шахтаря», але виступають в інших клубах на правах оренди.
Богдан Лєднєв («Зоря», 2 млн євро)
Прогрес Богдана Лєднєва не помітить хіба сліпий – 21-річний плеймейкер росте вражаючими темпами та вже зараз вважається гідною бойовою одиницею. Про це відкрито натякають 9 голів, забиті впродовж першої частини УПЛ, та друга сходинка бомбардирського рейтингу. Видно, що хлопець отримує задоволення та відчуває себе одним із лідерів роздягальні – йому справді небайдужа доля клубу.
Адже, якщо розібратися, то саме луганчани познайомили Лєднєва з таким поняттям, як професійний футбол– за першу команду «Динамо» він провів 2 жалюгідні хвилини. Побачимо, як «біло-сині» розпорядяться потенціалом півзахисника – поки що про дострокове повернення на НСК «Олімпійський» мова не йде, але з червня гравець у розпорядженні Олексія Михайличенка.
Владислав Супряга («Дніпро-1», 3 млн євро)
Хайп, піднятий навколо Владислава Супряги, однозначно вплинув на формування вартості – в момент підписання паперів з «Динамо» футболіст коштував 300 тисяч євро, але вмить «виріс» вдесятеро. Юнак не зміг закріпитися у Києві (тут ще потрібно з’ясувати, хто більше винен – сам футболіст чи бездарний менеджмент всім відомого клубу), але залишається в тренді.
Не важко здогадатися чому – Супряга зовсім юний, наділений авансами та явно небезталанний (ще б правильно це використати). Плюс, не вивітрилися з пам’яті події травня-червня 2019-го – як не крути, Влад зробив гру у фіналі молодіжного чемпіонату світу, двічі вразивши ворота Південної Кореї.