В порівнянні з кількома останніми роками, ми відкотилися на декілька кроків назад в плані якості суддівства – не втомлюємося про це говорити. Однак не втомлюємося й нагадувати про об'єктивні причини такої ситуації: футбол наш уже відштовхнувся від дна, а арбітри залишилися на тому ж рівні, що й раніше. Тому й виникає видимість регресу.
Напевно, голослівними будуть твердження про те, що наші арбітри понизили якість своєї роботи у порівнянні з самим собою кількарічної давності. Однак сміливо можна стверджувати про те, що ми просто стоїмо на місці: нашим максимумом в Європі досі залишаються не топ-матчі групового етапу Ліги Європи та поєдинки між суперниками різного класу (наприклад, Франція – Албанія) між національними збірними. Хоча навіть такі призначення відпрацювати без сучків і задирок не вдається (привіт Сергієві Бойку та Миколі Балакіну). Про Лігу ж чемпіонів лише мріємо – і ми, і самі судді.
Новою напастю суддівського корпусу України можна вважати нестабільність. Показовий приклад – Андрій Коваленко. В 4-у турі УПЛ його експертами було визнано найкращим серед колег, а вже в 10-у турі він зіпсував цікаву гру між «Колосом» та «Динамо», призначивши пенальті за влучання м'яча в обличчя та безпідставно вилучивши футболіста ковалівської команди. Нестабільними були й Кривушкін, Бондаренко, Копієвський і навіть Шурман.
Доволі легко таку особливість наших суддів пояснити. Комітетом арбітрів проводиться процес омолодження (нехай штучно, але проводиться), а новачкам професії властиві впадання в крайнощі.
З молоддю все зрозуміло. Але ж і досвідчені арбітри не тримають тієї марки, яку можна було б вважати взірцем для наступного покоління. Наприклад, у колись безальтернативно найліпшого українського судді Юрія Можаровського ми нарахували сім видимих помилок, п'ять з них – в одному матчі. Допускали хиби Романов, Дердо, Арановський, Труханов, менше – Абдула, Бойко і Козик. Останній, до речі, нашими експертами тричі впродовж першої частини сезону 2019/20 визнавався найкращим арбітром туру, а також неофіційно визнаний найсильнішим українським рефері 2019-го року за версією Мирослава Ступара та Сергія Шебека. Хоча там, на футбольному українському Олімпі, найліпшим визнали Копієвського.
ТАБЛИЦЯ 1
Статистика арбітрів УПЛ і Кубка України
* - жовтим виділено кубкові матчі за участю представника чи представників не елітного дивізіону
В першій частині сезону зафіксували від 45-и до 49-и видимих помилок арбітрів. Не можемо сказати чітко, бо чи не вперше в історії нашої рубрики мали місце два епізоді з кардинально різними думками експертів. Один вважав, що арбітр помилився, інший – що ні. Тому оперуватимемо узагальненим показником.
Більшість цих помилок – це помилки з призначенням / не призначенням пенальті. Одразу впадають у вічі три поєдинки з аномальною кількістю суддівських похибок:
«Маріуполь» - «Олександрія» (2-й тур, арбітр Можаровський) – п'ять помилок;
«Дніпро-1» - «Олександрія» (18-й тур, арбітр Балакін) – чотири помилки (один момент спірний – думки експертів розійшлись);
«Маріуполь» - «Олімпік» (7-й тур, арбітр Дердо) – три помилки.
Ще раз виокремимо поєдинок «Колос» - «Динамо» з двома, але дуже гучними помилками Андрія Коваленка. А також матч «Ворскла» - «Колос», наприкінці якого Костянтин Труханов приймав протилежні адекватним рішення і суттєво вплинув на підсумковий розподіл сил.
Характер помилок:
призначення / не призначення пенальті – понад тридцять помилок;
вилучення / не вилучення гравця – близько десяти помилок;
необґрунтоване призначення результативного штрафного, положення «поза грою» – поодинокі помилки.
Треба відзначити, що в окрему категорію виділяємо помилки асистентів. Таких ми нарахували в першій частині сезону вісім. Більшість з них пов'язані з положенням «поза грою» (зарахований неправомірний гол, або скасований гол через неіснуючий офсайд). З негативного боку відзначився досвідчений учасник асистентського корпусу Андрій Скрипка. Він єдиний серед лайнсменів припустився одразу двох помилок – в матчах «Зоря» - «Динамо» та «Олімпік» - «Динамо». В обох випадках не фіксував офсайд під час гольових атак.
Розподіл результативних помилок арбітрів щодо команд (з врахуванням матчів Кубка та Суперкубка України)
Помилок на користь команд:
«Маріуполь» – 10
«Шахтар» – 6
«Львів» – 6
«Олександрія» – 5
«Динамо» – 3
«Олімпік» – 3
«Карпати» – 3
«Дніпро-1» – 3
«Зоря» – 2
«Ворскла» – 2
«Колос» – 2
«Десна» – 0
«Десна» обходилася без суддівської «допомоги». Зазначимо, що не беремо до уваги поєдинок «Динамо» - «Десна», коли, на думку киян, м'яч після удару Карлоса Де Пени перетнув лінію воріт чернігівців. Оскільки технології визначення взяття воріт у нас немає, а повтори з телетрансляції не дали змоги підтвердити чи опротестувати правоту арбітра, який не зафіксував гол, помилкою таке рішення судді не вважаємо. Аналогічно і в ситуації з матчу «Зоря» - «Динамо», коли суперечки виникли після удару зі штрафного від Віктора Циганкова.
Дуже часто помилялися арбітри на користь «Маріуполя». Не можемо не згадати про матч маріупольців проти «Динамо», котрий був перенесений в календарі. «Динамо» виграло завдяки голу на останніх хвилинах від Вербича, однак раніше арбітр Дмитро Бондаренко не призначив очевидний пенальті за гру маріупольця рукою у власному штрафному майданчику. Що найзабавніше, після гри на суддівство скаржився… тренер «Маріуполя» Олександр Бабич.