«Парі Сен-Жермен», мабуть, найстабільніша команда сучасного футболу.
Кожен сезон у парижан чітко розпланований - серія з 100500 перемог вдома, виліт в 1/8 фіналу ЛЧ, тренерська відставка раз в два роки. Ніякої самодіяльності. Все строго за розкладом.
Останні два сезони в цей графік вклинився Неймар. Бразилець кожну осінь і весну розпускає чутки, як йому погано в Парижі, але взимку, перед плей-оф ЛЧ, клянеться клубу в вірності. Типу, таким чином він піднімає партнерам бойовий дух.
Інша справа, що на практиці нічого не піднімається, сам Неймар регулярно отримує травми перед ключовими відрізками сезону, і навіть катарські шейхи вже перестали сурмити про бажання виграти Лігу чемпіонів. Мабуть, зрозуміли, як безглуздо це все виглядає з боку після 1:6 від «Барси» і домашнього вльоту дітлахам Сульшера.
І, знаєте, їх зовсім не шкода. Якщо люди за дев'ять років у великому футболі так і не зрозуміли, що трофеї беруть колективи, а не зірки, то тут пиши пропало.
Більш того, не жаль і Неймара - в кінці кінців, як взагалі можна жаліти людину з зарплатою в 36 млн євро в рік? Верратті теж давно вибрав гроші, у Мбаппе ще сила-силенна часу попереду, а Тіаго Сілва скоро завершить кар’єру. Прямо зараз «ПСЖ» для них правильне місце.
А ось про Анхеля Ді Марію таке сказати не можна. З одного боку, йому днями стукне 32 - час підбивати підсумки і все таке. З іншого, аргентинець показує, можливо, кращий футбол в кар'єрі, забиваючи і пасуючи на рівні своїх молодих партнерів за 200 млн. Тільки за останні два тижні в активі Анхеля гол в ворота «Монпельє», два асисти на полі «Нанта» та гол плюс пас у поєдинку з «Ліоном».
Такий Ді Марія здорово допоміг би і реальному претенденту на перемогу в ЛЧ, але замість цього він грає в Парижі, де, здається, тільки він сам і ще Томас Тухель вірять в можливість прориву в Європі.
Німець навіть придумав спеціально під Анхеля нову схему гри «ПСЖ», який тепер трохи нагадує «Реал» часів пізнього Карло Анчелотті.
Хто пам'ятає, Ді Марія в той час ледь не опинився в запасі після покупки Гарета Бейла, але потім знайшовся в півзахисті, доповнюючи Луку Модріча і Хабі Алонсо. Так, в Прімері це обернулося для аргентинця всього чотирма забитими голами, зате в фіналі ЛЧ його ривки з глибини порвали «Атлетіко» в пух і прах.
У Тухеля приблизно та ж історія, тільки тут під Анхелем в півзахисті грає один глибинний плеймейкер (Верратті) і один чистий хвилеріз (Гейє), наявність якого дозволяє Ді Марії ще активніше йти вперед.
Що цікаво: коли «ПСЖ» з м'ячем, аргентинець розташовується на позиції правого інсайда, і після втрат залишається там же, щоб пресингувати суперника на його половині. Якщо відібрати швидко не виходить (так-так, те саме правило шести секунд), Ді Марія відходить углиб і грає правого півзахисника, а «ПСЖ» перебудовується на 4-4-2.
Треба сказати, сама по собі така модель виглядає досить перспективно, і те, як Ді Марія використовує простір, як розтягує оборону суперників - це все цілком може спрацювати з «Борусією». Шкода, партнери завзяття аргентинця підтримують не завжди. Неймар перед поновленням ЛЧ почав випендрюватися і пасувати п’ятою точкою, наражаючись на фоли, і останні матчі пропустив; Мбаппе свариться з Тухелем після кожної заміни; Кавані замість того, щоб конкурувати з Мауро Ікарді, домовився з «Атлетіко» і чекає літа.
У цій безнадійно порушеній системі координат Ді Марія виглядає одним із небагатьох, на кого ще можна покластися. Хто врятує і не втратить розум від власної важливості.
Причому, з ним так було завжди, з самого початку кар'єри. На молодіжному чемпіонаті світу-2007 Ді Марія допоміг Аргентині взяти золото, але залишився трохи в тіні найкращого бомбардира, Куна Агуеро; через рік в Пекіні вже Анхель забив переможний м'яч у фіналі, але світ аплодував автору пасу, Лео Мессі.
За наступні десять років вони втрьох плюс ще Маскерано, Ігуаїн, Сабалета і інші топи, пройшли три чемпіонати світу, але лише для того, щоб пережити величезне розчарування. Найближче золоте покоління «Альбіселесте» підібралося до титулу в 2014-му, але в фіналі без травмованого Ді Марії Мессі не впорався.
Паралельно Анхель зробив кар'єру в «Реалі», де пройшов еволюцію від вірного солдата Моуріньо до секретного інгредієнта Анчелотті, який подарував «вершковим» заповітну «десіму».
Шкода, що на «Бернабеу» у нього все закінчилося так, як закінчилося. На користь Флорентіно Переса говорять подальші успіхи в ЛЧ, але поступив він все одно негарно. Особливо на тлі величезного контракту для Гарета Бейла, який мало того, що пів-кар’єри в Мадриді провів на лікарняному, так ще й сам клуб зневажає.
За великим рахунком, Ді Марія і опинився у Франції тільки через зрив переговорів по контракту з «Реалом». Спершу, правда, був річний вояж в божевільню імені Ван Гала в Манчестері, а вже потім трансфер в Париж, де Анхелю запропонували гроші, стабільність, сильних партнерів, але, на жаль, в комплект входили і регулярні провали в ЛЧ.
У Ді Марії навіть були шанси стати головною зіркою всієї Ліги 1, але незабаром шейхи все переграли, витративши на Неймара з Мбаппе 400 млн.
Так Анхель знову опинився у звичній тіні, але тренерів не обдуриш, тому при всій жорстокій конкуренції в нападі «ПСЖ» він все одно виходить регулярно. Тепер ось Тухель навіть перекроїв ігрову систему Парижа, щоб вмістити на полі одночасно його, Неймара, Мбаппе і Мауро Ікарді. І все заради уродженця Росаріо.
Поки Неймар грає Неймара, Мбаппе робить тридцять ривків за матч, а Ікарді не покидає лінію офсайду, Ді Марія зв'язує їх усіх з півзахистом і вже віддав 17 гольових передач в сезоні. Між іншим, кращий результат у Франції.
Паралельно Анхель встигає захищати Кавані від гніву фанатів, урезонювати Мбаппе, який навідріз відмовляється мінятись, і сказати кілька добрих слів на адресу французької ліги, яка, по правді, переживає далеко не кращі часи через занадто ранні продажі місцевих талантів за кордон. Якщо узагальнити, то Ді Марія виконує роль такого собі анти-Неймара, врівноважуючи своїм здоровим глуздом витівки бразильця.
Невдячна це роль, треба сказати. Вселенської слави з нею не доб'єшся. Зате за такого гравця хочеться вболівати, незважаючи навіть на репутацію проекту, частиною якого він зараз є.
А це, погодьтеся, теж дорогого вартує.
Роман СІНЧУК