Більшість з них, звичайно ж, були пов'язані з упередженим суддівством або договірними матчами. Однак не обходилося і без скандалів допінгових. Про них мимоволі згадалося після того, як стало відомо про річну дискваліфікацію нападника київського «Динамо» і збірної України Артема Бесєдіна.
Перший подібний випадок сколихнув наше футбольне співтовариство ще під кінець минулого століття. Автор цих рядків дізнався про майбутню сенсацію задовго до її оприлюднення. Будучи в Миколаєві на матчі однойменного спортивного клубу з алчевською «Сталлю» 9 листопада 1997 року, після фінального свистка підійшов до багаторічного наставника гостей Анатолія Волобуєва. На його обличчі читалася якась здивованість. «В українському футболі скоро буде серйозний скандал, - повідомив Анатолій Іванович. - Він пов'язаний з допінгом ». Тоді ж я дізнався, що це стосується одного з футболістів збірної України, який здав аналіз після першого стикового матчу ЧС-1998 з Хорватією. Кого саме - відомо не було.
Час минав, а інформація про назріваючий скандал ніде не просочувалася. Хоча розмови в ту пору різні ходили: мовляв, на допінгу попався Юрій Дмитрулін, і тепер в футбольних ешелонах влади нібито ламають голову над тим, як вийти з ситуації з найменшими наслідками. Адже лише на два роки раніше був серйозний скандал з шубами, а тут - нова справа ... Так це було чи ні, нікому достеменно не відомо. Крім тих, хто виявився залученим свідомо чи несвідомо.
Втім, повернемося до розвитку подій в першій «допінговій справі». Незабаром в ЗМІ з'явилася сенсаційна новина: в допінгпробі гравця збірної України Сергія Нагорняка виявлений заборонений препарат - бромантан. Федерація футболу України тут же винесла йому покарання, дискваліфікувавши до 31 грудня 1999 року. За офіційною версією, лікар дніпропетровського «Дніпра» Леонід Левченко порадив Нагорняку прийняти ліки, які могли б позбавити футболіста від зайвої нервозності і запаморочення. Підсумком цієї помилки став тривала ігрова перерва в кар'єрі футболіста. Правда, термін дискваліфікації йому зменшили, що дало можливість майже на рік раніше опинитись в донецькому «Шахтарі».
Через три роки, щоб покласти край можливому впливу тих чи інших препаратів на організм спортсменів і уникнути подібних прорахунків у майбутньому, в нашому футболі допінг проблемі стали приділяти посилену увагу. У 2002-му був навіть створений спеціальний комітет, в обов'язки якого входили перевірки футболістів.
Треба ж було такому статися, щоб через неповний рік після «справи Нагорняка» український футбол потряс черговий допінговий скандал. Цього разу попався один з ключових виконавців львівських «Карпат» Ярослав Хома. Здавши аналіз після поєдинку з київським «Динамо» в сезоні-2002/03, у нього було виявлено перевищення вмісту тестостерону в організмі в п'ять з половиною (!) разів. Футболіст був дискваліфікований на сім місяців, лікар «Карпат» був строго попереджений, а сам клуб оштрафований на 3 000 доларів.
У тому ж 2003 році відповідальні за допінгпроби особи напевно не знали спокою. Так як крім Хоми в неприємну історію потрапив і словенський півзахисник полтавської «Ворскли» Русмін Дедіч. Після проведеного розслідування стало відомо, що балканця підвели харчові добавки, які він вживав перед матчем з маріупольським «Іллічівцем». Покарання було негайним - шість місяців відлучення гравця від футболу і той же штраф в 3 000 «зелених» грошових одиниць. Після цього полтавський клуб вирішив розірвати угоду з Дедічем, який згодом продовжив кар'єру на батьківщині в складі «Олімпії» з Любляни.
Через два з половиною роки допінгпроба «підвела» захисника запорізького «Металурга» Дмитра Невмиваку. Граючи у складі молодіжної збірної на континентальній першості 2006 року в півфіналі з однолітками Сербії, він і гадки не мав про наслідки прийому ліків, прописаних якимось ескулапом в поліклініці. Не надавши цьому значення, молодий гравець не додумався повідомити про призначення ні клубним медикам, ні в збірній. Винесене покарання з боку УЄФА було досить суворим - дискваліфікація терміном на один рік.
Різноманітність причин, за якими футболістів відлучають від улюбленого ремесла на різні терміни, розширив Денис Стоян, який виступав за сімферопольську «Таврію». У весняній частині сезону-2007/08, після програного домашнього матчу дніпропетровському «Дніпру», йому було від чого турбуватися додатково - в його допінгпробі знайшли сліди не чого-небудь, а марихуани. Незважаючи на непереконливі запевнення гравця про те, що хтось підсипав в кальян це наркотичне зілля, його дискваліфікували. Правда, Стоян відбувся легким переляком - термін тимчасового перебування поза футболом склав всього чотири місяці.
Громом серед ясного неба стала інформація про гравця харківського «Металіста» Валентина Слюсаря, в організмі якого були виявлені сліди забороненого препарату. Скандал мав підвищений резонанс, адже в ту пору команда Мирона Маркевича все частіше називалася «третьою силою» в українському футболі. Після того, як допінгпроба, взята у спортсмена після закінчення півфінального матчу Кубка країни 2008/09 з полтавською «Ворсклою» виявилася не на його користь, він був покараний. За те, що за порадою дружини Слюсар вживав сечогінні таблетки для зниження ваги, йому довелося відбувати двомісячну дискваліфікацію.
Ще меншим виявився термін покарання у захисника Антона Шендрика, який трохи більше десяти років тому по простоті душевній схибив в ужгородському «Закарпатті». Напередодні одного з матчів цієї команди футболіст, що виступає нині за «Олександрію», звернувся в одну з медичних установ з приводу звичайної нежиті. Хто знає, як вчинив би Шендрик, якби знав, що за прописаний лікарем спрей на нього чекатимуть неприємності. Як виявилося, ці ліки входило в список заборонених, в результаті чого допінгпроба завершилася дискваліфікацією. Правда, всього-на-всього в один місяць.
У тому ж році попався на допінгу і грузинський легіонер столичного «Арсеналу» Лаша Джакобія. В осінній частині сезону-2009/10 в складі «канонірів» він з'являвся нечасто, проте саме на нього впав вибір на допінговий контроль після одного з матчів. І треба ж такому статися: аналіз показав наявність в організмі метадону. В результаті розглядів грузин пояснив його появу в крові в схожому з Денисом Стояном стилі: мовляв, підмішали. З однією лише відмінністю: якщо у випадку з сімферопольцем був кальян, то у випадку з Джакобією - вино, яке він пив в Грузії, знімаючи стрес у зв'язку зі смертю декількох родичів. Цю причину озвучив глава Спортивно-медичного комітету ФФУ В'ячеслав Попов. Результати допінгпроби привели до дискваліфікації гравця на півроку.
Минуле десятиліття по частині допінгу напевно з жахом згадують всі вболівальники донецького «Шахтаря». Так уже сталося, що за шість років було зафіксовано чотири випадки, коли допінг-тести гірників давали позитивні результати.
Першим у цьому списку виявився півзахисник Олексій Гай, за плечима якого був не один рік у футболі. Але на відміну від досвіду гравця, багажу знань в фармацевтиці та допінг темі йому явно не вистачило. Прийнявши ліки від застуди, він і не думав, чим це може обернутися. Однак постраждав не Гай, а лікар «Шахтаря», який не надав цьому особливого значення. Футболіст відбувся легким переляком, а клубний лікар поніс не надто суворе покарання - йому було заборонено протягом півроку перебувати в технічній зоні.
А ось воротар Олександр Рибка, який виступав в ту пору в складі «Шахтаря» та виграв конкуренцію в Андрія П’ятова, постраждав досить серйозно. Як зізнався схильний до повноти сам футболіст, в 2011 році він пив сечогінний засіб фуросемід для схуднення, при цьому будучи не в курсі, що він був внесений в список заборонених препаратів. На самому початку 2012-го допінгпроба дала позитивний результат, після чого УЄФА дискваліфікував Рибку на два роки. З таким рішенням «Шахтар» був не згоден, проте усі апеляції клубу були відхилені.
У 2014 році від поради дружини мимоволі постраждав ще один футболіст - півзахисник донецького «Олімпіка» Валерій Лебідь. А вживав він препарат Тенорик (це таблетки для нормалізації тиску), що здавався цілком безпечним. Але на ділі все виявилося інакше. Перевірка показала, що за наявність в крові Лебедя слідів забороненого засобу він повинен нести відповідальність. Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ покарав «олімпійця» відстороненням від футболу на чотири місяці, з чим погодилися колеги з ФІФА. Після закінчення терміну дискваліфікації футболіст так і не зміг знайти свою команду, ненадовго з'являючись в командах Рівного, Сум та Житомира.
На наступний рік неприємності чекали бразильського легіонера «Шахтаря» Фреда. Він попався на допінгу під час виступів за національну збірну на Кубку Америки, після чого його дискваліфікували. Причому, в два заходи. Сказати, що навколо цього розгорівся масштабний сир-бор - значить, нічого не сказати. Довгий час у всіляких розглядах і дискусіях, в яких були задіяні представники футбольних структур різного масштабу, допінгова організації WADA і юристи, ламалося багато списів. В результаті Фред був змушений пропустити другу частину сезону 2015/16 та другу частину сезону 2016/2017. Варто віддати належне бразильцеві, який не зламався від такого випробування, продовживши грати на високому рівні. Тепер, як відомо, він радує уболівальників англійського «Манчестер Юнайтед».
Не обійшла стороною допінгова проблема і провінційну «Олександрію». З'ясувалося, що в ході осінньої частини сезону 2016/17 її захисник Станіслав Микицей приймав заборонений препарат. Для команди Володимира Шарана, яка ніколи раніше не порушувала встановлених норм WADA, це стало шоком. Як виявилося, таблетки від гіпертонії, які вживав футболіст, є стимулюючим засобом, що і спричинило дискваліфікацію. Антидопінговий комітет ФІФА ввів бан на виступи Микицея в будь-яких змаганнях терміном на півтора року. У зв'язку з цим варто зняти капелюха перед президентом «Олександрії» Сергієм Кузьменком, який протягом усього періоду відлучення гравця виплачував йому зарплату. Однак вимушений простій, судячи з усього, став непростим випробуванням для Микицея, який після завершення дискваліфікації не зміг повернутися на колишній рівень. Через якийсь час він поїхав пограти за латвійську «Елгаву», але незабаром повернувся в Україну, працевлаштувавшись в першій лізі - в одеському «Чорноморці».
Черговий допінговий удар через два роки знову потряс «Шахтар». Цього разу в скандалі був замішаний не хто-небудь, а капітан і ветеран донецького клубу Даріо Срна. Хорват, який побив чимало клубних рекордів, був викритий у застосуванні забороненого препарату. У березні 2017 го в Національному антидопінговому центрі України повідомили, що в не змагальний період в допінгпробі футболіста були виявлені «нетипові показники компонентів ендогенного стероїдного профілю». А ось наслідки були типовими - тривалі розгляди з дзвінками, зустрічами і паперовою тяганиною. Якогось конкретного покарання хорвату тоді не було, однак він заявив, що припиняє свої виступи за «Шахтар», щоб сконцентруватися на захисті своєї честі у відповідних інстанціях. Про це клуб повідомив на своєму сайті через півроку з дня взяття допінгпроби. А ще через п'ять місяців, в лютому 2018 го, Національний антидопінговий центр України оприлюднив вердикт по Срні: дискваліфікація на півроку. До моменту закінчення терміну покарання хорватський легіонер вже перебував в Італії, де підписав контракт з «Кальярі». У його складі Срна дебютував через чотири дні після закінчення дискваліфікації - 26 серпня 2018 року. А через рік після появи на італійській землі повернувся в «Шахтар» в якості тренера. У цій ролі балканець працює і понині.
До всіх проблем і ляпів «Чорноморця», який за останні п'ять років чи не щомісяця дивує ними футбольну Україну, на початку сезону-2018/19 додалася і допінгова тема. Пов'язана вона була з молодим футболістом Артемом Ярмоленком, який взявши участь в стартовому поєдинку проти «Зорі», несподівано зник з поля зору уболівальників. А незабаром з'ясувалося, що зник він і з Одеси. Причому, зовсім не випадково - через допінг, що загрожувало йому дворічною дискваліфікацією. Як не намагалися в «Чорноморці» всіляко приховувати цей факт, все вилізло назовні. Та й чи могло бути по-іншому в Одесі, де будь-яка інформація в мить облітає все місто. До того ж, давню, як світ, приказку «Шила в мішку не сховаєш» теж ніхто не відміняв. Коли в кінці осіннього відрізку чемпіонату на одній з післяматчевих прес-конференцій автор цих рядків поставив питання про ситуацію з Ярмоленком головному тренеру «Чорноморця» Ангелу Червенкову, той майстерно ухилився від прямої відповіді і «перевів стрілки»: «Я знаю, що він лікується, - злукавив болгарин. - Тільки керівництво може дати точну, остаточну відповідь. У нього така травма, яку я не можу обговорювати».
А тим часом стало відомо, що серпневий допінг-тест Артема Ярмоленка дав позитивний результат. З'ясувалося, що Ярмоленко застосовував остарін, заборонений WADA з січня 2018 року. Ось і вирішили в «Чорноморці» від гріха подалі відправити футболіста до Києва - «щоб чого не вийшло». Коли ж на початку весняної частини сезону Червенкову було поставлено питання «Що з Ярмоленком? Він кудись пропав, про нього нічого не чутно ... », він знову ухилився від невигідної для нього і клубу відповіді:» Не думаю, що це найцікавіша тема».
Не минуло й півтора року після ситуації з однофамільцем українського легіонера англійського «Вест Хема», як ми дізналися про допінг проблеми Артема Бесєдіна, який, нагадаємо, дискваліфікований УЄФА на один рік. Допінгпроба нападника київського «Динамо», взята після виїзного поєдинку Ліги Європи зі шведським «Мальме», показала наявність в його організмі забороненого препарату. Комісія, яка займалася вивченням всіх нюансів цієї справи, визнала, що вина лежить не на Бесєдіні. Але від цього ні самому гравцеві, ні «Динамо», ні збірній України, що зазнала раніше втрати в лінії атаки через травму Романа Яремчука, нітрохи не легше.