— Де ви проживаєте під час карантину?
— Ми живемо у квартирі в центрі Києва. Учора була чудова погода, хотілося вийти прогулятися або поїхати до лісу, але такої можливості немає. Я ще на базі займаюся бігом, дихаю свіжим повітрям, а ось дружині з дитиною доводиться сидіти вдома або виходити у двір.
— Як ви вибудували свій розпорядок дня?
— Перший тиждень спав до 11—12 години, без будильника важко було вставати. А останніми днями встаю о 9-й, а то й раніше. Плюс кожного дня нам дозволяють відвідувати базу, щоби виконувати бігову роботу, працювати з м’ячем по одному чи удвох. Вибудувався такий графік, що спати вже не хочеться.
— Яка у вас фірмова страва?
— Мої фірмові страви — яєчня, бутерброди. Також дружина просить, щоби я приготував каву. Іноді харчуюся не тричі на день, а двічі. Стараюся поменше їсти, бо менше пересуваєшся, сидиш удома. Кожного дня в нас різноманітні страви.
— Олександре, як ти зумів постригтися?
— Мій барбер приймає клієнтів на дому або приїжджає. Тепер йому доводиться заробляти на життя саме таким чином. Тож я приїхав до нього й підстригся.
— Чи можуть домашні заняття без виходу на вулицю замінити тренування?
— Це не замінить змагальний процес, коли ти граєш проти інших футболістів. Так само немає можливості тренувати удари. Зараз немає навіть роботи.
— Як відреагуєте, якщо ваші доньки захочуть грати у футбол професійно?
— У мене дві доньки. Поліна взагалі футболом не цікавиться, тоді як Аріана постійно переживає за тата. Але я кажу їй, що їй краще не у футболістки, а в моделі. Адже всі гравці знають, який складний шлях треба пройти до професіонального футболу. Ти розумієш, що тут все залежить від удачі й праці, повинні співпасти декілька факторів.
— Можете згадати свій момент переходу у професіонали? Чи не було сумніву щодо майбутніх перспектив?
— Ази професіональної футбольної кар’єри починаються у 7—9 класах. Ти отримуєш освіту, а також займаєшся футболом. Ти повинен розуміти, чи будеш десь навчатися, чи повністю віддаєш себе спорту. Зараз це відбувається навіть раніше — у командах грають хлопці, яким по 18—19 років. Тобі потрібно зробити крок із юнацького футболу до дорослого. Ти не просто так можеш зробити цей крок. У дорослому футболі ніхто не чекає, що ти прийдеш і когось посунеш. Тобі там покажуть, що потрібно усього добиватися.
Багато що вирішує випадок. У дитячому футболі я приїхав до академії «Шахтаря», але мене не взяли. Повернувся назад до Херсона, не знаючи, що буде далі. Але через місяць-другий мені зателефонували й запросили. Я приїхав назад і надалі йшов, наче по сходинкам.
— Як збірники ставляться до можливого скорочення зарплат в українських клубах?
— На даний момент жодних затримок немає. Однак, якщо матимуть місце подібні розмови, то проблем не буде, й усі футболісти підуть назустріч. Гадаю, що ми прийдемо до спільного знаменника. Я впевнений, що і керівництво, і гравці адекватно відреагують.
— Чи стежите ви за чемпіонатом Білорусі, матчі якого досі продовжуються?
— Так, наприклад, нещодавно було протистояння українців у Кубку Білорусі. Команда Артема Мілевського й Олександра Нойока грала проти колективу, який тренує Юрій Вернидуб.
— Олександре, у збірній України ти граєш на правому фланзі захисту. Що для тебе значить таке рішення Андрія Шевченка, ураховуючи, що зазвичай ти граєш вище?
— Я універсал, можу вийти на багатьох позиціях. Головне для мене — довіра тренера. Коли Андрій Шевченко вперше мене викликав, то поставив саме на цю позицію. У той час було багато травмованих і особливої конкуренції справа не було, на відміну від півзахисту. Я доклав усіх зусиль, щоби закріпитися й бути корисним для команди. Довіра тренера — один із найважливіших факторів у футболі. Тоді ти стараєшся робити усе по-максимуму, щоб її виправдати.
— Перенесення чемпіонату Європи на рік — позитивне чи негативне рішення для збірної України?
— Можна трактувати таке рішення по-різному. Я стараюся дивитися на це з позитивом, сподіваючись, що перенесення буде нам на руку. У нас буде більше часу на підготовку, на налагодження взаємозв’язків на полі, про що нам завжди говорить тренерський штаб. До того ж, буде конкуренція, оскільки є молоді футболисти, які наступають на п’яти. Коли є конкуренція, то ти не зупиняєшся.
— Чи спілкуєтеся ви з колегами по збірній?
— Звичайно, ми переписуємося, спілкуємося через гаджети. Усі передають «челленджі» один одному.
— Є різні варіанти щодо завершення нинішнього сезону. Але вже зрозуміло, що між сезонами не буде перерви. Як ви ставитеся до такого графіку? Чи зросте тепер відсоток несподіваних результатів?
— Усе може трапитися. Я виступаю тільки за відсутність перерви. У топ-чемпіонатах гравці відпочивають лише влітку. Таким чином ми зможемо відчути, як проходить сезон у цих лігах. Завжди буде ротація, адже всі не зможуть грати без замін, тож футболісти без ігрової практики матимуть більше шансів себе проявити. Більше матчів — більше практики для всіх. Це піде лише в плюс. Так, буде важко, ми чудово це розуміємо. Доведеться пройти невеликі збори зараз і попрацювати до зими.
— Думаєте, що невеликі збори все ж удасться провести?
— Гадаю, кожна команда в себе на базі проводитиме тренування. Думаю, через такі міні-збори буде проводитися підготовка до чемпіонату.
— Як ви ставитеся до варіанту дострокового завершення сезону? «Шахтар» можна визнавати чемпіоном?
— Звісно, відрив дуже великий, наздогнати лідера буде важко. Тим більше, нині йде боротьба за друге місце. Ми приймемо будь-який варіант, але ніхто не хоче, щоби сезон завершився таким чином. Усі хочуть дограти його за спортивним принципом.
— Чи відчували ви «мандраж» під час дебюту за національну збірну України?
— Я дебютував у матчі з Македонією на виїзді. Були позитивні емоції, також відчував «мандраж». Я вийшов тоді на 5—10 хвилин, бігав туди-сюди, щоби не загубитися на полі. І незабаром Артем Кравець забив другий гол. У підсумку позитивних емоцій стало ще більше.
— Які найбільш пам’ятні футболки гравців серед тих, які вам удалося обміняти?
— Чіро Іммобіле, коли ми грали з Італією. Є футболка Уейна Руні, яку він особисто підписав. Для мене було приємно помінятися з Робіном ван Персі, коли я грав за «Фенербахче». Він висловив слова підтримки. Мені було приємно почути таке від легенди футболу. Він спілкувався зі мною на рівних, що мене вразило.
У недавньому матчі відбору Євро-2020 проти збірної Португалії часто перетинався на фланзі з Кріштіану Роналду, просив футболку декілька разів. В обох матчах наша збірна його команду засмутила, тому, можливо, йому не хотілося мінятися футболкою.
— Олександре, які відчуття в тебе викликав НСК «Олімпійський», коли ти вперше побував на ньому?
— Дуже багато вже провів матчів на цьому стадіоні, не пам’ятаю, коли зіграв уперше. Мабуть, коли виступав за «Зорю». Постоявши на «Олімпійському» вперше, сказав «Wow». Грати на таких стадіонах — емоції, які не передаються. Особливо, як під час матчу зі збірною Португалії. Ти отримуєш велике задоволення.
— Чи ви бачите себе тренерами після закінчення карє’ри?
— Усе можливо, але не в найближчому майбутньому. Я думаю пограти ще років 10. Коли в тебе все життя пов’язане з футболом, то ти думаєш тільки про нього. Нині глобально про роль тренера не думаю. Поближче до завершення кар’єри почну.
— Чи переглядаєте ви на дозвіллі ретроматчі?
— Мене й друзі постійно запитують, але особливо матчів не дивлюся. Коли ти пережив ці емоції, то вже не сильно хочеш переглядати.
— Які фільми останнім часом подивилися?
— Дивимося мультики, щоб дітям було цікавіше, комедії. Переглянули всі частини «Гаррі Поттера». А всі новинки я вже передивився в кінотеатрах. Із останніх фільмів мені дуже сподобалися «Джентльмени» й «Аутсайдери».
— Олександре, за який клуб ви вболівали з дитинства?
Олександр Караваєв: — Завжди вболівав за «Барселону». У мене була футболка Рівалдо. Шорти я загубив, а футболка ще збереглася в батьків. Пам’ятаю, ще на приставці грав за «Ювентус».
— Якій соцмережі віддаєте перевагу?
— У Telegram є доступні канали про події у світі. Також користуюся Instagram, переглядаю фото, історії.
— Що побажаєте вболівальникам?
— Бажаю здоров’я й дисципліни. Це важливо в будь-якій справі. Виконуймо всі правила, і тоді все буде добре. Скоро повернемося до звичного життя. Дякую вам за підтримку! Усім удачі!