Олег Блохін та Андрій Шевченко – найкращі футболісти з тих, кого народжувала українська земля. Вони зовсім різні за ігровими якостями. Шевченко - більш різносторонній, міг діяти на декількох позиціях в атаці, грати обома ногами, головою. У Блохіна були виражені домінантні якості - стартова швидкість та чудова ліва нога. Найкращий футболіст Європи-1975 любив простір, пас за спину. За позиційної атаки йому було непросто виявити свої найсильніші якості.
За поведінкою обоє володарів «Золотого м'яча» теж були різні. Блохін конфліктував з гравцями та тренерами. Шевченко в цьому плані більше дисциплінований. За час його кар'єри жодних великих скандалів не було. Я думаю, що тут причина у тому, що Шевченко за потреби грав на команду, а Блохін - більше індивідуаліст, який грав на себе. В радянські часи навіть помічали, що він не завжди святкував голи, забиті партнерами.
Шевченко - більш різносторонній, міг діяти на декількох позиціях в атаці, грати обома ногами, головою. У Блохіна були виражені домінантні якості - стартова швидкість та чудова ліва нога
Я все-таки поставив би Шевченка трохи вище, бо він себе зміг зарекомендувати у Європі. У мене є сумніви, що Блохін зміг би себе проявити за кордоном. Гравці того часу вкрай важко адаптувалися до інших чемпіонатів. Яскравий приклад – Олександр Заваров, який не зміг проявити себе в «Ювентусі».
Але з точки зору легенди безперечно, що Блохін трохи вище. В свій час на нього люди ходили спеціально. Причому не тільки в Києві, але і по всьому СРСР. Олег був дуже популярний. Такого поняття, щоб «ходити на Шевченка» спеціально не було - хіба що у першому матчі після повернення із «Мілана». Тому у плані зірковості Блохін має перевагу.
Поєднує їх те, що вони завжди звикли перемагати. Прагнуть бути першими в усьому. Це допомагає їм у тренерській роботі.
Олег Федорчук, Gazeta.ua