До числа найвеличніших за останню чверть століття не потрапив, зокрема, Андрій Шевченко, володар премії «Золотий м'яч-2004». Цікаво, що торік керманич збірної України посів 52 місце в розширеній версії FourFourTwo. Найбільше сумнівів викликають позиції Ромаріо (23) та Кантона (18). Бразилець фактично догравав у середині нульових, а «Король Ерік» зав'язав з футболом у 1997-му. Єдиний з голкіперів, Джіджі Буффон, замикає топ-25. Перед ним – ще чотирнадцять знакових виконавців, яким не знайшлось місця на вершині: Рамос, Ромаріо, Скоулз, Рауль, Бускетс, Модріч, Кантона, Батістута, Фігу, Руні, Кака, Гіггз, Каннаваро та Рівалдо. Після бразильця – десять найкращих.
10. Роберто Баджо
«На жаль, «Божественний хвостик» назавжди запам'ятається нереалізованим пенальті у фіналі ЧС-94 проти Бразилії. Це – величезна ганьба, адже він був одним з найбільш обдарованих плеймейкерів в історії, – пише видання. – Однак, непересічне бачення поля у поєднанні з віртуозною технікою свідчать про геніальність культової ''десятки''. Баджо встиг пограти за Ювентус, Інтер і Мілан. Схожою магією у ті часи володів неперевершений Марадона».
9. Паоло Мальдіні
«One-club man» провів 902 матчі за 24 роки фантастичної кар'єри. Войовничий центрбек виграв з Міланом сім титулів Серії А, п'ять трофеїв Ліги чемпіонів і ще багато всього. За перемогами в ЛЧ Мальдіні поступається лише легенді Реала Пако Хенто (6). А ось на рівні збірних футбол має перед ним боржок – поразки у фіналах ЧС-94 та Євро-2000. Паоло пішов з «Адзурри» після Мундіалю в Кореї та Японії (2002).
8. Андрес Іньєста
Маленький чарівник з Фуентеальбільї – один з творців унікального стилю, який назавжди змінив уявлення про спорт №1. Він повністю розкрився під керівництвом Хосепа Гвардіоли. Каталонська «тікі-така» з Іньєстою в центрі поля була нічним кошмаром не лише іспанських, але й європейських клубів. «Гол на Стемфорд Брідж або пам'ятний м'яч у фіналі ЧС-2010 переписували історію гри», – розповідає FourFourTwo. Іспанець не втрачає пристрасті до улюбленої справи навіть у 35, виступаючи за Віссел Кобе.
7. Хаві
Він, як і Андрес, повинен був отримати хоча б один «Золотий м'яч», але футбольний маркетинг виявився безжальним щодо обох. Зовсім не багато гравців настільки помітно визначають стиль команди, як іспанський маестро. Хаві був серцем магічної Барси Гвардіоли та збірної Іспанії, яка перемагала на чемпіонатах Європи та світу. 8 титулів Ла Ліги, 4 ЛЧ, усі можливі перемоги на рівні збірних – це, можливо, найвеличніший з іспанців, який грав у футбол.
6. Тьєррі Анрі
Коли Арсенал викладав 11 млн фунтів у 1999-му, щоб підписати молодого вінгера, який боровся за ігровий час в Ювентусі, сумніви непокоїли навіть найбільших оптимістів. Мабуть, сам Арсен Венгер не підозрював, що цей атлетичний форвард стане найкращим гравцем в історії лондонського клубу. Швидкий, майстерний, харизматичний француз підкорював АПЛ з неймовірною швидкістю. Два чемпіонські титули та рекордні 226 голів за Арсенал повторять ще не скоро. Барса – це вже зовсім інша історія, хоча там Анрі виграв ЛЧ.
5. Роналдінью
Його успіхи – заслуга пса. Принаймні так розповідав сам бразилець: «У дитинстві я вдосконалював свій дриблінг разом з собакою. Коли мої друзі втомлювалися, він виходив майданчик і несамовито бігав за м'ячем». Жунінью називає Роналдінью найбільш довершеним гравцем в історії, а скандальний президент Барси порівнює його з Мессі... не на користь аргентинця! Якби не проблеми з дисципліною, Роні досягнув би неймовірних речей. Проте, саме він повернув каталонцям посмішки після смутних часів, вигравши ЛЧ-2006.
4. Роналдо
Ще один бразилець, який повинен був зробити більше. Перебравшись до Європи, «Феномен» видав галактичний сезон у ПСВ (57 матчів, 54 голи), а вже через рік підписав контракт з Барселоною. На Камп Ноу Роналдо виступав так само блискуче (49 матчів, 47 голів), хоча й не знайшов спільної мови з керівництвом. Далі – скандальний трансфер в Інтер і серія травм, які змінили його назавжди. Так, Роналдо виграє ЧС-2002 та перейде в Реал, але хронічні проблеми з коліном не дозволять повернутись на колишній рівень.
3. Зінедін Зідан
Тонкий митець, який однаково добре асистував партнерам і завершував атаки самотужки. Він настільки плавно рухався з м'ячем, наче й не торкався бутсами трави. У Ювентусі Зідан виріс до рівня мегазірки, виграв домашній ЧС-98, а після рекордного переходу в Мадрид здійняв над головою кубок ЛЧ (2002). Тренерська траєкторія француза – не менш успішна. Під його керівництвом «бланкос» тричі поспіль перемагали в Лізі чемпіонів. Зізу може шкодувати лише про скандальний інцидент з Матерацці на ЧС-2006. Саньйоль нещодавно зізнався, що довго не міг йому пробачити.
2. Кріштіану Роналду
Чимало експертів прогнозували спад португальця ще декілька років тому, але зараз йому 35 і він не збирається зупинятись. Кріш зробив собі ім'я в Манчестер Юнайтед, вигравши з «дияволами» дебютні ЛЧ та «Золотий м'яч». Натомість переїзд у Реал – апогей кар'єри вихованця лісабонського Спортінга. Тут Роналду забивав стільки, що в голові не вкладається – рекордні 438 м'ячів у 450-ти матчах. Результатом космічної результативності стали ще 4 ЗМ і три кубки ЛЧ. Не домовившись з Пересом про новий контракт, найкращий бомбардир сучасності вирушив в Турин, офіційно – за новим викликом.
1. Ліонель Мессі
G.O.A.T або, можливо, найкращий в історії. «Що ще сказати? Після стількох років на топ-рівні майже не залишилось епітетів, щоб описати гру Мессі», – зазначає FourFourTwo. Аргентинець здійснив справжню революцію у футболі, але його досягнення не можна оцінювати виключно голами (603 у 687-ми матчах за Барсу). Жоден інший футболіст сучасності не є настільки визначальним для своєї команди, як Лео. Він створює, забиває, асистує, надихає, зрештою. Мессі – один з небагатьох, хто реально робить результат самотужки: шаленими штрафними, сольними проходами, диво-передачами. Попри те, що аргентинський геній не виграє ЛЧ з 2015-го, його майстерність залишається недосяжною для інших.