Автор абсолютно розуміє, що для багатьох з вас він відкриє Америку через кватирку. І все ж, як співалося в старій пісні про головне: об этом, товарищ, не вспомнить нельзя...
Не так давно УЄФА декларував, що хоче ввести для клубів обмеження на орендованих до трьох осіб. В умовах України не те, що важлива - кричуща необхідність в цьому назріла навіть не вчора, набагато раніше.
Ось, наприклад, думка півзахисника «Десни» Андрія Тотовицького, який, що називається, на власній шкурі випробував всі принади оренди.
«Це буде плюс для футболістів. Такі клуби, як «Динамо» і «Шахтар», не будуть пачками брати футболістів. Не заграв - не заграв. Скинули його кудись, ще й компенсацію залупили, що він потім не може нікуди піти, грає на область».
Головне ж - зникне ґрунт для зростання настільки потворних бур'янів на полі УПЛ, якими (не в образу їх уболівальникам, але факт) були і є справжнісінькі фарм-клуби. Це ж нонсенс - наявність в одній лізі з «Шахтарем» такого складу «Маріуполя». Або в одній лізі з «Динамо» - пріснопам'ятної «Говерли» свого часу.
Тотовицький:
«Якщо вони віддають гравців в оренду, то повинні дозволяти їм грати. А то потім проти «Шахтаря» грає 10 чоловік і 3 на заміну з U-19. Я потрапив в цю кашу з орендованими. Це дуже важко».
Не тільки важко - безглуздо і аморально, якщо хочете. Між іншим, чітко пам'ятаю акцію протесту фанів тоді ще маріупольського «Іллічівця» відразу після того, як «Шахтар» вирішив взяти цей клуб під своє крило. Люди чітко розуміли, куди веде цей шлях, і не хотіли миритися з роллю «дочірньої» команди. На жаль...
З іншого боку, у нас в пам'яті є як перемога «Зорі» над «Шахтарем», так і зовсім ще свіжа - «Дніпра» над «Динамо», що мали місце саме тоді, коли в складах переможців грали футболісти, орендовані у переможених. Не просто грали - робили гру. На жаль, ці випадки стали лише винятком із правила. Правило ж говорить: ніз-з-зя!!!
Нам, глядачам і вболівальникам все бачиться елементарним. Гравця віддають в оренду: а) щоб хоч якось його прилаштувати, з користю для клубу-власника; б) щоб дати йому шанс проявити себе в нових умовах, подивитися на нього з боку і, якщо він буде прогресувати, повернути в родину -
така корова потрібна самому
.В обох випадках найпотужнішим подразником і стимулом для гравця є матч проти клубу, який віддав його в оренду. Бо є, що доводити. Здавалося б, де ще, як не тут - коли орендований рве відоме місце на всю котушку - він може проявити себе максимально? Але ж ні, «монстри» УПЛ воліють боягузливо і по-легкому зрубати очечки. Нудно, дівиці.
Але не так все просто, насправді. Можете як завгодно ставитися до гендиректора «Шахтаря» Сергія Палкіна, але що йому заперечиш на це?
«У нас з клубами, яким віддаємо хлопців в оренду, не написано, що вони не можуть грати проти нас. Там зазначено, що якщо вони грають проти нас, то ці клуби повинні платити «Шахтарю» за оренду.
Тому що виходить, що орендну плату нам ці клуби не платять, зарплату гравцям у багатьох випадках також не платять, але... проти «Шахтаря» ці футболісти повинні грати? Ну, це неправильно».
Ласкаво просимо в чарівний світ УПЛ! Де можна на шару розжитися цілою командою, і паритися про кадрові питання лише пару раз на рік - коли граєш зі своїм благодійником. О, я бачу, мсьє знає толк в збоченнях!
Як же солодко має звучати це слово «оренда», і яким сильним має бути спокуса нею в наших убогих реаліях! І все так чинно, благородно - не порушуючи законів.
Саме тому нам тільки й залишається, що молитися на УЄФА, в надії на якомога більш швидке прийняття рішення про ліміт на орендованих. Боюся, однак, як би воно не потонуло в неминучому вирі поступок і поблажок клубам, викликаних пандемією. Адже сьогодні дуже багатьом не до жиру - вижити б.
Якщо кому-небудь з вас цей погляд здасться поверхневим, розвивайте тему в своє задоволення. Справа в тому, що автор принципово цурається економічних подробиць і нюансів - він завжди і в усьому висловлює думку пересічного обивателя, але не фахівця.
І якщо вже на те пішло, то для нього сам інститут оренди в футболі, як такої, є дичиною від самого початку. Людина, що здається в оренду, як річ - це не звучить гордо. Хоча багато хто сьогодні цього і не зрозуміє. Важко бути ідеалістом в еру панування товарно-грошових відносин...
Игорь Юрич