Сезон 2002/03 став першим самостійним для Олексія Михайличенка на посаді головного тренера «Динамо». І учню Валерія Лобановського вдалось одразу ж виграти усі турніри на внутрішній арені, хоча на той момент донецький «Шахтар» вже кинув виклик гегемону та в попередньому чемпіонаті здобув золото. Сьогодні ж – 25 травня – річниця перемоги біло-синіх у фіналі національного Кубка того сезону.
Цікаво, що за чотири дня до вирішального поєдинку відбувся матч, який фактично визначив долю золотих нагород. «Динамо» приймало «Шахтар» на своєму полі в рамках 26-го туру - пропустило в першому таймі від Попова, але перед перервою Шацьких зрівняв рахунок, а згодом помилився Пуканич, який зрізав м’яч у власні ворота. «Динамо» обійшло гірників на одне очко і вже не помилялось до завершення чемпіонату.
Якщо матч Вищої ліги проходив на стадіоні «Динамо», то фінал, звісно, на НСК «Олімпійський». При цьому гірники не відчували себе в гостях – донецький клуб забезпечив більш ніж серйозний десант до столиці, кількість вболівальників на трибунах була рівною. Як і кількома днями раніше, «Шахтар», який на той момент тренував Валерій Яремченко, краще розпочав гру. Кілька гострих випадів зрештою увінчались неймовірним голом у виконанні Андрія Воробея.
Михайличенко відреагував миттєво – вже на 18-й хвилині замість Горана Сабліча, який почувався явно не у своїй тарілці, на поле вийшов Олександр Хацкевич. Саме з цього моменту «Динамо» вдалось перехопити ініціативу та поступово збільшувати тиск на ворота Шуткова. Саме білоруський легіонер зрівняв рахунок на початку другого тайму – Хацкевич влучив у дев’ятку ударом зі штрафного.
«Динамо» продовжувало напосідати, проте рівний рахунок на табло тримався до останніх хвилин. І ось коли глядачі вже подумки готувались до овертайму, кияни забили другий гол. Знову спрацювала заміна від Михайличенка – Діого Рінкон в перерві замінив Леко і саме бразилець розстріляв ворота з кількох метрів після того, як Максим Шацьких розібрався з захисником.