Той сезон запам'ятався не лише фантастичним треблом, другим схожим подвигом в історії каталонського гранда, але й цілим рядом скандальних подій, які ризикували завершитись провалом на всіх фронтах. Камп Ноу трясло від скандалів, «вічної» інституційної кризи, викликаної начебто незаконним трансфером Неймара, та несподіваного вибрику Мессі у Сан-Себастьяні. Язик не повернувся б назвати Барсу непереможним колективом навіть після Різдва, коли команда зазвичай набирає оптимальні кондиції. Зрештою гравці та Луїс Енріке зуміли виправити драматичну ситуацію – власне его довелось сховати подалі. «Іноді потрібно впасти, щоб підвестися ще сильнішими», – розповідає Іван Ракітіч в інтерв'ю виданню
Відставка Роселя, який згодом потрапить за ґрати через можливі махінації з підписанням Неймара, накрила Камп Ноу величезною хвилею проблем. «Це був конвульсивний сезон на рівні керівництва. Позов проти Сендро, смерть Тіто Віланови, попередній рік Мартіно без трофеїв, санкції ФІФА через трансфери неповнолітніх...», – бідкається Тоні Фрейкса, тодішній член ради директорів, а нині один з найбільших критиків Бартомеу. Команда перебувала в епіцентрі постійних скандалів, а Мессі переслідувала фіскальна служба Іспанії. Лео зірвався на Аноеті, не змирившись з ротаціями тренера. Барса у підсумку поступилась, але після цього отримала новий позитивний імпульс.
Саме відкрите протистояння Мессі з Луїсом Енріке кардинально змінило мікроклімат у роздягальні. Справжня чоловіча розмова згуртувала неоднорідний колектив, хоча й без серйозних кадрових рішень не обійшлося. Бартомеу вирішив звільнити легендарного Субісаррету з посади спортивного директора і призначив на червень позачергові президентські вибори. Мессі показали, що він є найбільшою цінністю «кулес», фактично єдиним недоторканим. Тоді спрацювало...
Президент настільки боявся втратити аргентинця, який начебто вів перемовини з Манчестер Сіті, що навіть себе поставив нижче у клубній ієрархії. Команда прийшла до тями, з'явились переконливі перемоги, а на обличчях неймовірного атакувального тріденте з'явилась довгоочікувана посмішка. «Результати були панацеєю від недуги. Коли ми виходили на поле, легені клубу наповнювались киснем», – вважає Луїс Енріке. Взимку Бартомеу не мав би найменших шансів на виборах, але після Берлінського фіналу його рейтинги стрімко поповзли вгору.
«Хіба потрібно щось змінювати, якщо Мессі, Неймар і Суарес позують з кубком Ліги чемпіонів. Звісно, консервативне голосування було неминучим. Вибір більшості сосіос базувався на фото усміхнених форвардів», – наголошує Фрейкса. Попри те, що керівництво перебувало по вуха в лайні, пересічні фани бачили, насамперед, перемоги. Ейфорія від виграних титулів була значно більшою, ніж розчарування провальною радою директорів, яка вже зовсім скоро нагадає про себе далеко не з найкращого боку. Берлін – це останній для «блаугранас» фінал Ліги чемпіонів. Що було далі, всім добре відомо. Втеча Неймара разом з ганьбою на європейській арені (Рим і Ліверпуль) зараз згадуються частіше, ніж красивий тріумф в Німеччині.
Лише сьогодні, через п'ять років після тієї перемоги, Луїс Енірке зізнався, про що розмовляв з футболістами перед початком гри: «Я запитав, чого вони бояться найбільше. Ветерани говорили про неможливість дотримуватись власного стилю й інші банальні речі... Я сказав, що найгірше, що може трапитися в цей день – це бути гравцем Ювентуса і змагатись з Барсою. Пояснив, як складно контролювати Суареса, Неймара, Мессі та Іньєсту, забити Тер Штегену, боротись з парою центрбеків Піке-Маскерано. Попросив уявити, ніби ми перебуваємо у роздягальні Юве, а я розповідаю, що вони облажались проти Барси».
Зрештою облажались саме туринці. Мессі та Ко повели вже на старті гри після класного прориву Ракітіча. В дебюті другого тайму Мората відновив паритет, але височенна індивідуальна майстерність каталонців розставила все на свої місця. Видатний перфоманс Мессі з голами Суареса та Неймара подарували «кулес» останню європейську радість.
Ліга чемпіонів 2014/15, фінал
Ювентус – Барселона – 1:3
Голи: Мората 55 – Ракітіч 4, Суарес 68, Неймар 90+7