У першому матчі після карантину «Різеспор», за який виступають відразу три українських легіонери, обіграв «Галатасарай». Найдосвідченіший з наших - Микола Морозюк - провів дуже хороший матч, потрапивши до збірної тижня Суперліги.
У розмові з кореспондентом Sport.ua 32-річний захисник розповів про перемогу над «Галатасараєм», турецьких уболівальників і завдання на сезон.
— Ви перемогли «Галатасарай» в першому поєдинку після тривалої паузи. Напевно, кращого виходу з карантину і не придумаєш? - звернувся до Морозюка кореспондент Sport.ua.
— Звичайно, ми задоволені, тому що перебували і знаходимося у важкій ситуації. Ця перемога важлива в плані психології: після такого складного періоду не так вже й легко вийти і зіграти на такому рівні і з таким суперником. Перемога дуже важлива, але якщо не звертати увагу на статус суперника, то це всього лише три очки - стільки ж дають за перемогу над будь-яким іншим опонентом.
Попереду ще сім ігор, які для нас дуже важливі. Ми провалили другу частину сезону, тому я ще до карантину сказав, що пауза повинна піти нам на користь. Я сподіваюся, що це так і буде, і що ми виберемося з того становища, в якому опинилися.
— Після 27-ми турів у «Різеспора» 28 очок і 14 місце в турнірній таблиці. Перед вами зараз стоїть завдання зберегти місце в Суперлізі?
— Так, це правда. На початку сезону були інші завдання. Після першого кола ми трималися в середині таблиці, але після паузи між колами провалилися. Зараз потрібно вибиратися з кризи і відштовхуватися від того, що є. Але це - футбол. В Україні дивляться, що наша команда до гри з «Галатасараєм» була на третій позиції з кінця, а зараз піднялася на 14-е місце. Але якщо подивитися турецьку таблицю, то з 9-го місця до останнього команди відділяє всього нічого. Тут весь час йде боротьба.
Я півтора сезони в Туреччині, можна сказати, другий рік. Можу сказати, що друга частина турнірної таблиці Суперліги Туреччини не така, як у нас в Прем'єр-лізі України. Тут не так, як у нас, 3-4 команди, які борються за виживання. Тут за чемпіонство бореться 5-6 команд. Також і за виживання: дві гри програла команда - вона вже внизу, дві гри виграла - в середині або ближче до лідерів. Тут боротьба за те, щоб зберегти прописку в Суперлізі, буде до останнього туру. Тому розслаблятися ні в якому разі не можна.
— Наступний матч у вас 22-го червня з «Антальяспором». По-особливому настроюєтеся на цей матч?
— У Туреччині не можна виділяти зараз якихось суперників. Звичайно, на такі команди, як «Галатасарай», завжди простіше налаштовуватися, тому що це гранд. Що стосується «Антальяспора», то ця команда була в набагато гіршому становищі, ніж ми. Але в другому колі вони набагато краще зіграли, повигравали майже все, що можна було, і вище за нас зараз знаходяться. У минулому турі, наприклад, вони обіграли «Бешикташ».
В принципі, у них така ж ситуація, як у нас. З «Антальяспором» нам потрібно брати очки, показувати свій футбол і характер, як ми це зробили з «Галатасараєм».
— В чому відмінність між турецькою Суперлігою і українською Прем'єр-лігою?
— В Туреччині інший менталітет. Я не можу сказати, що він якийсь там нереальний. Це звичайний футбол, який відрізняється своїми емоціями, підходом, стилем, поглядами. Турки легше ставляться до футболу, вони люблять грати в такий, можна сказати, розслаблений футбол. На мій погляд, їм складно грати в єврокубках, тому що вони стикаються з певною дисципліною, тактикою і так далі, чого в Туреччині, на жаль, не так багато.
Якщо порівняти з Україною, у нас все побудовано на бажанні, на боротьбі, на якомусь плані на гру, якого команда повинна дотримуватися, але самого футболу мало. Тут же все навпаки. І команди, у яких є певний мікст між грою в футбол і дисципліною, не маючи в складі якихось яскравих зірок, показують хороший результат і знаходяться нагорі турнірної таблиці. Звичайно, не беру до уваги команди, в які приїжджають футболісти з хороших клубів. Вони беруть трохи іншим.
— У «Різеспорі» відчуваєте себе зіркою? Яке ставлення до вас?
— До мене ставляться дуже добре і позитивно. Можна сказати, що ставлення до мене особливе. Не можу сказати, що мене тут носять на руках, але повага відчувається. Для мене це було трохи незвично, коли ти приїжджаєш в нову країну, і відразу таке ставлення. Різе - невелике містечко, і воно усе живе футболом. Тут неможливо пройти непоміченим десь в місті -люди мене знають, впізнають. Коли приїжджаєш в інше місто, в той же Стамбул, в це величезне місто і коли ти там заходиш в якийсь магазин або прогулюєшся, і тебе там люди впізнають, це особливі емоції. Це прикольно, це класно. Тут до футболу зовсім інше ставлення. Тут люди живуть футболом, вони знають кожного футболіста в обличчя.
— У Туреччині особливі вболівальники, яких немає в жодній країні. Це пов'язано з менталітетом турків?
— Для них футбол - більше ніж гра, більше ніж якась розвага. У них є робота, а футбол - це найулюбленіше хобі, якому ти віддаєш час поза робочим днем. Тут чоловіки збираються в кількості від 30-40 осіб, п'ють чай, у них великі екрани, по яких крутять турецький футбол цілодобово. У нас, наприклад, якщо вечір Ліги чемпіонів, всі сконцентровані на ній. А у них - ні. Туркам цікава і Ліга чемпіонів, але для них турецький чемпіонат, турецький футбол на першому місці. Вони можуть дивитися матчі своєї улюбленої команди в повторі по 5-6 разів. Тур в п'ятницю, суботу, неділю, але матчі в повторах показують весь тиждень і їх дивляться.
Такі тут люди, такий чемпіонат! Це треба відчути, коли знаходишся тут.
— Для жителів Стамбула, напевно, головна тема - хто кого обіграє в стамбульському дербі: «Бешикташ» обіграє «Фенербахче» або «Галатасарай» виграє у «Башакшехіра» ...
— У них там взагалі доходить аж до війни. Я вже обзавівся тут друзями і в Стамбулі. У одного вся сім'я вболіває за «Бешикташ», і він з дитинства - теж. Інший знайомий вболіває за «Галатасарай». Вони між собою спілкуються, але, коли приходить час гри, у них там таке починається. Вони вміють це робити, у них це з народження. У день гри вони найгірші вороги, не розмовляють один з одним, доходить справа до сварок. На тлі гри вони можуть неприємних речей один одному наговорити. Але через деякий час вони також відходять і знову нормально спілкуються.
— Можна порівняти дербі «Динамо» - «Шахтар» з головними турецькими дербі?
— «Динамо» Київ - це народна команда. Роками люди вболівають за одну назву «Динамо» Київ. Але зараз у «Шахтаря» завдяки його результатам теж є чималенька аудиторія. Наші клуби набувають глядачів з часом. А тут, звичайно, є топ-5 команд, за які люди вболівають з народження. Це у них передається з покоління в покоління. Якщо дід вболівав за цю команду, його син, його діти не мають права вболівати за іншу команду.
Чув таку історію. Батько вболівав за одну команду, припустимо, «Галатасарай». У нього було два сини: один також вболівав за «Галатасарай», а інший кудись поїхав учитися і йому сподобався «Бешикташ». І він почав вболівати за «Бешикташ». Батько про це дізнався і відмовився від сина, не розмовляв з ним. Батько не визнавав, що він його син. Не знаю, чи правда це. Мені так розповідали.
Якщо ти родом з Ризи, ти обов'язково повинен вболівати за «Різеспор». Кожен уболівальник маленької команди віддає перевагу комусь із великих команд. У турків завжди є дві улюблені команди. Вони вболівають за свою рідну, але, коли Ліга чемпіонів або стамбульське дербі, вибирають собі «Бешикташ», «Фенербахче» або «Галатасарай». Але якщо будуть грати «Різеспор» - «Галатасарай», то тут немає інших варіантів - тільки «Різеспор»!
ФК Різеспор
— Що скажете про інших українських легіонерів «Різеспора», Борячука і Гармаша, який в матчі з «Галатасараєм» також вийшов в основі?
— Вони задоволені. Їм подобається в цій команді, хочуть залишитися. Андрій мало грає, Денис - більше, він у нас топ-гравець. Коли Гармаш дебютував за «Різеспор» в матчі проти «Галатасарая», після гри сказав, що не міг перебудуватися: так швидко тут грають. З одного боку тут простіше, тому що не так сильно опікають. Але в той же час грають нестандартно.
Гармаш сказав, що поки приймав рішення, м'яч відбирали. Він не міг ще перебудуватися, думав, що ще в Україні. А тут раз і забрали м'яч, треба щось міняти, приймати швидке рішення. А я йому кажу «ти швидше думай».
— Чи отримуєте задоволення від гри «Різеспора»?
— Ми поки займаємо не те місце, що я очікував. Але від ігор дійсно отримуємо задоволення. Це дуже важливо. Є гравці, які заграються трохи. В основному всі швидкі, технічні, креативні. Мені особисто потрібен був час, щоб звикнути до стилю «Різеспора» і до нового чемпіонату.
Але мені було простіше, тому що я, граючи на позиції захисника, долучаюся і до атак. Це не мої найкращі якості - грати в обороні, у мене краще виходить атакувати. Я знаю свої слабкі і сильні якості. Мій стиль більше підходить саме футболу, ніж боротьбі. Тому в Туреччині я легко освоївся.
— Проти кого з зірок Суперліги було найскладніше грати?
— У чемпіонаті Туреччини багато класних футболістів. Взяти того ж Фалькао з «Галатасарая». Або Фегулі, який в «Валенсії» виступав, Леміну, який був в «Ювентусі». І це тільки гравці «Галатасарая».
— У кого більше шансів на чемпіонство в цьому сезоні? «Трабзонспор», «Істанбул Башакшехір», «Сівасспор» або «Галатасарай»?
— Я говорив ще раніше, що чемпіоном буде «Трабзонспор». Це дуже сильна команда. Але я хочу, щоб чемпіоном став «Істанбул Башакшехір», оскільки там головний тренер Окан Бурук, з яким я півроку пропрацював у «Різеспорі». Хочу, щоб ця команда стала чемпіоном. Але подивимося, як буде. «Істанбулу» ще складно, тому що у них менше уболівальників. Це, якщо порівняти з Україною, як донецький «Металург», коли була хороша команда, але не було уболівальників. Так і тут. В основному всі вболівають за «Галатасарай», «Бешикташ» і «Фенербахче». На ці клуби приходить по 50-60 тисяч. «Істанбул» на рядовий матч збирає 15 тисяч приблизно. Якщо дербі, вони можуть зібрати повну арену, але там тоді будуть і вболівальники суперника.