Ось є нападники, які люблять тільки забивати. І все. Я теж любив – не сперечаюся. Але мені приносило величезне задоволення і те, як я відбирав м'яч, віддавав результативну передачу. У нас були такі вимоги, і той, хто їх не виконував, просто сідав на лавку.
Мені дуже приємно, що Лобановський в будь-якій ситуації міг на мене покластися.
Лобановський умів знайти правильні слова, міг пожартувати. У нього виходило не тільки заряджати команду, але і розряджати її.
Перший гол за збірну? Ми розіграли штрафний, Віктор Скрипник зробив гарне забігання і подав з флангу, а я вдало пробив головою. Всі тоді говорили, що маленький Ребров перестрибнув височенного британця.
Я і потім часто забивав з другого поверху, це мені дано від природи – хороший стрибок, хороший вибір позиції.
Щоб виграти м'яч головою, потрібно, перш за все, вибрати правильну точку і вчасно вистрибнути – і тоді у тебе є хороші шанси, незважаючи на зріст.
Я не згідний з тими, хто говорив, що ми недооцінили Словенію (у стикових матчах відбору на Євро-2000, – Футбол 24). Такого не було й близько! У них теж була хороша команда, в якій задавав тон Златко Заховіч.
Спаринг з іранцями мені запам'ятався тим, що це був мій перший і єдиний матч за збірну з капітанською пов'язкою. Звичайно, це завжди велика честь.
Вважаю, що у збірній я закінчив саме вчасно. Провів там майже 15 років, але ніколи не ганявся за статистикою, не висмоктував її з пальця – навіть не знаю, скільки у мене матчів за збірну.
Національна команда весь час була у моєму серці і залишається донині. З великим інтересом стежу за тим, як грає нинішня збірна, і завжди за неї переживаю.
Пам'ятаю, коли дав перше інтерв'ю в Англії, сміялася вся команда. Стівен Карр (тодішній захисник Тоттенхема, – Футбол 24) сказав: «Будь ласка, більше не ходи на телебачення, підтягни трохи англійську».
Українським тренерам бракує знання мови. Всі віддають вивчення мови на волю випадку. Мені в цьому допомогла моя кар'єра в Англії та Туреччині. Де б я не грав, всюди спілкувався англійською.
Тренер повинен розвиватися, знати мову, вільно розуміти, читати, черпати інформацію з публікацій, лекцій, цікавитися. Занадто мало – отримати ліцензію тренера, пройти за кілька місяців ліцензування і сказати: «Я готовий, використовуйте мене».
Андрій Шевченко – та людина, яка може і хоче працювати кожен день. Робота в збірній трохи інша. Я радий, що він проводить величезну роботу зі своїм тренерським штабом у збірній. Якісну роботу!
Не думайте, що у мене було багато пропозицій після Саудівської Аравії. Такого немає. Якщо якийсь тренер вам скаже, що у нього багато пропозицій – не вірте йому.
Я вибрав Ференцварош, тому що добре знав цю команду. Я зрозумів, які основні завдання клубу, дізнався його історію, тому із задоволенням погодився працювати.
Для мене важливе бажання самого президента: покращувати академію, покращувати команду. Не просто вигравати якісь титули, а намагатися щось будувати.
Краще програти 0:3, ніж тричі по 0:1.
Після початку війни, звичайно, на Донбасі не був. Це моя батьківщина, там могили моїх бабусі і дідуся, але зараз це просто неможливо.
Я радий працювати з гравцями, які хочуть прогресувати.
Їздив на стажування в Манчестер Сіті, в дортмундську Борусію Клоппа. Мені подобались моделі гри тих команд, цих тренерів. Намагався щось почерпнути від них. Звичайно, дуже багато взяв від Лобановського.
Мені приємно працювати на українському ринку. Ці хлопці приїжджають сюди, поважають мене, однак я не роблю українцям поблажок. Грають ті, які добре працюють.
Сьогодні роль капітана вже не настільки велика, як було раніше, коли він міг підійти до арбітра, поговорити з ним. Так, своїм прикладом ти можеш завести партнерів, допомогти їм, але в команді завжди має бути кілька лідерів, а не тільки гравець із пов'язкою.
У моїх колективах капітанами стають по-різному. Я намагаюся вислухати думку всіх футболістів, але рішення приймаю сам, оскільки несу відповідальність за результат.
Для позиційних атак потрібен сильний центр поля, гравці, які добре володіють м'ячем, бачать поле.
Завжди потрібно черпати щось нове і міняти якісь вправи в тренуваннях, тому що футболісти люблять різноманітність. Їм до вподоби щось нове і цікаве.
Мені ніколи не подобалося думати про те, що буде через рік. Я живу сьогоднішнім днем і просто налаштовуюсь на перемогу в наступній зустрічі.
Що я завжди раджу гравцям? Не концентруватися на довгострокових цілях, а зосередитися на кожному тренуванні, думати кожен день про те, щоб стати кращим. І якщо ви будете старанно працювати, то успіх прийде разом із щоденною роботою.
Завжди намагався правильно виходити з будь-яких ситуацій.
Іноземці часто не розуміють, чому не потрапляють до складу, адже вважають, що приїхали у другорядну лігу в Україні і тут футболісти середнього рівня. Вони сюди приїжджають, як королі. І не дай Боже тренер якимось рішенням не дає їм грати, а вони до цього мали домовленість з президентом... Вони ганьблять тренера, йдуть до президента.
Я радий, що з моїм приходом ми всі конфлікти з Ігорем Михайловичем вирішували разом. Ми виграли два чемпіонства завдяки роботі всіх гравців і тренерського штабу. У мене була підтримка президента, він мені допомагав у всьому.
Динамо живе амбіціями, які були раніше, але немає тих гравців, які можуть підкріпити ці амбіції.
Динамо – це команда, де потрібен результат. Тут ніхто не чекає від тебе, що ти будеш працювати 5-10 років. Тут потрібен результат не сьогодні, а вчора.
Я вболіваю за Динамо і сподіваюся, що в наступному сезоні кияни дадуть бій і постараються виграти чемпіонат. У кожної команди є світлі і чорні смуги. Сподіваюся, що команда поверне свою колишню славу.
Повернення у Динамо? Можливий будь-який варіант. Робота тренером – це не контракт гравця, який може «сидіти рівно» п'ять років. Завтра може статися все, що завгодно.