«Я ніколи не ходив по нічних клубах, казино. У мене було інше – дача, ресторан в компанії. Там, де спокійно, немає тусовок. Іноді ловив себе на думці, що це вже у звичку ввійшло. Матч закінчився – треба пивка випити, ще кудись сходити.
Були часи, коли думав – навіщо воно? Начебто, і не хотілося. Не те, що була компанія, хтось підливав, вже чекали – мовляв, пішли. Ні. Просто сам помічав, що, начебто, вже й не хочеться, а потім випив раз-два, і пішло. Це вже стало звичкою. Чому у нас футболісти розслаблялися саме алкоголем і гулянками? Може, на європейських гравців дивилися. У них же треба келих-два пива випити. У нас теж є футболісти, які могли 1-2 келихи випити, і все. А є ті, у кого два – це для початку, а потім п'ятий-шостий.
А за радянських часів взагалі ж розваг не було. Це зараз відіграв і йди, куди хочеш. Хтось в кіно ходить, хтось книги читає, а у мене так було. Не всі ж люди однакові. Коли був молодший – не так позначалось на здоров'ї. Коли у Дніпрі був у 25-26 років.
З віком вже важкувато стає. На тренуванні вже не будеш так бігати, як після нормального проведення ночі. А бувало, що й не вживав, а після матчу важко на наступний день навіть пробіжки 10-15 хвилин робити. Радше за все, це звичка, що випив – і добре, полегшало. Головне, що далеко не запустив. Думали, що закінчу кар'єру, мене взагалі не знайдуть. Помилилися», – сказав Рикун в інтерв'ю для YouTube-каналу
«Бомбардир».