У мене є мрія…
... що колись київське «Динамо» повернеться на рівень, на якому зможе грати якісно довше, ніж 15-20 хвилин. У поточному сезоні це, на жаль, не так. Все почалося з переможного матчу за Суперкубок, де кияни по ділу поступалися майже весь матч, але вирвали перемогу в останні 10 хвилин. Тоді хотілося вірити, що це характер. Виявилося - тенденція.
У Лізі Європи проти «Мальме» і «Копенгагена» ми побачили те ж саме - «Динамо» могло стерти суперника в порошок на відрізку в пару десятків хвилин, а потім не менш феєрично злити все дощенту. У підсумку злилися настільки, що вперше з часів «Стоку» не вийшли навіть з групи ЛЄ.
Карантин нічого не поміняв - таке ж фрагментарне «Динамо» грало з «Зорею» і ледь встигло врятуватися після провальних перших 60 хвилин. А ось вже з «Десною» не пощастило - погані відрізки переважили. І сьогодні знову те ж саме - 20 хвилин команда грає, а решту 70 відбуває номер.
У мене є мрія…
... що гравці київського «Динамо» перестануть деградувати в першій команді. Ви пам'ятаєте, яким приїхав в Україну Вербич? Як нестримно він пер по своєму лівому флангу? Як заводив партнерів і забивав важливі м'ячі? Так ось, сьогодні - це вже половина того Беньяміна, який приїхав з Данії. На класі і за рахунок слабкості опонентів він ще забиває, але давно перестав прогресувати. Гірше того, пішла повільна деградація.
Про інших і говорити нічого. Візьміть хоча б Миколу Шапаренка - він в 18 років, ледь піднявшись з молодіжки, вже був готовий грати проти «Лаціо». А сьогодні, коли йому 21, не готовий до «Десни». Шановні тренери, що ви зробили з хлопцем, що він з такими задатками пішов не вгору, а вниз? Те ж саме питання по Шепелєву - а він точно не може грати краще? Або ось Дуелунд? А то у нас і Яремчук не міг, а як виявилося, він цілком собі топ навіть в Лізі Європи, і в Серії А його не проти купити найкращі клуби.
У мене є мрія…
... що за київське «Динамо» перестануть виходити персонажі, відверто не готові до високого рівня. Свого часу Олександр Хацкевич поставив в центр нападу опорного хава Дениса Гармаша - і навіть той виглядав на вістрі вигідніше Русина і Бесєдіна. Сьогодні Артем дискваліфікований, але Русин-то є. І регулярно виходить з єдиною місією: щоб посеред гри його зняли, вийшов Де Пена, і команда нарешті пішла в атаку.
З тієї ж опери Олександр Караваєв, який в Києві однаково безтолковий що в півзахисті, що в обороні; Олександр Андрієвський, якого Михайличенко взявся використовувати десь між флангом і опорною зоною, в результаті створивши дискомфорт команді і там, і там; ну а про африканців взагалі мовчу. У мене є мрія, щоб спеціаліст, який привіз до Києва Мохамеда Кадірі, більше не підходив до клубного офісу на кілометр.
У мене є мрія…
... що тренери «Динамо» перестануть випускати талановиту молодь, тільки якщо хтось зламався. Ну не можна так обходитися зі своїми хлопцями, тим більше під час кризи. Отримав травму Піваріч - вийшов Миколенко - витіснив Піваріча. І нуль висновків.
Далі те ж саме з Поповим - вся країна вимагала в Михайличенка, мовляв, ну спробуй нарешті хлопця. Він чекав, чекав - потім вилетів Бурда, вийшов Денис та вибив «Шахтар» з Кубка. Думаєте, хоч тут у тренерів щось клацнуло? Як би не так. Цітаїшвілі просидів майже весь сезон, поки не зламався Циганков. Тепер ось Сирота. Ще трохи, а молодь буде спеціально травмувати основу, щоб отримати шанс. Інакше в «Динамо» це не працює.
У мене є мрія…
... що «Динамо», дворазовий володар Кубка Кубків і півфіналіст ЛЧ, не збиратиме у себе клієнтів Селюка. Серйозний клуб зобов'язаний покладатися на свій скаутський відділ, а не тикати пальцем в небо, підписуючи аматорів.
У мене немає претензій до Каргбо і Беніто - хлопці заробляють на хліб, як вміють. Але чому вони в Києві, а не в аутсайдері чемпіонату Молдови? Чи «Динамо» збирається в найближчі роки боротися за виживання? Футбол високих досягнень вимагає таких же витрат. 25-30 млн євро, які сьогодні витрачає Суркіс, явно не космос, але їх цілком достатньо, щоб зібрати бойовитий склад і забути про «селюків». Якщо, звичайно, все робити професійно.
У мене є мрія…
... що професіонали в «Динамо» колись все-таки з'являться. Що клуб знайде стратегію і буде її дотримуватися багато років, як «Шахтар» зі своїм бразильським вектором. Що більше не буде шарахання - то ми підписуємо трьох бразильців, то нишпоримо в Данії, то взагалі беремо любителів з Африки.
Професіонали потрібні на кожному посту. Не може одна людина робити все, це маячня. Сенс керівництва - в делегуванні повноважень правильним людям. Або неправильним, але тоді це погане керівництво. Допомагати колишнім легендам «Динамо» - це романтично, але футболіст, скаут і тренер - це абсолютно різні професії. Той, хто був хороший в чомусь одному, зовсім необов'язково буде сильний і в іншому. Згадайте хоча б Марадону-тренера. «Динамо» потрібні не «серця», а професіонали з чіткою стратегією, розумінням принципів сучасного футболу і позитивним досвідом на посаді, яку будуть займати.
У мене є мрія…
... що тренери київського «Динамо» перестануть спихати свої косяки на велику кількість бразильців у конкурента, чи сміх з суддівської роздягальні. Просто тому, шановний Олексій Михайличенко, що апелювати до національності в 21 столітті - моветон. І ще тому, що не варто підслуховувати біля дверей суддівської роздягальні, коли там бригада Каті Монзуль - три молодих жінки. Це якось соромно.
Поки Київ тренував Сергій Ребров, то він не апелював, а робив свою роботу. І вся країна це бачила - навіть у важкі, кризові часи «Динамо» прогресувало, гідно виглядало в Європі, на рівних конкурувало з «Шахтарем» вдома. Тому що у того тренерського штабу були ідеї. А у наступних - тільки виправдання.
У мене є мрія…
... що тренером «Динамо» одного разу стане не Ребров - дайте Станіславовичу йти своєю дорогою, він заслужив, - а людина, яка буде обрана за свій професіоналізм, а не через зручність для керівництва.
І ось вона, ця людина, не буде скаржитися на бразильців, не стане міняти Цітаїшвілі на Караваєва в ситуації, коли треба за всяку ціну забити гол, і до того ж знайде спосіб атакувати не тільки простір, як в лихі 90-ті, а й щільну оборону, як це робить весь світ уже 20 років. І при цьому тренеру «Динамо» навчиться забивати красиві голи не в контратаках, а в позиційному нападі. Точніше, згадає - у Реброва і Сьоміна ж виходило.
І ось тоді - точно тоді - в УПЛ знову буде чемпіонська гонка. І «Шахтарю» стане цікаво, і фанати повернуться на НСК, і ціла країна згадає про справжній український футбол. Адже він не в кривляннях Смалійчука, і навіть не в амбіціях агромагнатів, що будують стадіони в глушині, а в тому самому призабутому «Шахтар» - «Динамо», на який ми так поспішали років 10-20 назад.
Є у мене мрія, що одного разу той час ще повернеться. Хоча кожне нове рішення київського клубу його все віддаляє і віддаляє.
Роман Синчук