– Як вам драматургія фіналу Кубка України-2020? Перед матчем ви припускали два варіанти: Динамо розірве Ворсклу ще в першому таймі, або ж на серію пенальті вийде Ісенко і вирішить долю титулу…
– Я був близьким до другого варіанту. Якби вийшов Ісенко, можливо, все б склалося по-іншому. Хоча пенальті пробивали просто прекрасно – що одні, що інші. Помітно, що працювали над цим аспектом. Від Динамо не було недооцінки суперника, кияни також працювали над 11-метровими.
– Швидкий гол Ворскли – провал в обороні Динамо?
– Безперечно. Київ багато пропускає зі стандартів. Ворскла могла покарати не один раз, а двічі і навіть тричі – моменти для цього були. Пропущений гол вивів Динамо із рівноваги. Почали нервувати, квапитися, багато чого не вдавалося. Помітно було і на Вербічі, і на Де Пені, що дуже хотіли проявити себе, але нервували, тож виникало чимало помилок. Від того гра видалася сумбурною, хоча прекрасною у своїй напрузі.
Я вражений Полтавою. Дивуюся, бо ще два-три місяці тому команда перебувала на передостанньому місці чемпіонату і боролася за виживання, а тут – фінал Кубка. Це ще раз доводить, що на кубкову гру будь-яка команда може зібратися і дати бій. Я не побачив іншого – класу від київського Динамо. Це мене вразило. Динамівці нервували, динамівці розуміли значення цього матчу. За рівнем гравців, здавалося, Київ значно переважає, але на грі це фактично не позначилося. Контроль м’яча – і не більше. А Полтава дуже добре вилітала у контратаки.
– І це ми говоримо про середняка другої шістки…
– Розумієте, це фінал Кубка. Скільки таких випадків було в усьому світі, коли андердог дає бій. Плюс – фарт був на боці Полтави. Забили швидкий гол, свідомо сіли у захист, віддавши ініціативу. Випади, контратаки – вони були, їх тільки належало звершити. Забила б Ворскла ще один м’яч – Київ би «поплив».
– Вербіч на позиції центрфорварда. Зрозуміло, що це не його амплуа, але ж забиває! Варто залишати на вістрі?
– А в них іншого виходу немає. Сьогодні у Динамо нема хорошого, швидкого нападника, який міг би вирішувати долю матчу.
– До бригади арбітрів цього разу не маєте претензій?
– У принципі, Монзуль провела матч непогано. Але були певні «запарки» – особливо у бокових. Кілька кутових не дали Динамо і Ворсклі, але це на їхній совісті. Бригада відпрацювала нормально. Принаймні, вони не чудили, що іноді трапляється з нашими мужиками, які виходять на поле і потрапляють у запару.
– Попереду у Динамо – три вирішальні тури чемпіонату. Чи зміниться щось для команди Михайличенка після цієї перемоги?
– Звичайно, що такий успіх зіграє велику роль в плані психології. Це хороший поштовх уперед. З’являється впевненість у своїх силах. Головне, щоб це не переросло у самовпевненість. А періодами у Динамо таке трапляється, коли молоді гравці ловлять зіркову хворобу, і їх потім неможливо зупинити. Ось це може зіграти з командою злий жарт.
Зараз потрібна цілковита концентрація, розуміння ситуації. Їм не можна втрачати жодного очка і сподіватися, що втрачатимуть суперники. Тільки так можна поборотися за Лігу чемпіонів. Та все ж я віддаю перевагу Десні. Зірок із неба не хапають, зате є малюнок гри і збитий колектив.