Точно так само можна говорити про роботу футбольної арбітрині Катерини Монзуль у вчорашньому фіналі Кубку України між київським «Динамо» і полтавською «Ворсклою». Що з того, що вона не зарахувала чистий гол у ворота «Ворскли»? Що з того, що у другій половині гри жінка із свистком щонайменше п’ять разів «не побачила», що м’яч йшов за лінію не від киян, а від полтавців? Що з того, що давала штрафні у бік «Динамо» за те, що гравців команди збивали з ніг суперники? Що з того, що зупиняла атаки киян запізнілими свистками на їхню користь? Зате Катерина Монзуль не зробила головного — не призначила у ворота «Динамо» пенальті на останніх хвилинах гри. Ба більше — навіть не вилучила нікого із динамівців з поля на перших хвилинах гри, як зробила це у Дніпрі три місяці тому!
Тому і не мають динамівці претензій до арбітрів! Бо знають, що могло бути набагато гірше! І нічого би нікому за це не було. Ми якось не помітили фундаментальних змін в українському футбольному арбітражі, що сталися після карантинної паузи. Коли раніше арбітр, який явно «напоров», помилившись у бік однієї команди, прагнув якось виправитись і «вирівняти гру», шукаючи порушення у суперника, то тепер і цього не потрібно! Просто виконуй, що сказали, і нічого тобі за це не буде! А не виконаєш — начувайся! Наслідок — у нашої футбольної влади лишилася лише одна (!) бригада арбітрів, що готова судити так, як треба. Інакше не призначали би одну й ту ж саму арбітриню чи не на всі матчі «Динамо».
Передбачаю заперечення. Мовляв, динамівці мають обігрувати ту «Ворсклу» у будь-якому стані за будь-якого суддівства! Згоден! Вони це цього сезону двічі зробили. Але що ти зробиш, коли кожен твій необережний рух може завершитися свистком на користь суперника плюс жовтою, а то й червоною карткою? Чому у кубковому фіналі «Ворскла» так легко проходила до воріт «Динамо»? А тому що динамівці просто боялися доторкнутися до суперників, знаючи про наслідки! Один необережний рух і ти вже «на карточці»! Після чого на суперника навіть дихати страшно! Звідси і помилки!
Я не збираюся жодним чином виправдовувати новоспечених володарів Кубка — у грі команди вагон недоліків, що показав попередній матч із «Шахтарем». Але ж і забувати про те, хто і як «диригує» грою на футбольних полях України, не варто!
Запитаєте, чому ж таки Монзуль не призначила пенальті у ворота «Динамо»? Думаю, що якби кияни повели у рахунку 2:1, то призначила би — нікуди би не поділася! Занадто вже привабливий сценарій вимальовувався — зухвалий аутсайдер із Полтави мужньо витримує тиск колишнього великого клубу і в серії пенальті здобуває Кубок! Тому завданням арбітрів було допомогти «Ворсклі» дотягнути до серії одинадцятиметрових, де і мало статися заплановане «диво»!
Ми у дитинстві теж не сумнівалися, що Лєнін — це назавжди. І де тепер той Лєнін? Тому і з футболом у нас все буде врешті добре
Не сталося. Але осад все одно залишився. Ми насправді маємо футбольну владу, яка піде на все заради досягнення мети. Нагоду переконатися у цьому ми ще матимемо, і не раз! Виходить, що все погано і безнадійно? Ми у дитинстві теж не сумнівалися, що Лєнін — це назавжди. І де тепер той Лєнін? Тому і з футболом у нас все буде врешті добре. Невідомо лише — коли.
Тому не будемо гнівити долю і ще раз подякуємо Катерині Монзуль за її доброту.
Николай НЕСЕНЮК