- Які відчуття від того, що ти гравець першої команди?
- Дякую, усе чудово. Якщо чесно, відчуття переповнюють, оскільки працювати з першою командою дуже цікаво. Вдячний тренеру за довіру, і сподіваюся виправдати надії та показати себе з найкращого боку.
- З ким із хлопців зараз найбільше спілкуєшся? Хтось допомагає з адаптацією?
- Спілкуюсь з усіма, у нас чудовий колектив, хороша команда, старші хлопці підказують, дають поради. Можливо, трохи більше часу проводжу з Іллєю Забарним, оскільки ми однолітки.
- У чому особливості тренерського процесу Мірчі Луческу?
- У кожного тренера своя так би мовити філософія, і Луческу не виключення – у нього також свій підхід. Тренування дуже цікаві, стиль гри більше схожий на «Барселону», оскільки робиться акцент на володінні м’ячем. Також він просить контролювати хід гри, щоб ми були домінуючою командою й перевершували суперників на полі.
- У тренувальному процесі та в іграх ти дієш на своїй рідній позиції?
- Так, мене пробували на моїй позиції лівого захисника, хоча знають, що я також можу грати в центрі захисту. Я вже казав і ще раз повторюся, що для мене немає різниці, на якій позиції діяти. Найголовніше – грати.
- Які вимоги у тренерського штабу саме до твоєї позиції?
- Більше грати та дивитися вперед, а назад – лише у крайньому разі, коли потрібно розвернути гру. В іншому ж намагатися весь час діяти вперед, шукати по лінії передачі чи в центрі нападника… Тож варіантів багато.
- Після завершення чемпіонату була не дуже велика пауза. Команда зіграла три спаринги. Як гадаєш, цього вистачить?
- Я думаю, що десятиденної паузи достатньо. Але в мене її не було, оскільки в цей час я тренувався з дублем. Через карантин ми не грали протягом трьох місяців, тож встигли відпочити, набратися сил та готові працювати на повну силу без вихідних.
-Тобто в тебе є перевага порівняно з іншими хлопцями?
- Так, я був у тонусі, тож мені було досить легко ввійти у тренувальний процес.