Заміна Пеллегріні
Почати слід з головного - Мірчу Михайловича в Петербурзі ніхто не чекав... Здивовані? Тоді розповідаю, як було. За півроку до закінчення контракту тодішній тренер Зеніту Андре Віллаш-Боаш заявив, що не збирається продовжувати роботу в Росії. Менеджери, скаути кинулися шукати нового рульового і практично домовилися з Мануелем Пеллегріні, який допрацьовував контракт з Манчестер Сіті. В офісі Газпрому вже радісно потирали руки, як раптом чилієць передумав. Знайшовся більш фінансово забезпечений роботодавець - китайський клуб Хебей Чайна Форчун. «Гіпс знімають, клієнт виїжджає...». Приблизно в такій ситуації опинилися росіяни. Тому варіант з Луческу був для них навіть не запасний, а, скоріше, форс-мажорний.
Хоча багато хто в Пітері зрадів. Успіхи Шахтаря, плюс горезвісний «знайомий менталітет» були козирями в колоді Луческу. На презентації тренера, який приїхав з Києва, зібрався весь журналістській бомонд Північної столиці РФ на чолі з уродженцем Харкова Геннадієм Орловим. Захід проходив в одному з фешенебельних готелів з видом на Ісаакіївський собор. Мірча тоді почав з реверансу нинішньому і колишнім клубам: «Я дуже радий, що зробив цей крок і зараз перебуваю в Зеніті. Вважаю, що Зеніт, ЦСКА і Шахтар - найкращі клуби Східної Європи». Уже після презентації до мене підійшов колега, добре знайомий з українськими реаліями, і сказав: «Зверни увагу, київське Динамо він не назвав». Більш того, я впевнений, що зробив це Мірча навмисне. Хто ж знав, що пройде якихось чотири роки і ... На той момент всі думки румунського гуру були пов'язані з Зенітом: «Приїхав сюди не на два роки, а на багато-багато років. Хотів би тут залишитися до 100 років».
В результаті навчений сивиною тренер мав рацію. У Росії він затримався не на два роки, а на ... рік. Що ж позбавило змоги фахівця реалізувати свій досвід? На мій погляд, кілька причин. Перша - Луческу за 12 сезонів роботи з Шахтарем втратив почуття міри. Йому здавалося, що і в Зеніті він буде повним господарем не тільки в команді, але й в клубі, як це відбувалося ще за часів розвиненого соціалізму. У Петербурзі не виявилося свого Ріната Ахметова. Там взагалі ієрархія в керівництві докорінно відрізнялася від тієї, що була в Шахтарі. Великий бос Міллер і президент клубу Дюков (зараз він голова РФС) в основному займалися газом і нафтою. Оперативну роботу в клубі вів на той момент 34-річний Митрофанов. Він навіть зовні був схожий на Сергія Палкіна, правда, за своїми футбольними і людськими якостями (не найбільш видатними), навряд чи міг знайти спільну мову з Мірчею.
«У Пітері нити»
Після двох місяців роботи з Луческу, Зеніт продав Халка і віце-чемпіона світу Гарая, а взимку ще й Вітселя. Після чого Митрофанов заявив, що у клубу нова концепція, яка має на увазі покупку молодих, відносно недорогих гравців і доведення їх до топ-рівня. У Пітері передчували висадку бразильського десанту. Висадився лише екс-півзахисник Дніпра Жуліано. А починалася зенітівська історія Луческу зовсім непогано. Після третини дистанції в чемпіонаті Зеніт наздогнав Спартак. Обіграв непримиренного суперника в очній зустрічі, яка супроводжувалася суддівськими помилками на користь команди нинішнього тренера київського Динамо. Скандал вибухнув грандіозний! Незабаром було звільнено главу суддівського корпусу Валентина Іванова. Збіг це чи випадковість, але Зеніт після цього почав здуватися на очах.
До зимової перерви команда Луческу вже пристойно відставала від Спартака. А коли в середині квітня поступилася «червоно-білим» в Москві, стало очевидно: чемпіонства в Росії Луческу не бачити. На той час Мірча Михайлович уже запустив донецьку шарманку, включаючи різні конспірологічні версії. Винні були всі - судді, глава РФС Мутко, агенти, журналісти. Апофеозом став програний матч Амкару в Пермі, коли до болю знайома українцям шапка впала на землю... Луческу не соромився публічно критикувати і футболістів. Про воротаря Лодигіна, любителя виставляти свої фото в Інстаграм, сказав: «Він не футболіст, а кінозірка». Півзахисник Зеніту Шатов прокоментував свою відсутність у складі: «Луческу і без нас добре». Мірча відповів: «Шатов віддалив себе від команди травмами, іноді вони існують, а іноді мені важко зрозуміти». М'яко кажучи, мікроклімат в Зеніті був далекий від ідеального. І це після ідилії в Шахтарі.
Трансфери при Луческу - окрема пісня. Мабуть, це друга головна причина, чому тренер не зміг домогтися результатів у Зеніті. «У команду прийшли Новосельцев, Цаллагов, Молло, Ернані, Мак. Ну а як з такими виконавцями можна виграти чемпіонат?! Це вже не тільки до Луческу питання», - стверджував російський агент Олексій Сафонов. Думаю, з цією думкою можна погодитися. Клуб нічого не зробив, щоб допомогти Мірчі Михайловичу. Тренер вимагав від команди грати в комбінаційний футбол, постійно домінувати, не підлаштовуватися під суперника. Але гравці, які були у нього в наявності, просто не могли виконувати подібні завдання.
У кінцівці сезону вже і фани Зеніту зустрічали тренера свистом, а ультрас Спартака розгорнули банер: «У Пітері нити» (російською «В Питере ныть»), на якому намалювали Луческу, який роняє сльозу. Зеніт не зміг зайняти навіть друге, лігочемпіонське місце, а з румуном через пару днів розірвали контракт. Мірча був здивований і розчарований таким рішенням, вважаючи, що він на правильному шляху в будівництві своєї нової команди-мрії. Найбільш же цинічними з боку ефективних менеджерів стали 95 мільйонів євро, виділені Роберто Манчіні - наступнику Луческу - на трансфери. Втім, в Зеніті стало ще гірше.
Яке ж відношення зенітовська епопея Луческу має до його нинішній роботі? Вважаю, що це дві абсолютно різні історії. Єдине, Мірча, мабуть, засвоїв в Росії певні уроки, які, принаймні, повинні допомогти (і, здається, вже допомагають!) в роботі з Динамо.
Олексій Павлюченко, champion.com.ua