Але з приходом Луческу все змінилося. Вже немає незамінних гравців, а є командна гра. На старті сезону не було Вербича, а Циганков тільки-но після травми, але команда вигравала свої матчі, зокрема у Суперкубку України, та пройшла кваліфікацію ЛЧ. Яскравих індивідуальних лідерів замінила колективна гра. Стало зрозуміло, що тепер Циганков та Вербич мають підлаштовуватися під нові правила. Часи Михайличенка та Хацкевича вже минули. Ставити обох у склад тільки тому, що вони були лідерами команди, вже ніхто не буде. Потрібно розпочинати все з чистого аркуша.
З'явилося те, що ніколи не було притаманним для обох футболістів – конкуренція. Тепер Беньямін та Віктор мали доводити свою перевагу над іншими гравцями, щоб мати місце у стартовому складі. На колишні заслуги Мірча не буде звертати уваги. Циганкову не відразу дісталася позиція у старті. Спочатку він програвав конкуренцію Жерсону Родрігесу. Вербич і досі в статусі гравця ротації.
З кращого боку зарекомендував себе Карлос Де Пена. Вибити його зі складу тепер буде непросто. Мірчі вдалося знайти підхід до скандального Жерсона. Такої залежності, яка була раніше, від парочки Циганков-Вербич, вже немає. Взагалі, Динамо – це тренерська команда, яка не залежить від імен. Це показали матчі проти Ференцвароша та Барселони, коли існували дуже серйозні кадрові проблеми і при цьому не виникало враження, що Динамо когось бракує. Команда грала так, як цього хотів Луческу.
Якщо Циганков потихеньку сприймає нові вимоги і правила, то у Вербича з цим не все просто. Поки він програє місце у стартовому складі і може розраховувати лише на роль гравця ротації, джокера. Не думаю, що його амбіції відповідають цьому статусу.
Звичайно, Беньямін пропустив підготовку до сезону через травму та операцію на пахових кільцях, але наразі дуже важко зрозуміти, завдяки чому він може виграти конкуренцію у того ж Де Пени. Луческу вимагає від флангів дуже інтенсивної гри. Вінгер повинен активно працювати на оборону та атаку, здійснювати швидкі контри, шукати та знаходити простір.
На Камп Ноу Жерсон Родрігес серйозно пахав на команду. Закрив усі підключення Деста. Циганкову вдалося добре відпрацювати по Альбі. Барселона мала проблеми, бо фланги не функціонували. Так, Фаті перегравав Кендзьору, але він не мав підтримки від Альби. Протилежний фланг зіграв ще надійніше. Заслуга в цьому не тільки Шабанова, але й Жерсона. Вербич – трохи інший гравець, він більш тонкий. Мені важко уявити, щоб він так «убивався» в грі на оборону. Прекрасно працює із м’ячем, вміє обігрувати, завершувати, але з грою на команду та оборону у нього не завжди все ОК.
На позицію лівого півзахисника взяли ще й Клейтона. Наразі його важко бодай якось оцінювати. У Мірчі гравці відразу не грають. Вони мають зрозуміти філософію тренера та команди. На це потрібен час. Пригадайте, що навіть під час роботи із Шахтарем бразильські футболісти проходили певний час адаптації перед тим, як успішно заграти. Тільки там було багато бразильців, а у Києві Клейтон – один. Тут не все просто. Припускаю, що весна стане вирішальною для бразильця. Після зборів та адаптації він повинен себе показати.
Крім того, взимку варто очікувати серйознішого посилення команди. Часу буде більше, рамки трансферного вікна – звичними. За півроку Мірча вивчить команду і точно знатиме, які позиції потрібно посилювати. Не буде ніякого поспіху. Ще з літа чи осені є певні напрацювання. Не відкидаю варіанту, що позиції вінгерів також будуть укріплені. ЗМІ вже писали, що кияни проявляють інтерес до флангового гравця Денніса Манна зі Стяуа.
Вербича знову пробували на позиції форварда, адже до зими альтернативи Супрязі немає. Нічого хорошого з цього поки не виходить. Ефективність дій словенця на вістрі атаки не вражає. Власне, у нього немає навіть навиків. Усю свою кар’єру він грав на інших позиціях. Вербича можна ставити у напад лише на окремі матчі – проти команд невиского рівня, або посилювати гру, діючи у два форварди. Але у серйозній перспективі – це несерйозно, що яскраво довів матч проти Шахтаря.
Під час літньо-осіннього трансферного вікна динамівці шукали форварда. Артем Кравець затримався ненадовго. Називали різних кандидатів, але ніхто до України так і не приїхав. Узимку ситуація точно зміниться принаймні кількісно – повернеться Артем Бєсєдін. Не став би виключати ще й трансфер нового гравця цього амплуа, враховуючи не зовсім вдалу гру Супряги. Поки незрозуміло, завдяки чому Влад зможе прогресувати.
Після виходу в ЛЧ Ігор Суркіс перепідписав контракти з усіма гравцями, навколо яких Динамо планує будувати нову команду. Нарівні із молодими гравцями – Миколенком, Тимчиком, Шапаренком – новий контракт отримав і Томаш Кендзьора, у якого залишалося зовсім трохи за старою угодою. Сьогоднішні лідери команди – Циганков, Сидорчук, Буяльський, Бущан – мають угоди до 2023 року. Сидорчуку та Буяльському вже буде за 30, коли їхні контракти завершаться, а Бущану та Циганкову потрібно показати власну стабільність.
У цій ситуації білою вороною залишається тільки Вербич. Його угода чинна до літа 2022 року. Тобто, залишилося ще не так багато – тільки півтора сезони. Словенцю наприкінці листопада виповниться 27 років. Це вже не вік перспективи. Потенційний новий клуб не братиме його із бажанням подальшого перепродажу, а тільки для покращення гри та досягнення результату. Умовно кажучи, йому зараз потрібно підписати свій останній хороший контракт. А для Динамо – одна з останніх можливостей вдало його продати. Інтереси клубу та гравця розходяться.
Підписання нового контракту – це також витрати. Потрібно зацікавити гравця підйомними. Брати на себе зобов'язання платити велику зарплату певний час. Звичайно, у гравця є свої інтереси, які передбачають триваліший контракт, кращі умови. Але підписувати із 27-річним Вербичем угоду на 4-5 років – це фактично вбивати мотивацію самого футболіста. Словенець матиме визначене майбутнє, після чого спокійно зможе поїхати на батьківщину, щоб догравати. У Києві вже неодноразово траплялися історії, коли футболісти, маючи довгострокові угоди, втрачали мотивацію. Тож потрібно вчитися хоча б на своїх помилках. Динамо має стати живим організмом, де залишаються ті, хто може допомогти команді.
Не варто забувати, що зарплата Вербича – одна із найвищих у команді. Динамо – не наскільки багатий клуб, щоб дозволити собі значні суми для футболіста, який не є основним. Беньямін вже зараз має переконати Луческу своєю грою, що він потрібен, що він може принести багато користі і стати важливим гравцем. Тільки тоді можна чекати нової пропозиції від Суркіса.
Писали, що в послугах Вербича зацікавлений Байєр, якісь італійські команди. Агенти будуть тиснути. Це все дуже цікаво, але зарплата словенця – доволі солідна, потрібно платити компенсацію для Динамо. Ігор Суркіс не звик продавати своїх гравців дешево. При всій повазі до Беньяміна, він не гравець рівня топ-клубів, які платитимуть 10 мільйонів за трансфер. А середняки не здатні багато викласти – особливо в епоху пандемії. Мова ж про мінімум 6-8 млн євро + солідну зарплату.
Я не вірю, що Беньямін Вербич може бути конкурентним на рівні провідних чемпіонатів. Та й в Україні він не розвивався особливо, став тільки старшим. Тож у цій історії можливі два варіанти – Росія та Туреччина.
Турецька ліга любить гучні імена, індивідуальну майстерність. Вони готові платити великі зарплати. Вербич у турецькому футболі може бути ефективним завдяки своїй індивідуальній майстерності, коли потрібно вирішувати самому, коли небагато тактики, а більше власних дій. Для всіх найсильніших клубів із Туреччини словенець буде підсиленням, причому за порівняно невеликі гроші.
Росія – це колосальні гроші у футболі, які не завжди співмірні з реальністю. Хорват Нікола Моро отримує від московського Динамо 100 тисяч євро на місяць, а за трансфер заплачено 8,5 млн. Причому Моро не був лідером Динамо Загреб, не має значного стосунку до збірної Хорватії. Є й інші російські клуби, яким потрібні вже адаптовані та сильні гравці. Вони не скупитимуться на гроші.