Луческу вміє не тільки в карнавали – такому футболу аплодують Моурінью і Сімеоне
Поставити ледь не автобус проти Ференцвароша, охохо! Що, не чекали? Домнул Мірча здивував так здивував. Не думалось, не гадалося, що Київ поставить все на одну карту – строга оборона передусім, зіграти на нуль - а там поговоримо. Тим паче, що на перших хвилинах проходили ривки в атаку. Гармаш намагався зобразити Буяльського, відкриваючись між лініями і підтримуючи Вербіча у штрафному як відтягнутий форвард. Виходило кривувато, відверто кажучи. Розчарувала вся атакувальна ланка. Той же Де Пена – круто, що виконав гольовий стандарт, але більше нічого. Циганков, Вербіч, Шапаренко, Супряга після виходу на заміну.
Жодного створеного моменту. Лише Миколенко і Кендзьора знайшли партнерів передачею з гри. Крайні захисники. По разу. Один Нгуен створив 3 гольові нагоди. Зубков своїм броунівським рухом і настирністю спричинив захисту Динамо більші проблеми, ніж Циганков і компанія разом. З іншого боку, зовсім без жертв такий прагматичний план наставника не міг обійтися. Можна зрозуміти й ту паніку в очах і головах.
Якщо ви рік тому вилітаєте з єврокубків після нічиєї проти Лугано, а перед тим вас роками різні тренери привчають до думки, що навіть груповий турнір Ліги чемпіонів – для вас недосяжна вершина... Просто неможливо взяти і безболісно перемкнутися. Подивіться, що відбувається з такими грандами, як Манчестер Юнайтед. Ярмо Ліги Європи просто так не зняти. Це ментальний блок, подолати його важкувато.
Можливо, Луческу саме тому й обрав такий стиль, який програмує вбивство суперника і ефектного видовища. В якому першими жертвами стають лідери атаки, що змушені битися в меншості на чужій половині без особливої підтримки партнерів, яким заборонено зайвий раз ризикувати. Очевидно, якщо сторонній глядач подивиться це дійство, його нізащо не переконаєш, що ці команди потрібні Лізі чемпіонів.
Однак не завжди футбол має бути приємним оку. Іноді потрібно страждати і змушувати страждати вболівальників. Тренер, який 4 з половиною місяці тому очолив Динамо і за цей час виграв титул (Суперкубок), приніс власнику добрих 2 десятки мільйонів євро за вихід в ЛЧ, посунув Шахтар з 1 місця в УПЛ і зберіг місце в єврокубках на весну, має право відбити будь-яку претензію щодо стилю гри чи обраної тактики.
Зубков і компанія беруть приз глядацьких симпатій, а Харатін продовжує сумну тенденцію
Ребров поставив скромній за підбором виконавців команді футбол першим номером. Якому немає рівних в чемпіонаті Угорщини. Який проявив себе на полях Ювентуса і Барселони. Який міг тріумфувати, якби вдалося забити першими на НСК Олімпійський. Безумовно, Ференцварошу не вистачило фарту. Не програй вони на останніх хвилинах у Турині, й ініціатива сьогодні належала б угорцям, а Динамо кожен пропущений гол змушував би забивати 2.
І були ж близькими до перемоги навіть сьогодні. Це не виглядало на якесь тотальне домінування. Нема підстав і говорити про дуже вже дикий нефарт: Адже цифри xG свідчать про закономірність насамперед нічийного підсумку: 0,4 проти 0,6 очікуваного гола на користь угорців. Просто це був імпровізований фінал, титул переможця міг бути тільки один. Для того, хто програв, але гідно поліг у рівній боротьбі, є свій приз – глядацьких симпатій. Не більше, не менше.
Динамо вдалося мінімізувати супершанси суперника. Так, Зубков виграв 7 дуелей з 11, проходив суперників на дриблінгу 3 рази з 5 спроб, заробив 3 фоли. Особливо показовим став епізод, коли Олександр по черзі залишив позаду Попова, Сидорчука і Гармаша, після чого вирізав пас за спини. Так, були привози, які завершувалися ударами. Однак у підсумку господарі завжди встигали максимально ускладнити виконання вирішального удару. Чи бодай заблокувати спробу добивання.
Натомість не зміг цього зробити Ігор Харатін, який відпустив Попова на позицію для розстрілу. Пластун і Безус у матчах проти Гента, Шахов і Чигринський в афінській битві Зорі проти АЕКа. Ось тепер Харатін. Легіонерів збірної України в очних протистояннях із земляками змушували помилятися на вагу перемоги. Виходить, що УПЛ все ще доволі непогана на рівні Бельгії, Греції, Угорщини чи навіть Нідерландів, чи не так.
Динамо душило будь-які спроби закрутити інтригу в матчі, прикрасити його хоч чимось. Такий собі авторитаризм, Північна Корея у всій невеселій простоті, з мінімальною кількістю кольорів і права на сміливий крок. Водночас зустріч справляла враження битви чемпіонату України, де з приходом Луческу 90% подібних ігор завершуються перемогою румуна і його гвардії. Аплодисменти Реброву за спробу, самовіддачу, організацію процесу, який-не-який креатив, але і в Угорщині, і сьогодні в Києві він все ще не готовий конкурувати з таким підступним суперником. Такий собі бар'єр класу подібним чином не давав Динамо шансів на успіх з Юве, хоч моментами команда видавала дуже симпатичні відрізки.
Динамо може здивувати саме себе в Лізі Європи
Якщо встануть планети і складуться обставини, ця команда може створити сюрприз і продовжити єврокубкову пригоду як мінімум до календарного настання весни, адже матчі 1/16 ЛЄ відбудуться у лютому. Так, після подібних матчів якось і незручно пророкувати великі перемоги – так ж точність передач просіла із середніх по євросезону 86,1% до жахливих 75%. Але Київ показав, що може витискати максимум з наявних обмежених можливостей.
Це команда, в якої один з найкращих показників влучності ударів серед усіх учасників ЛЧ. Так, здебільшого це через те, що б'ють мало (ось і сьогодні 4:8 за ударами (офіційні дані УЄФА, хоча інші джерела рахують 6:8 – зате 2:2 у площину воріт). Водночас ми вже можемо відзначати фірмовий стиль Луческу: зробити все можливе, аби фортуна посміхнулась тобі, означає – не розкидатися ударами з 20-30 метрів, а терпляче шукати забійні моменти.
Шкода, що команда не скористалася відверто проблемним станом Ювентуса і насамперед Барселони. З іншого боку ми випереджаємо події. У житті завжди хочеться швидких успіхів, але чи можливо це з командою, з якою новий головний тренер не попрацював і 5 місяців? У час, коли колектив страждає від коронавірусу, президент не може профінансувати трансфери і на 5 млн євро, а матчі Ліги чемпіонів йдуть не зі звичною паузою на 2-3 тижні, а кожні 6-7 днів.
Ось прекрасний приклад – Попов ніби ще вчора став винуватцем парочки голів Юве, а нині зробив контрольний постріл, який остаточно добив суперника психологічно. Денис виграв 8 повітряних дуелей з 9. У найближчого до нього Вербіча 5 спроб виграти верх, з яких тільки 2 вдалі. Якби ще точність першого пасу не підводила 21-річного центрбека...
Динамо все ще далеке від ідеалу навіть за українськими мірками – і лідерство в УПЛ легко можна втратити, якщо витати у хмарах ілюзій. Київ робить усе можливе, прогрес очевидний, але й Шахтар допомагає відвертим спадом. Для росту та усвідомлення своїх проблем, помилок, слабких місць потрібні були болючі 0:4 від резерву Барси чи 3:0 від Роналду і Ко. Щоб добротні тайми з тими ж грандами не створювали хибного враження, що вже досягли якогось там топ-рівня.
І все ж один простий факт уже гріє душу. У стартовому складі київського клубу нині вийшли 8 українців, а після замін кількість легіонерів зменшилася до 2. Тоді як у суперника лише 2 своїх, а 9 іноземців. Вдуматися тільки – в попередні роки доволі ліниві творці Шапаренко і Циганков зараз стають лідерами за спробами відбору (7 на двох) проти суперника, якого раніше могли би закидати шапками, залишаючись в атаці і недопрацьовуючи в обороні. Команда потроху, без феєрверків, змінюється на краще і заслуговує дати їй ще один шанс.
Тарас Котів