Гармаш та Лєднєв не підходять цій команді?
Сьогодні ми знову побачили 2 різні тайми. До перерви Сирота, Шепелєв, Миколенко намагалися дуже активно рухати м'яч подалі від своїх воріт і поближче до чужих. Це виглядало непогано, однак з низькою ефективністю. Можна виділити тільки Жерсона за його чи не єдиний конкретний пас під удар (Андрієвському не вдалося реалізувати, як і згодом після перерви). Решта передач губилися у фінальній третині поля Шахтаря. Позитив – спокій і чіткість зв'язки центрбеків Попов/Сирота. Перекривали зони дуже надійно, не боялися грати з м'ячем і навіть ходити у дриблінг, коли це було виправдано. Десь з дальніх далечінь навіть повіяло таким собі Ман Сіті.
Хоча коли молодший Денис завівся у безглуздому конфлікті проти суперника, туман розвіявся – вималювався образ гарячкового Гармаша. Згодом Попов ледь не привіз контратаку, спробувавши загострити передачею з глибини. Теж нагадало Дениса. Якщо молодіжний чемпіон світу не хоче змарнувати кар'єру через дурниці, варто спокійніше ставитися до деяких речей. Адже те, що бісить і викликає надмірну агресію у спарингу, може вилитися у червоні картки під час вирішальних офіційних матчів. І працювати над такими речами треба вже зараз.
Інший негативний момент – проблеми середньої лінії. Як Гармаш у попередній зустрічі, так і Лєднєв сьогодні грали у незрозумілому ключі, ніби моменти створювати не потрібно, а треба грати на утримання. Це відчутно було на констрасті з другим таймом, коли вийшли Буяльський і Дуелунд. Гостроту поставили на потік. Міккі взагалі виглядав прихованим гравцем матчу. Скільки класних передач як з глибини, так і поблизу воріт. Плюс пристойний удар, всі дії в такт, доречно. Однак данець ще на зборах попередніх тренерів виглядав одним із головних героїв. Насторожує, що потім він зникав на полях УПЛ, хоча й тренери не давали багато шансів. Зрештою, за сьогоднішній перформанс немає сенсу когось перехвалювати, адже команда Григорчука і не в тонусі, і класом не дотягує, аби створити якийсь особливий спротив, бодай віддалено схожий на те, що побачимо від того ж Брюгге.
Реалізація на звичному рівні Луческу, дещо підвів тільки Андрієвський
Небагато моментів, зате достатньо якісні, аби втілити. У такому стилі Динамо проводить весь сезон. Для УПЛ достатньо, в ЛЧ вже потрібно значно більше, в ЛЄ – побачимо. Кияни традиційно часто заходили у штрафний суперника, звідти пішла і більшість ударів. Були й непідготовлені спроби Де Пени та Бєсєдіна, від яких Луческу навряд чи буде у захваті. Одна справа, коли юний дебютант Ванат пробиває з межі штрафного, влучає у площину і має реальний шанс відзначитися (своєю дивною серед форвардів Динамо націленістю на ворота заслужив як мінімум бодай тайм провести у наступних спарингах, а не жалюгідні 10 хвилин). І зовсім інша, коли гарячково луплять з 30 метрів.
Не впорався по суті тільки Андрієвський. З одного боку молодець, що знаходить класні позиції для моментів, добре рухається, вчасно сам віддає, один з небагатьох, хто відпрацював майже весь матч. З іншого – використати бодай вихід на воротаря зобов'язаний. А так, реалізували кутовий удар і перехід з оборони в контратаку – речі, над якими варто працювати, адже вони дають дуже багато голів, які класні команди перетворюють на ту саму різницю. Тішить не стільки сам переможний результат, скільки покращення у креативній грі, швидкій взаємодії через пас. Це такі собі підкріплені діями обіцянки грати ще краще і продуманіше.
Кендзьора і Циганков роблять гру в атаці – у найкращої зв'язки киян росте конкуренція
Топовий матч правофлангових гравців Динамо. Звісно, поляку і капітану посприяла втома солігорців, яка з кожною хвилиною проявлялася все більше. Однак не можна не відзначити дует, який взяв пряму участь в обох гольових атаках. Правий захисник збірної Польщі оформив 2 асисти, почав ще одну потенційну результативну акцію. Водночас Циганков спочатку віддав передгольовий пас, а згодом доволі курйозно забив, але перед тим сам же і організував усю атаку. Віктор зробив щось подібне не один раз. Взагалі цей постійний рух в атаці – Клейтон, Супряга, Буяльський, Дуелунд, Циганков – став солідною заявкою на щось продуктивне. Не все вдавалося, але швидкість та якість думки були на значно вищому рівні, ніж до перерви чи у попередній зустрічі.
У 1 таймі в атаці сподобалася хіба що зв'язка Миколенка та Жерсона. Причому це було доволі оригінально, адже Родрігес вийшов на протилежний фланг, але тягнуло його до Віталія і Де Пени. Гравець збірної Люксембургу вносив трохи свята у буденщину зборів своїми ривками і фінтами, створив один з найкращих моментів за перші 3 тайми 2021 року. Наразі це все ще сирувато, але якісь речі вже награються і можуть принести користь навесні, якщо із норовлим вінгером знову не трапиться якась історія.