Андрій Шевченко (Мілан, Челсі, 2002/2003 – 2007/2008)
26 матчів, 13 голів
Єдиний українець, який забивав у плей-оф Ліги чемпіонів у складі іноземної команди. Наша головна зірка і легендарний рекордсмен, який загалом зіграв 100 матчів у ЛЧ. У середньому Шевченко забивав у кожному другому поєдинку в змаганні на виліт, пише football24.ua. Зіграв 20 матчів за Мілан, у яких забив 11 голів. Відзначався у плей-офф і за Челсі: 2 м'ячі в 6 іграх. А ще Шева забивав на кожній стадії плей-офф, за винятком фіналу. Хоча його гол у серії післяматчевих пенальті у вирішальному матчі з Ювентусом 2003-го, мабуть, цінніший за усі результативні удари з гри.
Анатолій Тимощук (Баварія, Зеніт, 2009/2010 – 2013/2014)
11 матчів
Ще один українець, який вигравав найпрестижніший клубний європейський турнір. Вершина кар'єри в ЛЧ нинішнього тренера Зеніта – 120 хвилин у програному фіналі Челсі у 2012-му і потрапляння в запас у переможних фіналах для Баварії у 2010-му і 2013-му. У більшості матчів плей-офф у складі Баварії Тимощук виходив на заміну і отримував чудову нагоду для того, щоб провести обмін футболками.
Руслан Маліновський (Аталанта, 2019/2020 – 2020/2021)
5 матчів
Лідер нинішньої збірної України двічі зіграв проти Валенсії та Реала в 1/8 фіналу і ще раз вийшов проти ПСЖ у минулорічному чвертьфіналі. Поки в активі Руслана лише один повний матч (крайній в Мадриді), проте сумнівів у тому, що Маліновський може наздогнати Тимощука за кількістю ігор, практично немає. Також хочеться сподіватися, що Руслан зможе додати до своєї статистики і забиті голи у плей-офф.
Олександр Зінченко (Манчестер Сіті, 2017/2018 – 2020/2021)
4 матчі
Вже незабаром уродженець Радомишля може збільшити кількість матчів у плей-офф – потенційно це може статися ще у поточному сезоні. У 2018-му Олександр дебютував у протистоянні з Базелем (1:2), а згодом провів три поєдинки з німецькими командами: двічі із Шальке і ще раз проти менхенгладбахської Борусії. Якщо Зінченко продовжить прогресувати, а Манчестер Сіті здолає прокляття чвертьфіналів, то українець може долучитися до компанії земляків, які підіймали над головою «вухастий» трофей.
Андрій Воронін (Байєр, Ліверпуль, 2004/2005 – 2007/2008)
3 матчі
Загалом у Лізі чемпіонів екс-нападник Байєра та Ліверпуля провів 14 поєдинків, 3 з яких припали на етап плей-офф. Восени 2004-го Воронін виступав у ЛЧ за Байєр, забив київському Динамо і допоміг леверкузенцям вийти з групи. А вже навесні 2005-го «фармацевти» зустрілися в 1/8 фіналу з Ліверпулем, майбутньою командою Вороніна. Німці двічі синхронно програли 1:3, а наш земляк в обох матчах отримав майже по годині ігрового часу. Наступний вихід Андрія у плей-офф ЛЧ відбувся у квітні 2008-го. Рафаель Бенітес випустив українця на заключні 5 хвилин замість Фернандо Торреса у чвертьфінальній битві з Арсеналом (1:1). Матч-відповідь (4:2) Воронін провів на лаві запасних, а у півфіналі з Челсі Андрій опинився поза заявкою.
Сергій Нагорняк (Спартак, 1995/1996)
1 матч
Першим з українців у плей-офф Ліги чемпіонів зіграв вихованець вінницького футболу Сергій Нагорняк. З рідної Ниви він переїхав у московський Спартак, де не зміг закріпитися, проте отримав шанс зіграти у найпрестижнішому європейському турнірі. В активі Сергія – матч чвертьфіналу з французьким Нантом. У першій зустрічі москвичі поступилися 0:2. Через два тижні завдяки голам уродженця Одеси Юрія Нікіфорова вели 2:0, однак не втримали перевагу і завершили внічию 2:2. Нагорняк відіграв 74 хвилини і в одному з епізодів претендував на пенальті. Незабаром Сергій переїхав зі Спартака у Дніпро.
Євген Коноплянка (Шальке, 2018/2019)
1 матч
Про єдиний матч у плей-офф ЛЧ спогади у нинішнього футболіста Шахтаря, мабуть, не найкращі. Разом із Шальке українець вийшов у 1/8 фіналу, де на них чекала зустріч з Манчестер Сіті. У Гельзенкірхені Коноплянка не грав, зате на «Еттіхаді» Євген провів усі 90 хвилин. Господарі просто знищили суперника – 7:0. Той поєдинок також запам'ятався особливою дуеллю – у старті Ман Сіті вийшов ще один українець Олександр Зінченко (і, до речі, записав до активу асист). Після гри наші збірники тепло поспілкувалися і обмінялися футболками.
Любомир Кузьмяк