Україна – ходяче свято на Чемпіонаті, македонці помирали і готові були потягнути за собою
Ми виграли ключовий матч. Це головний позитив. Знаєте, після гри хотілося більше критикувати. Адже сильніше запам'ятовується останнє слово. А його з наших уст майже не чутно було. Ми з тріском провалили другий там. Однак за тими ж очікуваними голами вийшли навіть у плюс і по перерві – 1,74 проти 1,14. Все ще створили ті ж 3 очевидні гольові моменти, які тягнуть на звання 100-відсоткових за даними Opta (6:2 у підсумку). В атаці ми традиційно провели божественний матч. Ймовірність перемоги «синьо-жовтих» майже дійшла до позначки у 60%, шанси македонців оцінено у 16%. Україна з найнудніших команд на Євро-2016 трансформувалася в найцікавішу 5 років потому. Ми не шкодуємо ні своїх фанатів, ні чужих, аби тільки сторонній глядач отримував кайф. Ми граємо у старий-добрий футбол без центра поля і оглядки назад.
А тут ще проти нас вийшла команда камікадзе, готова буквально вбивати. Деякі з наших гравців не витримали цього, затріщали. Програли майже всю боротьбу Миколенко і Шапаренко. Степаненко був топовим до перерви, але в підсумку дозволив себе 4 рази обійти на дриблінгу (найближчий переслідувач дав маху двічі), виграв лише 3 єдиноборства з 9. Саме Тарас уможливив супернику підбирання нічийних м'ячів перед нашим штрафним. Найяскравіший з таких епізодів – удар Трайковскі з-під Степаненка у поперечину, після чого Пандєв заробив пенальті на добиванні. Словом, жоден наш опорник не переконав як гравець основи – можна тільки поспівчувати Шевченку.
Так хто ми – леви чи... або Що ж вам такого наговорив Шевченко?
Провал провалом (наголошуємо, після перерви), а результат ми здобули. І зробили це дуже видовищно. Тільки Уельс з Туреччиною напередодні набили більше ударів (34), ніж у нашому матчі (перевага наших 17 проти 13). За очікуваними голами Україна награла навіть на розгромний тріумф (3,61 на 1,3). Тому знову відзначаємо нашу нездатність захищатися, але хвалимо за атакувальні навички. Чого-чого, а креативу українцям на Євро-2020 вистачає. Як для другого матчу, а вони завжди найбільш кризові в нашому виконанні, гра взагалі супер.
Ні Степаненко, ні Сидорчук не здатні самотужки закрити питання в центрі поля. Але не можна звинувачувати в усіх бідах тільки найглибших опорних півзахисників. Не працює вся система. Настільки, що Шевченко змушений панікувати і випускати двох чистих руйнівників на останні хвилини. Україна ніколи не вміла захищати рахунок, граючи на утримання. Однак знову і знову робить саме це. Парадокс? Дуже цікаво, чи у перерві була установка від тренерського штабу сісти в оборону і добити суперника на контратаках. Якщо була, це могло завершитися фірмовим харакірі.
Якщо ні, а гравці зламалися самі по собі, все ще сумніше. Ще раз. Нас ледь не прибила Північна Македонія. За всієї поваги. Це команда, яка і проти серйозних середняків не висловлює особливих аргументів. Ми дозволили їй вдвічі більше за метрикою xG, ніж Нідерланди – нам. Додай пару сантиметрів Яремчуку, забери у Пандєва, вийди такий заведений Трайковскі з перших хвилин, і рахунок міг бути так само 2:1, тільки вже на користь суперника. Найгірше, що наших незамінних гравців просто заганяють до 1/8 фіналу, а потенційні альтернативи не отримують і хвилини часу. Відтак у разі травм, поганого відновлення чи дискваліфікації, доведеться комусь виходити «з листа». А ми вже такі моменти проходили. Не надто успішно.
Відчепіться від Маліновського – він був тіньовим лідером
З гравців українського чемпіонату сподобалися хіба що героїчний Бущан у воротах (пенальті парирував, хай і перед собою, ще 3 сейви видав), Матвієнко (7 передач з просуванням, королівський перший пас як для звітної гри) та Караваєв, наш рідний Златан Ібрагімовіч з його акробатичним асистом. Олександр показав Миколенку, як має грати фланговий захисник у високій позиції. Створив 3 відмінні моменти, вривався у чужий штрафний, перехоплював і успішніше боровся біля чужого. Шкода, що ненароком привіз той пенальті, який все наламав. Погарячкував, відверто кажучи. Класніша команда просто добила б нас після того, що ми почали чудити за рахунку 2:1.
Якщо Ярмоленко знову витягнув нас до раю (забив сам, створив стовідсотковий момент розкішним пасом у дотик, змарнував іншу «сотку»), а Яремчук ще раз «просто» реалізував майже всі свої моменти та показав повну свою безальтернативність у збірній, то інші легіонери провели не такі однозначні матчі. Зінченко цього разу дуже плідно попрацював на оборону, але в кількох гострих моментах усе одно ставав випадковим союзником суперника. Та й у плані креативу завжди чекаєш від нього більшого, а тут все частіше назад і якомога безпечніше.
Маліновський не забив пенальті, знову був не таким вбивчо ефективним поблизу чужих воріт (якісь неймовірні 6 ударів з нульовою ефективністю, навіть в Ярмоли було 5), хоча діяв значно вище, більшість часу на лівому фланзі, після замін – на позиції десятки. Руслан нагадав вчорашнього Бейла проти турків. Гарет ніяк не міг забити, але створив аж 5 стовідсоткових моментів партнерам. Згодом також сам заробив 11-метровий – саме же і не реалізував.
Маліновський організував 2 великі гольові моменти партнерам, ще 3 – простіші. Дозволив Дмітрієвскі зловити ритм і кураж, але без тиску зірки Аталанти македонці могли б і не поплисти. Це як у боксі – лупиш, гатиш, а потім якийсь не обов'язково найсильніший удар нарешті завалює опонента. Хто б міг подумати, що Україна з Уельсом стануть найвеселішими командами групового етапу Євро-2020, а Маліновський так нагадуватиме маестро Бейла як у позитивних, так і негативних моментах.
Трилер на десерт
Тепер нас чекає гра нервів. Поразка Австрії від Нідерландів з різницею у 2 голи означає просту арифметику на фініші. Будь-яка нічия чи перемога виводить Україну з другого місця на безсмертну Італію, яка не пропускає і виграє все. Навіть поразка цілком реально може за певних розкладів дати путівку в 1/8 з третьої сходинки (наразі у трьох групах по 2 зіграні матчі, австрійці мають найкращий результат серед третіх команд), а там уже або умовна Франція/Португалія, або найменш переконлива з цього квартету можливих варіантів Іспанія. Щоб не вийти у плей-офф, тепер треба або перехитрити самих себе, або ну дуже постаратися. Але це наша група, де в українських матчах забивають у середньому по 4 голи за матч, тому нічого відкидати не можна.