У поточному столітті збірна Австрії втретє зіграє у фінальній частині чемпіонату Європи. На домашньому Євро-2008 австрійці взяли лише 1 очко в групі з Німеччиною, Хорватією та Польщею, а у 2016 набрали стільки ж у матчах з Ісландією, Угорщиною та Португалією. І на обох цих турнірах у «Дас Тім» була одна і та ж головна проблема - відсутність забивного нападника. Якби Євро-2020 не довелося переносити на один рік, то ця проблема нікуди б і не поділася. Але, на жаль для збірної України, за цей рік у Австрії з'явився справжній топ-форвард - Саша Калайджич.
Якщо минулого сезону ви дивилися хоча б один матч «Штутгарта», то не помітити Калайджича було б просто неможливо. Просто хоча б через те, що його зріст - рівно 2 метри. Це робить 23-річного форварда найвищим футболістом у всій Бундеслізі.
Своєю грою по ходу сезону Калайджич заслужив, щоб зупинитися на його персоні більш докладно.
Життєвий шлях
Історія Калайджича до остраху банальна як для вихідців з його рідної Боснії і Герцеговини. Батьки Саші на початку 90-х емігрували до Відня, тікаючи від жахів війни. У них не було нічого за душею, але наполеглива праця допомогла освоїтися в столиці Австрії.
Батько Калайджича - серб, а мати - боснійка. Тобто, в теорії він міг виступати за одну з цих збірних, але навіть не замислювався про подібне. Саша народився і виріс у Відні, ввібравши в себе культуру цього прекрасного міста і країни. Він з повагою ставиться до свого коріння, але завжди відчував себе австрійцем.
Коли офіційний сайт Бундесліги запитав Сашу про те, хто є для нього героєм, то він, не замислюючись, назвав саме своїх батьків:
«Мої герої - мама і тато. Вони залишили все в Боснії і приїхали до Австрії ні з чим. Незважаючи на це, їм вдалося забезпечити гідне життя мені і моєму братові», - сказав Калайджич.
Рік тому Калайджич не потрапив би до заявки на Євро
Саша відноситься до тих гравців, яким пішло на користь перенесення чемпіонату Європи. Як і у випадку з тим же Іллею Забарним, у травні 2020 Калайджича не було б навіть у шорт-листі збірної.
До переїзду в «Штутгарт» Калайджич виступав на батьківщині за дуже скромну «Адміру Ваккер». Влітку 2019 року «шваби» підписали австрійця за 1,7 мільйона євро, але в дебютному сезоні він практично не грав. У вересні 2019 Калайджич отримав дуже важку травму коліна, яка залишила його поза грою на весь сезон. В результаті високорослий форвард зіграв лише 6 матчів у Другій Бундеслізі, в яких забив лише 1 м'яч. Яка вже тут поїздка на Євро.
Але сезон-2020/21 став поворотним у кар'єрі цього хлопця. І тут потрібно віддати належне «Штутгарту», а конкретніше, його спортивному директору Свену Міслінтату, який ще в дортмундській «Боруссії» прославився вмінням знаходити діаманти в глибинці. Клуб повірив у свого нападника і не став купувати нікого на заміну або розглядати варіанти з орендою. Нехай і не з перших же матчів, але Калайджичу дали шанс показати себе на рівні Бундесліги.
За таку довіру австрійський гігант відплатив клубу 16 забитими м'ячами і 5 гольовими передачами. На початку 2021 року Калайджич зумів забити 9 голів у 7 іграх поспіль, що стало повторенням рекордної серії в історії клубу. У 1995 році таке ж вдалося місцевій легенді Фреді Бобичу.
Звичайно, з такими показниками Саша став кращим бомбардиром «Штутгарта», а в бомбардирських перегонах фінішував на високому шостому місці.
Успіхи на клубному рівні посприяли і дебюту за національну збірну. У березні поточного року Калайджич вперше вийшов в стартовому складі збірної на виїзний матч відбору на ЧС-2022 проти Шотландії, і відразу ж відзначився дублем. Після цього він також забивав у ворота Фарер.
Раніше основним центрфорвардом Австрії вважався Марко Арнаутович, який вже кілька років заробляє собі на старість у чемпіонаті Китаю. Але тепер австрійська преса розглядає лише два варіанти стартового складу команди в атаці:
1. З Калайджичем і Арнаутовичем в основі. При цьому Марко виходить на своїй звичній позиції флангового нападника.
2. Без Арнаутовича.
Варіант із відсутністю Калайджича не розглядається в принципі. Тепер він - головний австрійський форвард. На нього покладаються всі надії.
Україна матиме величезні проблеми з Калайджичем. Все через його стиль гри
Сергій Кривцов - 186 см, Ілля Забарний - 189 см, Денис Попов - 185 см, Микола Матвієнко - 182 см.
Як бачите, всі чотири наших центрбеки більш ніж на 10 см нижче, ніж двометровий Калайджич. І справа тут не тільки у верхових подачах на центрального нападника, які, звичайно, є його головним козирем.
Форварда «Штутгарта» ні в якому разі не можна порівнювати з Марком Янко, який довгі роки був основним форвардом збірної Австрії. При зрості у 196 см Янко тільки і робив, що замикав головою кроси/простріли від партнерів. Через таку обмеженість Янко був затребуваний виключно у клубах середньої руки: «Ред Булл Зальцбург», «Твенте», «Базель».
Набір скилів Калайджича є куди багатшим, що дозволяє йому замислюватися про перехід в один з топ-клубів. Крім гри на другому поверсі, цей нападник відмінно грає спиною до воріт і розвиває атаки команди передачами на один з флангів. За своєю пластичністю Саша дуже нагадує Пітера Крауча. Для нього не проблема дістати ногою м'яч, який летить на незручній висоті. Також Калайджич володіє досить непоганою швидкістю на середній дистанції. Так що його не можна називати класичним стовпом у штрафному майданчику.
Упевнений, для не самих високих і довгоногих захисників збірної України гра проти форварда «Штутгарта» стане великою проблемою. Тренерському штабу варто розробити окремий план із нейтралізації Саші.
А ще Калайджича обожнює преса
Напевно, в німецькому футболі зараз немає більш простого і відкритого хлопця, ніж Калайджич. У його післяматчевих інтерв'ю ви ніколи не почуєте заїжджених штампів а-ля: «Я лише частина команди» або «Обидві команди однаково намагалися перемогти». Ні, Саша завжди намагається спілкуватися з людьми звичною мовою.
У грудні Калайджич з'явився на заміну на 80-й хвилині домашнього матчу проти «Уніона», коли його команда горіла 0:2. На 84-й австрієць скоротив відставання, а на 89-й - приніс «швабам» нічию. Після гри його покликали на флеш-інтерв'ю, але Калайджич немов не реагував на пресу, втупившись у телефон. Діалог вийшов епічним:
– Саша, ви не відводите погляд від свого гаджету. Сталося щось погане?
– Так.
– Що ж?
– Я абсолютно забув провести заміни у своїй команді в лізі фентезі. Я ідіот.
Для фанатів «Штутгарта» це інтерв'ю стало мало не культовим.
Зараз про Калайджича знають тільки ті, хто пильно стежить за Бундеслігою. Євро-2020 - шанс для Саші це змінити. І залишається лише сподіватися, що він буде робити це не в матчі проти України.
Ілля Квіткін