23 червня 1985 року, перемігши у фіналі донецький «Шахтар», «біло-сині» всьоме стали володарями всесоюзного Кубка.
Свій шлях у розіграші турніру підопічні Валерія Лобановського почали з 1/16 фіналу, обігравши «Ністру» з Кишиніва (4:2). На наступному етапі киянам довелося зустрітися з діючим володарем Кубка, московським «Динамо», яке вдалося переграти у серії пенальті (1:1, 6:5 – пен.). Далі «біло-сині» пройшли «Кайрат» з Алма-Ати (2:1) та смоленську «Іскру» (3:0).
А суперником нашої команди у фінальному матчі став ще один представник України – донецький «Шахтар». «Гірники» також стартували зі стадії 1/16 фіналу та пройшли вірменські «Котайк» (3:1) і «Арарат» (2:1), дніпропетровський «Дніпро» (2:1), а в півфіналі здолали «Зеніт» (0:0, 4:2 – у серії пенальті).
Зустріч «Динамо» та «Шахтаря» у вирішальному матчі Кубка СРСР стала другою в історії турніру. Перший матч команд в 1978 році завершився перемогою «біло-синіх» у додатковий час, трофей динамівцям тоді приніс дубль Олега Блохіна (2:1).
Аналогічний рахунок було зафіксовано і через 7 років, тільки цього разу для досягнення переможного результату динамівцям знадобилося менше часу.
Перший тайм хоч і завершився з нульовим рахунком, однак гості з України порадували московську публіку на Центральному стадіоні імені Леніна непоступливою боротьбою на полі та великою кількістю гострих моментів. Уже в дебюті поєдинку Віктор Грачов, який ще взимку міг опинитися в «Динамо» (за словами футболіста, його кликав до Києва Валерій Лобановський), двічі небезпечно атакував ворота Михайла Михайлова. «Гармата» Соколовського влучила у поперечину воріт киян, а свої шанси розписатися у воротах Єлінскаса не реалізували Яковенко, Бєланов і Блохін.
Надалі, відбивши стартову активність «гірників», динамівці швидше організували свої оборонні та наступальні дії. Присікаючи атакувальні випади суперників, гравці «Динамо» все сміливіше просувалися вперед, налагодивши колективну підстраховку та залучаючи до нападу своїх захисників.
«Здається, у першому таймі ми надмірно хвилювалися,
– зазначив після гри півзахисник «Динамо» Василь Рац. –Тому й не вдалося повністю виконати завдання тренерів, яке передбачало передусім активну гру на флангах. У перерві було зроблено необхідні корективи. І все стало на свої місця».
Рахунок у матчі був відкритий на початку другого тайму, коли все більш явно почала проглядатися перевага киян. На 56-й хвилині Анатолій Дем’яненко наважився на прямий удар зі штрафного з дальньої дистанції, метрів із 25-ти – і закрутив м’яч у ліву від воротаря «дев’ятку».
Той фантастичний гол, забитий у кубковому фіналі, Анатолій Дем'яненко вважає одним із кращих у своїй кар'єрі:
«Коли Гошкодеря порушив правила, намагаючись відібрати у Безсонова м'яч, суддя не вагався ні на мить - штрафний. До воріт було досить далеко, і десь у семи випадках з десяти такі штрафні динамівцями розігруються. А тут щось раптово навіяло. Тільки й сказав: «Я проб’ю». Ніхто не заперечив. Уже коли встановлював м'яч, прийняв рішення бити прямим ударом у дальній верхній кут, саме туди, де стояв Єлінскас. Розрахунок на силу удару виправдався. Це мій перший м'яч у кубкових розіграшах, якщо не брати до уваги гол у серії 11-метрових у ворота московського «Динамо»
Уже через дві хвилини не менш ефектним голом відзначився Олег Блохін, який забив головою у дальній кут після слаломного проходу Івана Яремчука. Для легендарного динамівського форварда, який зіграв один із найкращих своїх матчів у тому сезоні, це був уже четвертий гол у фіналах Кубка СРСР. До того ж, Блохін реабілітувався за незабитий післяматчевий пенальті у дуелі з московським «Динамо», через який кияни ризикували припинити участь у розіграші Кубку ще на стадії 1/8 фіналу.
«Побачив, що до штрафного двоє наших біжать, -
згадував після фіналу Яремчук,- просунувся трохи вперед, впав, але встиг подати».
«
Коли м'яч у нашу сторону летів, - додав Блохін,- встиг помітити неприкритий воротарем кут. Вирішував для себе: головне вдарити різко, сильно. Будемо вважати, що вийшло, якщо воротар не взяв...».
Звісно, «гірники» не збиралися поступатися та кинули всі сили на атаку. Надію «Шахтарю» подарував гол Сергія Морозова на 68-й хвилині – нападник, який з’явився на полі за кілька хвилин до цього, забив головою після подачі від Грачова. В іншому епізоді донеччани були близькими до встановлення паритету, однак цьому завадив Дем’яненко, вибивши м’яч із лінії своїх воріт.
Фінальний штурм воріт «Динамо» не приніс «гірникам» успіху – рахунок 2:1 зберігся на табло, що означало перемогу Києва в Кубку СРСР 1984/85 та дозволяло «біло-синім» стартувати восени в Кубку володарів Кубків 1985/86, володарями якого динамівці в підсумку стали!
«Нашим молодим гравцям, які поступово виходять на рівень цілком кваліфікованої гри, уже потрібна атмосфера престижних європейських турнірів. З нею процес удосконалення майстерності окремих футболістів і команди в цілому набуде потужного прискорення. Згадаймо, саме через невдачі й успіхи в офіційних турнірах просувалися до класних результатів 1975 і 1981 років динамівці Києва та Тбілісі. Тому зараз до звичайної радості володіння Кубком СРСР у нас додається задоволення від виконання одного з найвідповідальніших завдань сезону - «прорубати вікно в Європу» для оновленого складу команди, -
резюмував після поєдинку Валерій Лобановський.- На мою думку, це був один із найбільш видовищних кубкових фіналів, у якому мені довелося брати участь як тренерові. Із досвіду знаю, що в такому матчі одні футболісти здатні продемонструвати гру, якої ніхто ніколи не спостерігав у їх виконанні, інші ж, навпаки, можуть раптом втратити все своє вміння. Тим, хто напередодні надто хвилювався, ми говорили: перестань, готуй себе просто до гри з «Шахтарем», з яким вже багато разів зустрічався та ще не раз зустрінешся. А в перерві довелося сказати хлопцям про те, що кому б не дістався приз, київське «Динамо» має грати в футбол, за який команду цінують і якого від нас чекають».
Кубок СРСР 1984/85. Фінал
23.06.1985. Центральний стадіон ім. Леніна, Москва (53 200 глядачів)
«Динамо» (Київ) – «Шахтар» (Донецьк) – 2:1 (0:0)
«Динамо»: Михайлов, Безсонов, Балтача (к), Кузнецов, Дем'яненко, Рац, Яковенко (Євтушенко, 88), Баль, Заваров (Євсєєв, 88), Бєланов (Яремчук, 55), Блохін.
«Шахтар»: Єлінскас, Варнавський, Сопко, Покидін, Журавльов (Морозов, 61), Рудаков, Ященко, Соколовський (Петров, 58), Акименко (Кравченко 46), Гошкодеря, Грачов.
Голи: Дем'яненко (56), Блохін (58) – Морозов (68).
Попередження: Морозов.