Юрій Вернидуб: «Зараз я не дуже далеко від конфлікту»

«Мій син подзвонив мені о 4.30 ранку і сказав, що росіяни напали на нас. Тоді я знав, що повернуся в Україну воювати.



Я не хочу вам брехати, повертаючись додому, я побачив багато сильних чоловіків, які виїжджали з країни. Якщо вони повернуться, буду щасливий. Я так розумію, вони виїхали з сім’ями до Молдови, Румунії. З нашого району виїхало багато чоловіків: з Харкова, Запоріжжя, Луганська, Донецька.



У той момент я зрозумів, що не можу зробити те саме. Сказав собі, що як повернуся додому, піду й сам запишуся. Мене намагалися зупинити близькі люди: моя дружина, мої діти, мої онуки. Я стояв міцно і дякую своїй дружині за підтримку. Вона знає мій характер. Якщо прийму рішення, я його не зміню.



Ми могли б поїхати в Молдову. Цей варіант ще відкритий для моїх дітей, для їхніх дружин, для моїх онуків, але я і моя дружина – ми тут точно залишимося. Зараз я не дуже далеко від конфлікту. Найважчі бої, мабуть, за 120 км від того місця, де ми перебуваємо. Але я прийняв своє рішення, тому все добре. Не боюся.



Я в молодості був в армії – два роки, це було обов’язково. Але то було в підрозділі для спортсменів. Два місяці ми навчалися теорії, а потім вчилися поводитися зі зброєю. Але це було так давно. Не можу сказати, що маю проблеми з використанням вогнепальної зброї. Знаю, як нею користуватися.



Колектив навколо мене божевільний, у хорошому сенсі, звісно. Дуже здорово, що я є частиною такої команди. Тут є різні люди, але вони згуртовані, дружні та дуже мотивовані. Все ділиться між нами. З цієї точки зору все добре. Також приємно, що багато хто захотів зі мною сфотографуватися.



Тут я зустрів племінника, але, загалом, я не знаю, хто тут, а хто ні. Моєму брате більше 60 років. Мій молодший син не може битися за станом здоров’я. Старшого сина тут немає, бо я наполягав, щоб він залишився вдома – у нього двоє маленьких дітей. Якщо він знадобиться, він обов’язково прийде, я несумніваюся.



Я не маю права розголошувати, яка моя роль в армії. Зараз нас інструктують. Кожної хвилини ми готові йти туди, куди нам скажуть. Я ще не використав свою зброю, але завжди готовий, у будь-який час», – розповів Вернидуб.