– Це щонайменше, що ми можемо зробити. Хтось захищає Україну з автоматом у руках, хтось на передовій, хтось займається волонтерством. А ми вирішили та зрозуміли, що це буде найбільший інформаційний майданчик. У тому плані, що у нас зараз багато хлопців грає у Європі. Це може бути великою допомогою для України.
Фонд, який зараз є – ми купуємо аптечки, бронежилети, предмети першої необхідності, гуманітарну допомогу та все інше, у чому є потреба. Але ми не будемо на цьому зупинятись. Ця війна має закінчитися рано чи пізно. Ми хочемо, щоб це сталося якнайшвидше, щоб люди в Україні повернулися до нормального життя.
Війна застала мою сім'ю у Голосіївському районі. 23 лютого викупали дітей і лягли спати. Прокинулися десь о 4.50 – 4.55 від першого вибуху над Жулянами. Зі сльозами на очах у кімнату залетіла старша донька та сказала, що почалася війна. Це був найгірший день у житті.
Дружина у мене на 9-му місяці вагітності. Спочатку ми 8 днів перебували в Києві, 3 із них жили на паркінгу. Потім переїхали за місто, там мешкали в будинку. Вже звідти виїхали за кордон, бо коли росія почала бомбити пологові будинки та медичні установи, стало небезпечно. Була нагода виїхати, і я вивіз їх за кордон.
- Що скажете українцям, військовим, членам теороборони, спецпризначенцям, поліції?
– Їм зараз можна казати лише слова подяки, надавати підтримку. Це ті люди, які щодня, щохвилини ризикують своїм життям. Ми можемо бути для них опорою позаду. Намагатимемося допомагати чим треба. Це єдине, що ми можемо сказати, перебуваючи далеко.
Багато спортсменів мовчать. Коли йде війна, не можна займати нейтральну сторону. Потрібно бути або проти війни, або за неї. Українські футболісти проти війни, проти росії, – розповів Сидорчук в ефірі «1+1».
Лідери «Динамо» і «Шахтаря» створили спільний фонд військової та гуманітарної допомоги Україні