«О 5.00 почали бомбити. Я спав, біля мене лежав син — він уночі прийшов до нас. Я спросоння не зрозумів, що то за вибухи. Але прибіг сусід і почав тарабанити у двері. Я відкрив. Він повідомив, що розпочалася війна.
Десь о 6:00 першого дня я вже був на автозаправці. Чекав своєї черги півтори години. Заправив повний бак. Дивився на людей довкола. Як у кошмарі: всі метушаться, налякані, не розуміють, що відбувається, гарячково хочуть заправити машини. Усі приголомшені.
Взяли із сім'єю добу на обмірковування. Потім я вивіз їх за кордон своєю машиною. Вони у безпеці. Мені стало спокійніше.В Ізмаїлі порівняно тихо, дякувати Богу. Тільки сирени постійно звучать. У перші дні бомбили ракетами аеропорт, приблизно за 30 км від міста. Сам Ізмаїл не постраждав.
23 лютого, за день до лиха, нам повністю виплатили зарплату за січень. За добу зібрали і сказали: хто як вважає правильним — нехай так і робить.
Ми всі на зв'язку. Постійно зідзвонюємося. Наш чат активний, питаємо один одного, хто як, чи всі живі-здорові», - сказав Паст.
Футболісти опинилися в пеклі. Маріуполь, Чернігів, Гостомель