«У Пітерборо на очах були сльози. Не можу описати, що саме я відчував всередині. Пишався, що я – українець. Був такий вдячний людям, які це зробили й продовжують робити.
З боку менеджера (Пепа Гвардіоли –
прим
.) та Фернандінью було дуже люб’язно дати мені можливість бути капітаном. І досі щодня вони приходять та запитують мене, яка ситуація в Україні та як я почуваюсь.Тренування? Психологічно важко, тому що я досі думаю про Україну та наших людей. Але футбол – також моє життя, і це те, що приносить мені найбільше задоволення, тому я намагаюсь фокусуватись на матчі, коли граю.
Це непросто, на початку було практично неможливо, але я пристосовуюсь. Проте не можу сказати, що в той самий час я не думаю про Україну», – цитує Зінченка
The Guardian
.