Не секрет, що у багатьох футбольних тренерів є свої улюбленці – футболісти, котрі з тих чи інших причин потрапляють до складу, включаються до заявки або купуються у новий клуб при приході туди наставника. Якщо ж говорити про інститут національних збірних, то тут у зазначеному аспекті можна вести мову про такий фактор, як виклик того чи іншого футболіста до команди. Цей момент завжди залишається вкрай суб'єктивним, оскільки залежить виключно від рішення головного тренера та його бачення ситуації.
Кого в топових футбольних збірних світу можна називати улюбленцями головних тренерів і чому це так? Спробуємо розібратися…
ІТАЛІЯ
Роберто Манчіні давно підозрюють в особливих почуттях до Маріо Балотеллі, котрого він підписав у «Манчестер Сіті» ще під час перебування наставником цієї команди у 2010 році. Незважаючи на норовливий характер і численні витівки форварда, Манчіні захищав підопічного, і той залишався у стані «містян» аж до моменту, коли Роберто залишив свою посаду в 2013 році. Загалом під керівництвом фахівця Балотеллі провів за «Манчестер Сіті» 95 матчів, у яких відзначився 37 забитими м'ячами та 11 результативними передачами.
Наступного разу ця «солодка парочка» зійшлася у 2018 році, коли Манчіні покликали тренувати збірну Італії. Маріо тоді виступав за французьку «Ніццу», проте це не зупинило Роберто від виклику чудово знайомого йому форварда під прапори «Скуадри адзурри». Символічно, що саме Балотеллі став автором першого забитого м'яча збірної Італії за Манчіні-тренера.
Проте після трьох поєдинків, які провів Балотеллі за збірну при Манчіні, відносини між гравцем та тренером зіпсувалися. Так тривало кілька років, поки у січні 2022-го Роберто несподівано для багатьох знову повернувся до кандидатури «Супер Маріо», викликавши того на тренувальний збір команди. Чи буде за цим продовження? Подивимося, але сам факт запрошення гравця зі скромного турецького клубу «Адана Демірспор» до національної збірної Італії виглядає досить інтригуюче.
ІСПАНІЯ
Луїс Енріке очолює збірну Іспанії з літа 2018 року (з невеликою перервою) і, на думку багатьох іспанських оглядачів, встиг також обзавестися своїми улюбленцями у національній команді. Нині до таких приписують 17-річного хавбека «Барселони» Гаві, котрий у Енріке потрапив в стартовий склад збірної навіть до того моменту, коли вперше провів на полі всі 90 хвилин в рамках одного матчу за Барселону.
Проте до Гаві Луїс Енріке дивував своєю вірою у Феррана Торреса, котрий дебютував у національній команді після трансферу до «Манчестер Сіті». Незважаючи на те, що в стані «містян» іспанець не був ключовим гравцем першої команди, Луїс Енріке продовжував викликати виконавця до збірної та надавав йому регулярну практику. На даний момент на рахунку Феррана Торреса 24 матчі та 13 забитих м'ячів за іспанську збірну – чудовий показник результативності, яким вінгер не втомлюється затикати роти скептиків.
ФРАНЦІЯ
У Дідьє Дешама, котрий з 2012 року є головним тренером національної збірної Франції, також є свій улюбленець в лінії нападу. Йдеться про Олів'є Жиру, який нині на клубному рівні захищає кольори «Мілана». В якій би формі не перебував цей нападник, але Дешам регулярно ставив його до складу «триколірних». На поточний момент під керівництвом Дідьє у збірній Жиру провів 102 поєдинки, у яких відзначився 47 забитими м'ячами.
Варто нагадати, що на ЧС-2018, який став тріумфальним для збірної Франції, Жиру не тільки не забив жодного м'яча на турнірі, а й жодного разу не влучив у ворота суперників, хоча статистики нарахували у нього аж 14 ударів. Минулого року, коли Жиру щільно осів на лаві запасних в «Челсі», Дешам нарешті повернув у головну команду країни чудового бомбардира «Реала» Каріма Бензема, проте після того, як Олів'є перебрався до «Мілана», він, очевидно, буде знову претендувати на місце у основі збірної Франції.
НІМЕЧЧИНА
З серпня минулого року головним тренером збірної Німеччини є Ханс-Дітер Флік. До цього наставник встиг попрацювати в «Баварії» і усвідомив, наскільки значущою фігурою для мюнхенського колективу залишається 32-річний Томас Мюллер. Саме завдяки Фліку останній повернувся до національної збірної Німеччини напередодні Євро-2020, хоча не викликався туди з 2019 року. Після того, як німці вилетіли в 1/8 фіналу від Англії, очікувалося, що Мюллер заявить про завершення міжнародної кар'єри, але Флік, котрий став наступником Йоахіма Льова на посаді головного тренера «Бундестім», зумів переконати футболіста залишитися. Нині в обох чудові стосунки, а під керівництвом Ханса-Дітера Томас провів у збірній 6 матчів, відзначившись у них відразу 7 результативними діями (4 забиті м'ячі та 3 результативні передачі).
АНГЛІЯ
Гарет Саутгейт вже понад п'ять років очолює національну збірну Англії, і встиг пройти з нею шлях від тотальної зневіри до однієї з найкращих команд Європи. Втім, незважаючи на останні успіхи, на Туманному Альбіоні експерти завжди мають масу кадрових питань до Саутгейта. Одним із них є виклик до національної команди центрбека «Вулверхемптона» Конора Коуді, котрий дебютував за «Трьох левів» у 2020 році у віці 27 років, і з того часу встиг награти вже 9 поєдинків.
Примітно, що Коуді навіть був включений у заявку збірної Англії на Євро-2020, і хоча не зіграв там жодного матчу, натомість у відбірному циклі до ЧС-2022 Саутгейт уже дозволив Конору зіграти у трьох поєдинках. Так, Саутгейт ставить захисника «вовків» на матчі, які прийнято називати «тренуваннями з підвищеною відповідальністю», однак сам факт, що в Англії, яка зазвичай дуже багата на футбольних талантів, у головній команді країни в 27 років дебютував, а нині продовжує грати мало кому відомий захисник, викликає чималий подив.
АРГЕНТИНА
Ліонель Скалоні став головним тренером збірної Аргентини влітку 2018-го, і під його керівництвом команда вже встигла виграти Кубок Америки минулого року. Зараз американська преса практично не критикує цього наставника, проте багато хто з експертів дивується, чому Скалоні так «прикипів» до 34-річного центрального захисника Ніколаса Отаменді, котрий з 2020 року виступає на клубному рівні за «Бенфіку».
Об'єктивно кажучи, Отаменді на даний момент не входить до двійки найкращих центрбеків з аргентинським паспортом, і навряд чи перебуває навіть у топ-3. Проте саме Ніколас регулярно отримує ігрову практику. Зокрема, у відбірному циклі на ЧС-2022 у південноамериканській зоні Отаменді провів 10 поєдинків, а лише за час, коли Скалоні керує збірною, на рахунку Ніколаса 34 матчів за національну команду.
БРАЗИЛІЯ
В Бразилії у Тіте, котрий керує національною збірною цієї країни з 2016 року, здається, завівся свій улюбленець, яким тамтешня преса називає атакувального півзахисника Лукаса Пакету. Так, у стан «селесао» частенько викликають гравців, котрі, відверто кажучи, не заслужили запрошення на такий рівень, однак у таких випадках, як правило, справа обмежується парою-трійкою матчів, після чого досягається необхідний ефект від такого заходу – зростає трансферна вартість футболіста.
У випадку з Пакетою, схоже, Тіте справді розгледів у цьому гравці щось більше, адже хавбек провів за бразильську національну збірну вже 31 матч. І якщо спочатку кар'єра Лукаса дійсно розвивалася за висхідною, коли він змінив «Фламенго» на «Мілан», то після невдачі в Італії та від'їзду до «Ліона» багато хто з фахівців поставили хрест на перспективах цього хавбека заграти на топ-рівні. А він це робить, нехай і не в клубі, так у збірній, де навіть виходив із «десяткою» на спині за відсутності у складі команди Неймара.
БЕЛЬГІЯ
Роберто Мартінеса по праву прийнято вважати одним із головних творців нинішньої збірної Бельгії, яка вважається однією з найсильніших збірних світового футболу. В останні роки бельгійці справді виховали багатьох талановитих виконавців, котрі зараз грають у найкращих лігах континенту, а також допомагають національній команді. І якщо регулярні виклики до складу гравців на кшталт Лукаку та Куртуа не викликають жодних питань, то ось поява там не менш постійно Насера Шадлі та Міші Батшуаї виглядає не завжди логічно.
І якщо у випадку з Шадлі Мартінес, ймовірно, «перегорів», переставши звати того в команду після Євро-2020, то Батшуаї досі користується довірою головного тренера збірної, навіть незважаючи на свій від'їзд з Англії до Туреччини, де він є гравцем «Бешикташа». Втім, присутність у команді Міші дозволяє Мартінесу дещо розвантажити Лукаку у менш відповідальних матчах, тим більше, що Батшуаї має цілком непогану результативність, наколотивши 23 м'ячі у 41 поєдинку за збірну.
ПОРТУГАЛІЯ
Фернанду Сантуш має колосальний авторитет у Португалії, оскільки керує національною збірною країни з 2014 року, і вигравав із нею чемпіонат Європи у 2016-му, а також перший розіграш Ліги націй у 2019-му. Втім, незважаючи на велику кількість класних атакувальних гравців з португальським паспортом, Сантуш все-таки виглядає прихильником досить захисної моделі гри. Наприклад, він нерідко вдається до схеми в два опорні півзахисники, одним з яких виявляється 30-річний Даніло Перейра.
Цей футболіст нині перебуває на контракті в «Парі Сен-Жермен», однак навряд чи відповідає за зірковістю багатьом гравцям парижан, котрих катарські шейхи зібрали з усіх куточків земної кулі. В той же час у збірній Португалії Данілу Перейра користується величезною довірою Сантуша, під керівництвом якого провів на міжнародній арені всі 57 поєдинків, що є в його резюме у стані піренейців.
НІДЕРЛАНДИ
Луї ван Гал, котрий з літа 2016 року не працював тренером і оголосив про вихід на пенсію, влітку минулого року вирішив повернутися. 70-річний коуч втретє в історії наважився очолити національну збірну Нідерландів. Подейкують, що з футболістами ван Гал намагається вибудовувати добрі стосунки, проте до 32-річного Дейлі Блінда він таки прислухається трохи більше.
Блінд, котрому у 2019 році встановили підшкірний кардіовертер-дефібрилятор через проблеми із серцем, що змусили його повернутись у рідний «Аякс», грав під керівництвом ван Гала ще в «Манчестер Юнайтед», куди коуч спеціально попросив придбати захисника, здатного також зіграти у опорній зоні півзахисту. Цікаво, що саме за ван Гала Блінд у 2013 році дебютував в національній збірній, де зараз на його рахунку 90 матчів. 27 з них Дейлі відіграв за нідерландців за ван Гала, і здається, що це для нього далеко не межа.