Домагой Віда
Національність: Хорватія
Матчів за «Динамо»: 160
Нинішній клуб: «Бешикташ»
З відходом Домагоя кияни дуже просіли в такому компоненті, як гра на другому поверсі. Віду любили за його непоступливий характер та бійцівські якості. При цьому він завжди показував високий рівень гри, як у внутрішній першості, так і в єврокубках. Ще більше променів із підтримкою та любов'ю від українських уболівальників він отримав під час Чемпіонату Світу 2018. У роздягальні після перемоги над збірною росії він разом зі ще одним героєм цього випуску записав відеозвернення, в якому сказав, що ця перемога для київського «Динамо» та України.
Даніло Сілва
Національність: Бразилія
Матчів за «Динамо»: 222
Нинішній клуб: скаут «Динамо»
Саме Сілва, вже у якості скаута «Динамо», сприяв переходу Вітіньйо до київського клубу цього літа.
Довгий час позиція правого захисника була зацементована бразильцем. Їхня зв'язка з Андрієм Ярмоленком була ефективною, але водночас своєрідною.
«Мені завжди було з ним зручно грати. В обороні часто відпрацьовував за мене, бо знав, що це не моя сильна сторона. Деколи Даніло доводилося працювати вдвічі більше. Знаєте, сьогодні, прийшовши на збори та попрощавшись, він подякував кожному з нас за проведені в команді сім років. І до мене звернувся: «Дякую. Ярмоло, я сім років забігання за тебе робив, і отримав лише дві передачі». Всі, звісно, засміялися. Дійсно, Даніло класний хлопець, класний футболіст. Такі легіонери нам потрібні», – говорив Ярмоленко.
Але полюбили Данило не лише за гарну гру на правому фланзі оборони. Він завжди демонстрував повагу до країни, в якій грає, навіть тримав руку на серці під час гімну. Навідміну від «розмальованого» Тимощука, Даніло робив це щиро, що показав сам час.
У якийсь момент часу ходили розмови про його можливу натуралізацію та подальший виклик до збірної, але до конкретики справа не дійшла.
«Після п'яти років у цій країні я міг отримати український паспорт. Але УАФ не робив мені пропозиції грати за збірну. Чи хотів би я за неї виступати? Так. Наразі мені подобається, як грає збірна України. За п'ять років відбулася еволюція. Це хороша та сильна команда», – сказав Сілва.
Тіберіу Гіоане
Національність: Румунія
Матчів за «Динамо»: 229
Нинішній клуб: пішов у відставку у вересні з «Брашова» (третій румунський дивізон)
Один із останніх легіонерів, яких запрошував у команду особисто Валерій Васильович Лобановський. Гіоане був справжнім універсалом. Він міг грати на будь-якій позиції у центрі півзахисту та закривати весь правий фланг. Якось довелося зіграти і в центрі захисту:
«Перед дебютом у Лізі чемпіонів проти дортмундської «Борусії» Лобановський викликав мене і запитав, чи можу я зіграти в обороні. Якщо ні, то починаю ярма в запасі. А я в захисті не грали навіть із юніорів. Але він усе пояснив, і я все зробив як слід», - згадував Гіоане.
Після 10 років у біло-синій футболці румунський хавбек вимушено закінчив кар'єру. В усьому винні проблеми зі здоров'ям, які переслідували Гіоане на продовженні всієї футбольної кар'єри. Тіберіу пережив інсульт у 25 років і втратив півтора роки у футболі. Відданість, подолання труднощів та високий рівень майстерності зробили його улюбленцем київської публіки.
Огнєн Вукоєвич
Національність: Хорватія
Матчів за «Динамо»: 218
Нинішній клуб: тренер «Динамо» та молодіжна збірна Хорватії
Зарядженість та агресивність завжди виділяли Вукоєвича від інших гравців центру поля в «Динамо». Про історію з Чемпіонатом Світу та Відою писав вище. Навіть той факт, що у біографії хорвата є виступи у ворожому для київського клубу – московському «Спартаку» ніяк не зменшило симпатій до його персони. Інше, різні чемпіонати та країни. Ось перехід до «Шахтаря» ніхто б не зрозумів, ну крім Мораєса. З найяскравіших спогадів одразу на думку спадає сцена між Кучером та Вукоєвичем.
Незважаючи на жорсткий стиль гри та прізвисько «хорватський Гаттузо», то пряме видалення першим і останнім у кар'єрі Огнена. Про історію з Чемпіонатом Світу та Відою писав вище, додам лише коментар Вуко вже після повномасштабного вторгнення російских окупантів:
Україна – моя друга Батьківщина, я провів там дванадцять років, пережив багато чудових моментів. Я залишив Україну 24 лютого, а до своєї команди та штабу повернувся 6 квітня у Бухаресті, після того, як очолив збірну Хорватії U-20 на турнірі в Дубаї.
На жаль, нам залишається лише грати у товариських благодійних матчах та збирати допомогу Україні. Я не вмію користуватися рушницею та можу допомогти Україні лише як представник спорту. Ніколи з початку війни я не думав, що назавжди покину Україну та роботу в Динамо. Цей клуб дав мені багато чого, як і Динамо Загреб, і мій обов'язок допомагати українцям чим можу.
Я був в Україні 2014 року під час трагічних подій на Майдані. Був і нещодавно, коли почалася війна, коли знову ожило гасло «Слава Україні!». Виявляється, тоді ми з Відою були пророками. Наш виступ під час чемпіонату світу був поспішним і не мав політичного підтексту. Ми не хотіли когось образити чи спровокувати.
Я теж був гравцем «Спартака», серед колишніх одноклубників у мене є російський друг. У мене ніколи не було проблем через свою гру. Ми не знаємо, що буде з чемпіонатом, але поки що це не має значення. Єдине, про що я молюся, щоб війна в Україні закінчилася, — передає слова Вукоєвича видання Vecernji List.
Бадр Ель-Каддурі
Національність: Марокко
Матчів за «Динамо»: 180
Нинішній клуб: асистент тренера у збірній Марокко U-17
Другий у списку улюбленець Лобановського, але не другий за силою. Саме марокканець став останнім футболістом, якого переглядав Валерій Васильович.
«Мені зателефонували та сказали, що Лобановський хоче взяти мене в команду. Знав, що це великий тренер та людина. Потім наприкінці сезону сказали, що він дивився усі мої матчі. Я спитав, як це можливо? Вже потім хлопці з марокканського посольства розповіли, що після кожного мого матчу брали касету та відвозили йому, щоби він дивився», - згадував Ель-Каддурі.
Бадр був дуже гарний у відборі м'яча, мав сильні фізичні дані та не мав відверто слабих сторін.
Довгий час «Динамо» зазнавало проблем на позиції лівого захисника. Макаренко був гаразд у грі на оборону, але залишався повільним і не дуже грав на атаку. Антунеш навпаки дуже технічно підкований футболіст, з забійним ударом, але слабкий у грі на оборону.
До 2022 року на позиції Ель-Каддурі у «Динамо» виступав нині гравець «Евертона» Миколенко. Виявляється, потенціал у цьому гравці Бадр побачив відразу ж.
«Миколенко – найсильніший футболіст із усіх, хто виступав на лівому фланзі захисту в Динамо. Минулого року взимку (2019) я приїжджав на збори в Марбельї, і прямо сказав Хацкевичу, що у нього в команді є справжній діамант. Він запитав, хто це , і я вказав на Миколенка: «Але він ще занадто молодий ...», - відповів Саша, на що я парирував: «Дай йому шанс, нехай грає в тебе, і через рік-два це буде готовий футболіст для топ чемпіонатів », - стверджував Ель-Каддурі.
Владислав Омельченко