Кажуть, ідеальний фінал — це буря емоцій, галасливі вболівальники, багато голів і серія післяматчевих пенальті. Якщо брати цю формулу, то фінал Кубка СРСР розіграшу 1986/87 років може претендувати на таке звання. Шість голів на двох, драматичний сценарій і післяматчеві 11-метрові — серед найкращих кубкових фіналів в історії радянського футболу цей посідає чільне місце. «Всім фіналам фінал», — писали в газетних статтях і звітах. Восьмий кришталевий кубок у скарбничці києводинамівців здобувався в винятково непростій ситуації.
Розплата за успіх
У тріумфальному сезоні 1986 року київські динамівці в складі клубу та збірної провели дев’ять десятків матчів. Неймовірно щільний графік у змаганнях на всіх фронтах, де завданням була винятково перемога, дався взнаки в 1987 році. Тоді кияни зупинилися в півфіналі Кубка чемпіонів, не відстояли золоті медалі чемпіонату СРСР, зате реваншувалися у внутрішніх кубкових турнірах.
Яскраві перемоги по пенальті принесли «Динамо» (Київ) Кубок сезону та Кубок СРСР. Якби не неймовірна втома, накопичена за попередній сезон, є підстави вважати, що в Кубку чемпіонів наш клуб міг би й не спинитися за крок до фіналу.
----------------------------
Цікаво!
Фаворитами кубкового фіналу між двома «Динамо» вважатися могли саме білоруси: вони були вище в турнірній таблиці Вищої ліги (друге місце з 16 очками проти 9-го місця з 11 очками в киян напередодні фіналу), в попередні роки неодноразово відбирали очки в українців, в тому числі кілька сезонів поспіль вигравали в Києві. Мотивація підопічних Савостикова була безмежною — білоруська команда лише вдруге в історії після 22-річної перерви пробилася в фінал Кубка СРСР.
----------------------------
Розіграш Кубка СРСР сезону 1986/1987 також підніс кілька несподіванок: ще в 1/8 фіналу вибув московський «Спартак» (поступившись у додатковий час харківському «Металісту»), «Дніпро» — з мінімальним рахунком від запорізького «Металурга», у чвертьфіналі склав повноваження чинний володар трофею — московське «Торпедо», а донецький «Шахтар» ще в 1/16 фіналу вилетів від нижчолігового нікопольського «Колоса». «
Кубок якраз і цікавий своєю непередбачуваністю, проте поточний розіграш перевершив багато з попередніх
», — констатували перед фіналом журналісти.Мінське «Динамо» впевнено пройшло своїх суперників із чотирма перемогами з загальним рахунком 10:3 — почергові перемоги над «Котайком» (Абовян) — 4:1, «Зенітом» (Ленінград) — 1:0, «Торпедо» (Москва) — 3:2 та «Таврією» (Сімферополь) — 2:0. Київське «Динамо» до фіналу пройшло, перегравши «Динамо» (Ставрополь) — 2:1, «Кяпаз» (Кіровабад) — 2:1, СКА «Карпати» (Львів) — 4:0 та «Динамо» (Москва) — 0:0, пен. 5:4.
----------------------------
Цікаво!
Рекордсменом основних етапів розіграшів Кубка СРСР багато років залишався спартаківець Сімонян із 27 голами — якраз у розіграші 1987 року динамівець Києва Блохін наздогнав і перегнав Нікіту — і з 28 голами став найкращим бомбардиром в історії турніру. Чотири зі своїх 28 голів за всю історію Олег забивав у фіналах, зрівнявшись із рекордсменом Хусаїновим. Забивши ще раз у своєму черговому фіналі, Блохін став би одноосібним рекордсменом і за цим показником.
----------------------------
Шість голів і 11-метровий «десерт»
До протистояння із незручним суперником кияни підійшли не в оптимальному складі — без травмованих універсала Безсонова та нападника Бєланова, володаря «Золотого м’яча» 1986 року. Тим не менш, на початку зустрічі саме наша команда була ближчою до успіху. Воротар мінчан Сацункевич справився з ударами Михайличенка та Блохіна, ще в одному моменті Заваров ледве не продерся крізь захисників на хорошу позицію.
Та з часом Мінськ зумів пригасити активність суперників, а персональна гра проти Блохіна — найкращого бомбардира з 5 голами в 5 матчах — стала справжнім успіхом білоруської оборони. Коли ж кияни витримали паузу після стартової активності, помилка в захисті призвела до голу в їхні ворота. Стрімкий Сокіл обійшов Кузнєцова й прокидав Чанова, воротар його зачепив і всі завмерли в очікуванні пенальті, натомість Кондратьєв встиг підправити м’яча в сітку — 0:1 на 20-й хвилині.
Міг зрівнювати рахунок Блохін, але, граючи на добиванні після удару Баля, з гострого кута не зміг переграти Сацункевича. Натомість, черговий аут Баля використав Заваров, переправивши м’яча на дальню стійку, де в падінні встигав замкнути Рац — 1:1. І все ж «гол у роздягальню» залишили за собою мінчани. Гоцманов проривався в карний майданчик, перечепився через ногу Кузнєцова, і Зигмантович сильним ударом вправо не залишив шансів Чанову — 1:2. Власне, білоруське «Динамо» десь навіть закономірно вигравало після першого тайму — хороші шанси раніше були в Шалімо, Гоцманова, Кондратьєва.
Ясна річ, чинні чемпіони не збиралися здаватися після першої ж половини гри. Пішли вперед динамівці Києва, і ось уже Блохін після чудової закидної подачі Євтушенка міг зрівнювати рахунок — головою направив м’яча над самою поперечиною. Слідом — ще одна неприємність, ветеран зазнав травми й вимушеною заміною вийшов на поле Яремчук, який відносно недавно тільки відновився після тяжкої травми від Вальдано з «Реалу». А тим часом Алейніков, розігравши швидку атаку з Зигмантовичем і Кондратьєвим, прорвався по центру й з близької відстані пробив у правий кут — 1:3. На межі офсайдної пастки затримався з виходом Дем’яненко.
Ситуація ставала критичною. Потрібні були рішучі заходи для порятунку гри. І ось метрів за 25 від воріт, трішки в сторону від їх центру, Заваров заробив штрафний. Здалося, бити збирався Яковенко, натомість Кузнєцов гарматним ударом по верховій траєкторії влучив майже в горішній кут — 2:3. Прекрасна компенсація від захисника за не надто вдалу гру в обороні в першому таймі! З виходом Горілого Олег, до слова, піднявся в опорну зону.
Тепер уже ініціатива за динамівцями Києва, один за одним, виникають моменти — мінчани, до їх честі, злагоджено обороняються та гостро контратакують. Без Блохіна та Бєланова перші ролі в атаці грають Михайличенко, Євтушенко, з підключення — Баль, Яковенко та навіть той же Кузнєцов. І ось — апогей матчу, остання хвилина. Дем’яненко з лівої бровки прострілив на Яковенка, його удар відбив Сацункевич, під добивання кинувся Зигмантович, а коли в одній атаці втретє по воротах пробив тепер уже Заваров, нікого на порятунок вже не знайшлося — 3:3.
Гра затримала увагу вдячних глядачів ще на півгодини та бонус у вигляді серії пенальті. Загалом, 11-метрові команди виконували в цьому матчі впевнено, проте два промахи «Динамо» (Мінськ) вирішили долю трофею. В других ударах Чанов потягнув удар Боровського, в третіх Алейніков — такий от парадокс, один із кращих у фіналі — пробив повз ворота. 4:2 — воля до перемоги, кубковий характер і залізна фізика допомогли динамівцям Києва виграти матч, який, здавалося, можна тільки програти.
----------------------------
Протокол
«Динамо» (Київ) – «Динамо» (Мінськ) – 3:3 (1:2, 0:0), пен. 4:2
Голи:
0:1 Кондратьєв (20), 1:1 Рац (44), 1:2 Зигмантович (45, з пенальті), 1:3 Алейніков (60), 2:3 Кузнєцов (63), 3:3 Заваров (90).
Післяматчеві пенальті:
0:1 Метлицький, 1:1 Дем'яненко, 1:1 Боровський (воротар відбив), 2:1 Михайличенко, 2:1 Алейніков (повз воріт), 3:1 Балтача, 3:2 Курненін, 4:2 Євтушенко.
Київ:
Чанов, Баль, Балтача, Кузнєцов, Дем'яненко ©, Яковенко, Євтушенко, Михайличенко, Заваров, Рац, Блохін (Яремчук, 57; Горілий, 70).
Головний тренер:
Валерій Лобановський.
Мінськ:
Сацункевич, Метлицький, Боровський, Зигмантович, Янушевський, Алейніков, Сокіл (Курненін, 80), Гоцманов, Деркач (Кістень, 87), Шалімо (Гуринович, 56), Кондратьєв ©.
Головний тренер:
Іван Савостіков.
Попередження:
Зигмантович (70).
14 червня 1987 року. 18:00. Москва. Центральний стадіон ім. В.І.Леніна. 75 000 глядачів. +25С
Суддя:
В.Бутенко (Москва).
----------------------------
За крок від рекорду
Це був восьмий Кубок СРСР у трофейній колекції «Динамо» (Київ) — на один більше мав «Спартак», і в майбутньому його показник підкориться динамівцям. Натомість, у чемпіонаті СРСР 1987 року кияни фінішували лише шостими, невдовзі рано вилетіли і з Кубка чемпіонів УЄФА.
----------------------------
Цікаво!
Це була вже третя серія пенальті, виграна Віктором Чановим: він допоміг «Динамо» (Київ) переграти московське «Торпедо» в матчі за Кубок сезону, вибити московське «Динамо» в півфіналі Кубка СРСР і здобути цей трофей у вирішальному протистоянні з мінським «Динамо».
----------------------------
Здобутий у вольовій боротьбі трофей став прикрасою 1987 року для київського «Динамо». Це був п’ятий Кубок СРСР для Лобановського-тренера — всього на один більше було в Віктора Маслова, чий рекорд повторить через кілька років його бунтівний учень.