Коротко після першого тайму:
- маю зізнатися, що вірмени трохи здивували, бо з нами грали сміливіше, ніж проти британців (декілька разів високо зустрічали, помітно менше зловживали виносами та пробували тікати)
- можете зі мною звісно сперечатися, але щойно з’явився простір, то з’являвся і Мудрик; коли простір зникав, то Михайло перетворювався на запилені весільні фужери з серванту (зізнайтеся, у багатьох батьків вдома досі стоять, ніхто не п’є, а викинути шкода, бо пам’ять)
- сподобалася історія зі спробою перенесення Зінченком свого досвіду з Сіті, але не докрутили її у ТШ
- ну, в ТШ багато чого не докрутили, бо моменти ми мали лише, коли суперник трохи розкривався, проти закритого - валлійське дежавю
Коротко після другого тайму:
- довго мурижили з першим голом, довелося навіть змінювати Маліновського та Шапаренка місцями (зручніше бити лівою?), але щойно знову з’явилося бодай трохи простору (на цей раз для Караваєва), то використали його (простір)
- результат переконливий, як і мало бути, суперника добили та нарешті не стали повторювати минулих помилок - повного контролю над грою вперше (!) за нового тренера ми не втрачали
- загальний висновок лише один, що при наявності простору ми ледь не чемпіону світу, та здатні створювати дійсно якісні моменти; щойно простір зникає, то зникає і наше чемпіонство, і якісні моменти (але усе це х**ня, бо в дивізіоні А Ліги Націй тіки-така нам ні до чого, там вже Мудрик зможе розкрити усі свої сильні якості)