Український футболіст провів лише десять матчів у чемпіонаті Польщі, але й сама Легія виступила значно нижче за очікування (і задач).
Журналіст Fanday.net поспілкувався з Харатіним про його подальшу кар'єру, причини переходу в Легію та багато іншого.
— Ігорю, як оцінюєте сезон, що завершився, особисто для себе?
— Хотілося б більше ігрової практики, щоби весь час був у строю, але, на жаль, отримував мало ігрового часу.
— Як ви вважаєте, з чим це пов'язано?
— Я завжди питаю себе. Насамперед, десь я винен. Є інші фактори, але не хочу спиратися на них.
— Ви перейшли до Легії у вересні, коли головним тренером клубу був Чеслав Міхневич, але вже наприкінці жовтня його змінив Марек Гольб'євскі. Не вдалося порозумітися з новим наставником?
— Складно сказати. Так, якщо мало грав, щось не влаштовувало тренера. Я лише так можу сказати.
Таке буває в кар'єрі — вийшов не легкий рік для мене та моєї родини, але він, дякувати Богові, пройшов і тому треба робити висновки, працювати, рухатися далі та намагатися прогресувати.
- Спортивний директор Легії Яцек Зелінський заявив, що клуб готовий продати вас. Чи це новина стала сюрпризом?
— Та ні, ми розмовляли, бо мене теж не влаштовує, що мало ігрового часу. Звичайно, ми намагаємося вийти із цієї ситуації, і буде гарний варіант — розгляну.
- Зараз ведете переговори з іншими клубами?
— Поки нічого не хочу говорити, не коментуватиму.
— Варіант повернення до Ференцвароша чи УПЛ розглядаєте?
— Складно сказати. Подивимося, як буде. Я розглядаю усі варіанти.
— Фанати Легії вміють дивувати і навіть шокувати — то увірвуться в автобус, то повісять Путіна на банері. Чи підтримують вони вас зараз?
— Якщо брати фанатів-поляків, то у будь-якому разі відчувається підтримка українців. Звичайно, мені хотілося б грати і приносити користь клубу, але таке буває. А оскільки вони хворіють і підтримують, таких фанатів дуже мало у світі, за що їм велике спасибі.
— У чемпіонаті Польщі, що завершився, Легія фінішувала на десятому місці, а роком раніше була чемпіоном. З чим пов'язаний такий невдалий виступ?
— Ми взимку взагалі були в зоні вильоту і команда переживала нелегкі часи, але прийшов тренер, який зміг достукатися до гравців. Після зими ми непогано виглядали, набрали достатньо очок і піднялися на десяте місце.
Звичайно, якщо брати загальний рік, то він був невдалим. Ми виграли дві гри у Лізі Європи, але результати у чемпіонаті були незадовільними. Наразі приходить новий штаб, новий тренер і потрібно працювати, прогресувати, знайти точки дотику з тренером та ставити максимальне завдання для всіх.
— У Ференцвароші ви виступали у Лізі чемпіонів, вигравали чемпіонат країни. Чому різко вирішили змінити клуб?
— Надійшла пропозиція від Легії буквально за кілька днів до кінця трансферного вікна. Я зважив усі фактори, плюси/мінуси, і ми вирішили з родиною переїхати до Варшави. Нам дуже подобається. Легія - чудовий клуб. Так, результату немає, але ми сподіваємося, що наступний сезон буде успішнішим.
— Перейшовши до Легії, ви виграли у фінансовому плані?
— У мене залишався один рік і, звісно, я пішов на підвищення у фінансовому плані.
— Які емоції у вас спричинив матч збірної України проти Уельсу?
— Дуже переживав за команду. Звичайно, хотілося б пробитися на чемпіонат світу, але це футбол. Очевидно, що збірна віддала всі сили, тренерський штаб присвятив себе повністю цим матчам. Вона намагалася, було важко грати на 3-4 день проти Уельсу. Тим більше, що багато футболістів без ігрової практики. Видно, що команда віддалася і були моменти, але не забили. Це спорт, футбол. Буває й таке. Складний момент для всіх, але треба йти далі.
— Якщо повернутись до матчу з Уельсом, то пенальті на Ярмоленка був?
— Був! Як на мене, був. Ми тут із татом кричали. Ми були певні, що це пенальті. Кричали, щоб суддя подивився ВАР, щоб був контакт із четвертим суддею, а це 100% пенальті.
Тільки ми побачили, що він слухає асистента — всі, 100%, були впевнені, що це пенальті. Але коли головний арбітр не поставив одинадцятиметрового, дуже здивувалися. Звичайно, це один із переломних моментів у грі. Тому що одразу зрівняти рахунок було б дуже добре для нашої команди у психологічному плані. Це один такий ключовий момент, який вплинув на результат матчу.
— Петраков не виконав завдання, не вивів збірну на чемпіонат світу. Чи варто його замінити на Реброва?
— Це не в мене треба питати. Я бачу, як тренерський штаб повністю віддається результату та команді. Я бачу, як зараз команда грає на дуже хорошому рівні, вважаю. Замінити чи ні — не мені вирішувати, але у будь-якому разі видно роботу тренера.
— Реброву вдалося б на посаді головного тренера збірної України досягти успіху?
— Упевнений, що так. Звісно, вийшло б.