– Певно це буле одна з найбільш дивних відпусток у твоєму житті. Чи вдалось відновитись морально?
– Морально дуже тяжко, чесно кажучи. Такого не було ніколи, навіть уявити не міг. Але ми підлаштовуємось під нинішні реалії. Тому ми щасливі, що завдяки нашим воїнам ми можемо займатись улюбленим ділом та тренуватись. Тим більше на батьківщині, у Києві. Це ще більш приємно.
– Коли були благодійні матчі, багато людей не очікували, що гравці будуть у такій фізичній формі. Це стало неочікуваним і для вас, адже ви тривалий час взагалі без практики були?
– Ми підтримували форму, як могли. Але це не ті тренування, до яких ми звикли. Тому були побоювання в якому стані ми будемо перед цими матчами. Але мотивацію нам давав наш народ України. Тому ми бігли вперед. На всіх матчах було багато наших вболівальників і це також зіграло певну роль.
– Зараз команда оновлюється, дуже багато молодих хлопців, розкажи, як вони адаптуються до команди?
– Як зазвичай, важко на початку. На зборах перші дні завжди важкі, багато бігової роботи, адже ми закладаємо основу на весь чемпіонат. Зараз всім важко, але ми намагаємось допомогти хлопцям молодшим, щоб їм було простіше адаптуватись у команді. Проблем не бачу жодних, всі стараються.
– Зараз багато людей дискутують, що однією з найбільших проблем українського футболу може стати втрата генофонду українських талантів, адже багато юних талантів виїхали закордон і далеко не факт, що більшість з них повернуться в Україну…
– Я бачив відео Роми Бебеха. Також думав про це. Зараз важкі часи, дійсно. Треба зберегти дітей та захистити дітей від ракет. Час покаже. Але я сподіваюсь, що всі наші діти повернуться до мирної України. І будемо розвивати їх тут.
– Зараз всі кошти та акценти будуть зосереджені на дитячий футбол?
– Думаю, що це правильно. Інвестувати у дитячий футбол, і у майбутньому це дасть свої плоди. Десь дорослий футбол втратить, але це нормально у цій ситуації. Головне зберегти дитячий футбол.
– Чи підтримуєш зв’язок з легіонерами, які поїхали?
– Я на зв’язку з ними. Коли ми грали з Легією у Варшаві – Кенджора приїжджав та грав за нас, Вербич також. Спілкуємось з ними. Вони дуже хочуть повернутись, сподіваюсь, що вони до нас приєднаються.
– Фенербахче. Що скажеш про вашого суперника у кваліфікації до ЛЧ?
– Насправді, за чемпіонатом Туреччини слідкую, тим більше ми грали товариський матч з ними, там є навіть великі зірки футболу. Якщо ми правильно підготуємось і виконаємо завдання тренера – нам до снаги перемогти Фенербахче.
– Зараз дискутують, де краще грати чемпіонат України: тут чи закордоном?
– Важко сказати. Але я вважаю, що треба грати в Україні, мене дуже тягне сюди, в Київ. Це мій дім, я хочу бути тут. Для мене це важливо. Якщо скажуть, що треба грати у Польщі – будемо грати там. Але я хочу грати вдома. Звичайно, немає повної безпеки, і ніхто не може її гарантувати, але моє відчуття таке, що хочеться грати вдома.
– Це велика проблема, що перед матчами з Фенербахче не буде офіційних матчів, тільки товариські ігри?
– У нас будуть дуже добрі спаринги, тим більше, наскільки знаю, Фенербахче ще не почне до того часу чемпіонат. Тому ми будемо у рівних умовах.
– Щоб хотів передати всім захисникам нашим?
– Сили напевне. Мені важко уявити, як вони там. Тільки сили. Хоча вони і так сильні. Ми з ними всім серцем та душею. Тримайтесь, хлопці, ми з вами!