Грамотний футбол
За Динамо дуже переживали в матчах проти Фенербахче. Там було багато проблем і нервів – втім, не можна сказати, що кияни грають бездумно чи неграмотно. Команда вміло розбивала пресинг, знаходила слабкі місця суперника й змогла проявити клас, скориставшись ліченою кількістю моментів. Так, тоді тренерський штаб спростив гру до купи лонгболів, але в тих кондиціях це було єдине оптимальне рішення.
У поєдинку проти Штурма необхідно було зіграти інакше – Динамо мало залишити суперника без м'яча й розривати його за рахунок грамотної позиційної роботи й високого темпу передач. Словом, зіграти так, як Динамо звикло в останні два сезони. Виноси залишалися Бущану, а в атаку вимагали виходити низом. Питання полягало в готовності працювати у такому режимі під дуже інтенсивним пресингом і темпом єдиноборств, без основного лівого вінгера й з юними фулбеками зліва. А тим паче без Циганкова.
Динамо впоралося. Частково в цьому допоміг і сам Штурм, який не справив цілісного враження – при грі без м'яча бракувало злагодженості та агресії, а крім того не вистачало реальної компактності. Навіть якщо вдавалося витиснути киян на фланг, за спинами пресинг-групи виникало багато простору, а протилежний край взагалі гуляв. Австрійські аналітики помітили цю проблему вже на 5-й хвилині зустрічі.
Наша команда доволі просто виходила з-під тиску, виривалася на простір і розвертала Штурм обличчям до його воріт. В цьому дуже сильно допомогла якісна гра центральних хавбеків – особливо це стосується Шапаренка. Він зв'язав на собі усю дистрибуцію, опускаючись в глибину, допомагаючи на флангах, відкриваючись у вільних зонах в центрі, обігруючись в короткі комбінації й загострюючи гру. В активі Миколи 111 дотиків до м'яча, 93 передачі (83 точні), 3 паси під удар, 16 точних довгих пасів (з 19-ти) та 3 точних кроси з 5-ти.
За впливом на вчорашню гру киян Шапаренка можна порівняти з Родрі із Манчестер Сіті – середні показники іспанця на своєму рівні приблизно такі ж. На його тлі дещо розчинився Буяльський, однак низку хороших атак Віталій розігнав. Зокрема, саме він заробив небезпечний стандарт для Шапаренка.
Повертаючись до загальної картини, можна впевнено говорити про дуже грамотну тактику Динамо. Підопічні Мірчі Луческу зіграли саме так, як і потрібно – австрійців залишили без м'яча, в швидкісні гойдалки старалися не влізати, зате вдавалося маніпулювати переміщеннями суперника при його спробах пресингу. Платою за це став доволі нудний другий тайм, в якому контроль Динамо виглядав дещо стерильним, однак це мінімізувало кількість помилок. Між тим, Штурм живе лишень з них, вичікуючи можливість вискочити у швидку контратаку. Статистика штирійців у позиційних атаках не набагато краща за статистику умовного Львова в УПЛ.
Спрацював навіть вихід Шепелєва, адже саме він виконав передгольовий пас на Дубінчака після свого зміщення ближче до центру. Володимир прогнозовано не виблискував, але з 22-х його точних передач точними були 20, а втрат м'яча було всього 4 – і це дуже важливо для матчу зі Штурмом. Аналогічно грамотною стала поява динамічного Ваната на останні хвилини.
Динамо контролювало весь матч, за виключенням короткого періоду в середині першого тайму. При цьому відчувалося, що команда грає з певним запасом. В принципі, інакше й бути не могло, адже з командами на кшталт Штурма кияни зустрічаються ледь не в кожному турі УПЛ (з поправкою на відсутність дуже високої інтенсивності серед наших клубів). Схема 4-4-2 «ромб» з високою інтенсивністю гри знайома киянам по Фенербахче та Зорі, тож було б дивно, якби підопічні Мірчі Луческу розгубилися.
Вищий клас «біло-синіх» проявився не стільки в голі Караваєва, скільки в досвіді та готовності реалізовувати необхідний тактичний план під таких суперників. Динамо було швидшим, сильнішим, ціліснішим і грамотнішим в командному плані – і лише потім можна згадати про індивідуальну майстерність окремих виконавців. Можливо, не зовсім правильно буде назвати цю перемогу легкою, але на статус дуже переконливої вона точно заслужила.
Працювати є над чим
Попри такий хороший футбол, результат міг бути значно кращим. Передумови були – Динамо контролювало рух м'яча й темп гри, спокійно розбивало блоки австрійців й проводило достатню кількість передач в останній третині поля. «Біло-сині» мали кілька хороших підходів до штрафного, але не можна сказати, що команда точно награла на 2:0.
Реальних моментів із гострим завершенням і до голу, і після нього було обмаль. Що і говорити, коли влучний постріл Караваєва став єдиним влучанням у площину воріт штирійців (при 14-ти ударах і 7 з меж штрафного). Сумарна гострота склала 0,83 xG.
На жаль, під рукою поки що немає карти передач і дотиків до м'яча, однак візуально здалося, що киянам не вистачало передач у карний майданчик, та і якість самих вривань залишала бажати кращого. Більшість атак завершувались ударами метрів з 20-22-х – і майже всі вони виглядали занадто одноманітно. Переведення на фланг, простріл / подача – спроба удару. Більшість з таких спроб було заблоковано. Оборону Штурма не вдалося захопити зненацька.
Десь можна говорити і про кадрові проблеми. Можна скільки завгодно говорити, що Караваєв зараз тягне Динамо й забиває, на відміну від Циганкова, але ось в таких моментах Віктор приносить критичну загрозу воротам суперників.
Не можна сказати, що Олександр робив щось неправильно (віддав пас під удар Бєсєдіну), однак швидкість, техніка та бачення варіантів у Циганкова виражені на декілька порядків сильніше. Караваєв, все ж, звик бути футболістом-саппортером, а от Вітя цілком міг виконати щось оригінальне. Наприклад, пробити поміж ніг голкіперу. Та і загалом від Циганкова дуже багато залежить в організації гри та використанні простору.
Втім, найбільш важко було спостерігати за муками лівого флангу. Дубінчак сподобався своєю заведеністю, динамікою та хорошими кросами, однак Владислав критично багато помилявся на чужій половині поля. Його статистика виглядає ще більш-менш, однак кожен п'ятий дотик до м'яча завершувався втратою – а крім того було дуже багато неправильних позиційних рішень на кшталт провальних спроб зіграти в стіночку або незручних пасів. На протилежному фланзі Кендзьора займався приблизно тим же, але в нього було дещо більше спокою.
Шепелєв в якості фальшивого вінгера, попри акуратну статистику передач, виглядає дуже неоднозначним рішенням. Більшість цих пасів була на ближнього – і в цьому немає нічого поганого, якщо подібних передач близько 100, як у Вокера чи Канселу. Коли ж їх 23, то є сумніви щодо доцільності подальшого використання цієї ідеї. Особливого вибору у Мірчі Луческу в даному матчі не було, а Володимир своє головне завдання виконав, однак вже з Бенфікою подібний футбол буде жорстоко покараний.
Повертаючись до загальної картини, важко забути про нервовий відрізок в середині першого тайму. Штурму вдалося розкачати Динамо, хоча загалом штирійці пресингували погано. Кияни рознервувались, стали грати простіше й почали допускати помилки на кшталт поперечного пасу вздовж лінії штрафного в аут. Добре, що на цьому відрізку стався гол Караваєва, але до нього «біло-сині» могли горіти з розгромним рахунком. Якщо вийдемо на Бенфіку, то навіть 10 хвилин такої втрати концентрації можуть вилитись у катастрофу. Лісабонці люблять влаштовувати 2:0 чи 3:0 за тайм – реалізація там зараз шалена.
В цілому, проблеми Динамо не виглядають критичними. Їх навіть можна назвати логічними, враховуючи початок сезону, молодість складу, специфічність Бєсєдіна та втрату Циганкова. Десь необхідно допрацювати взаємодію в завершальній третині, десь треба попрацювати індивідуально, а десь варто подумати над зміною стартового плану – втім, загалом у киян в матчі зі Штурмом все вийшло нормально. Тактичний задум був грамотним, а виконання добротним.
Караваєв – герой, пара Забарного і Попова – цікава
Олександр забиває у другому матчі поспіль, причому забиває критично важливі голи. Щонайбільш цікаво, він робить це у не менш критичні моменти – у Стамбулі фулбек врятував від серії пенальті, а гол у ворота Штурма стався на тлі великих проблем в обороні киян. До того ж, після пропущеного м'яча штирійці змушені були відігруватись, що сильно розв'язувало руки українській команді.
Цікаво, що це був 30-й гол Динамо у ворота австрійських команд, а для самого Караваєва матч став 50-м у єврокубках.
У футболі Караваєва на позиції вінгера багато проблем. У нього великий брак, йому не вистачало якісних відкривань та передач. Втім, ефективність Сашка все одно виглядає значно вищою, ніж рік тому. І гол у ворота Фенербахче, і гол Штурму вирізняються правильним заповненням зон у штрафному та швидким ударом з лету в дотик – причому австрійцям він забив з неробочої лівої. Іноді такої ефектної демонстрації класу не вистачає навіть Циганкову.
Крім того, хочеться відзначити пару центрбеків Динамо. Пара Попова й Забарного виглядає дуже цікаво – Денис грає агресивно, високо, на випередження, часто опиняючись десь за центральним колом, а Ілля балансує його своєю виваженістю й обережністю. Разом з тим, обидва захисники провели по 110+ дотиків та по сотні передач з точністю в районі 90%. Попов при цьому віддав 8 точних довгих передач з 9-ти, а Забарний має 9 точних з 15-ти.
В обороні теж повний порядок – ніхто не обіграв їх на дриблінгу. Щоправда, Попов програв половину єдиноборств, а Забарний виконав 13 втрат м'яча, однак загалом обидва футболісти сподобались. Цей тандем у перспективі може принести Динамо багато дивідендів. І не тільки ігрових.