Трансферне вікно подарувало масу пафосних трансферів (але не змін тренерів — на відміну від попереднього літа), а вболівальники багатьох клубів перебувають в очікуванні великих перемог.
У цьому тексті ми проаналізуємо, що цікавого чекати від Серії А сезону-2022/23. Avanti, ragazzi!
Мілан: двічі в одну річку не ввійти?
У це трансферне вікно чемпіону Італії особливо не до трансферів. Нові власники поки промацують ґрунт і не спішать здійснювати гучні переходи.
Так, «россонері» після довгої саги підписали Шарля Де Кетеларе, проте за умови втрати Франка Кесс'є даний трансфер виглядає як заміна основного гравця, а не суттєве підсилення.
Дівок Орігі — хороша опція для глибини складу, проте не гравець, який зі стовідсотковою вірогідністю посадить на лавку навіть вікового Олів'є Жиру, за спиною якого видніється ще більш віковий Златан.
У той час, коли майже всі конкуренти зберегли кістяк і головних тренерів (власне, як і Мілан), але до того ж стали сильнішими, виграти Скудетто вдруге поспіль буде неймовірно важко. Тим паче, якщо клуб буде грати у Лізі чемпіонів серйозно, а не як торік. Але навіть для цього потрібні додаткові опції у розпорядженні Стефано Піолі...
Зіграність? Вибачте, на якомусь етапі вона буде вимушена поступитися класу.
Інтер із Лукаку: добре чи погано?
Минулий сезон став для Інтера першим із Сімоне Індзагі та без Ромелу Лукаку. Інтер не став сильнішим індивідуально, проте став кращим командно. Сеньйор Сімоне побудував колектив, де нема егоїстів. Невдача у чемпіонській гонитві — значно більшою мірою успіх Мілану, ніж фіаско Інтера. Саме другий колектив виглядав сильнішим по ходу футбольного року.
Зараз у цю ауру входить стара, але водночас і нова персона. І це може зіграти в обидві сторони. Лукаку — форвард височезного класу, але й із величезним его. І не тільки на футбольному полі. Минулий сезон і неоднозначні інтерв'ю — яскраве тому підтвердження.
Нема ніякої гарантії, що десь у січні Ромелу не дасть інтерв'ю зі словами, що хоче перебратися до Тоттенгема, бо ж там працює Антоніо Конте. Мовляв, тепер він зрозумів, що справа була зовсім не у клубі — справа у тренері. І враховуючи «орендний» статус бельгійця — це виглядатиме ще гірше, ніж у Челсі.
Загалом, «нерадзуррі» провели далеко не найкращу трансферну кампанію, і провал перемовин по Бремеру — яскрава її ілюстрація. Чи підсилить команду 33-річний Генріх Мхітарян — на даному етапі теж велике питання.
Наполі: два кроки назад задля трьох уперед?
«Партенопеї» цього літа «позбавляються» легенд. Кулібалі, Інсіньє, Мертенс — всі ці люди уособлювали колектив із півдня Італії, були символами його останніх злетів, та й навіть падінь. Але без них клуб неможливо було уявити.
Очевидно, що трансфери клубу «на вхід» не йдуть ні в яке порівняння станом на тут і зараз. Проте точно мають зіграти своє у подальшому.
Захист підсилили одразу двоє футболістів — Лео Естігор і Кім Мін-Дже, при цьому за другого були викладені дуже хороші гроші — 18 мільйонів євро.
Лівий вінгер Хвіча Кварцхелія — це величезний талант, який потрібно розвивати у атмосфері здорового футболу, а не псевдочемпіонату країни-терориста. Інше питання, що замінити Інсіньє у Наполі — це десь як усім наступникам Шовковського треба було замінити того у Динамо. Величезний моральний тиск, з яким впорається далеко не кожен.
Спалетті — не архітектор на довгу дистанцію. Він любить давати результат одразу. Тож для нього цей сезон — теж своєрідне випробування, адже з усіма проблемами треба впоратися.
Ювентус: знову на вершину?
Після дев'яти років безкінечних перемог у Серії А, два поспіль сезони без Скудетто — однозначний провал для «б'янконері». Повернення Аллегрі здавалося ледь не гарантією перемоги у чемпіонаті ще минулого сезону, проте не сталося так, як гадалося.
Цього літа команда переживає перебудову. У Юве цікаві новачки — Бремер, Погба (все життя — повернення), Ді Марія, Костич. Це важко назвати зміною поколінь, бо усім, крім Бремера, 29+. Це скоріше зміна обгортки, яка має позитивно вплинути і на сутність «написаного».
Аллегрі робитиме ставку на досвід. не вигадуючи жодних «велосипедів». Юве підсилюється скромно, але точково. Ви ж не забули, що взимку до Турину приїхала головна людина команди майбутніх років — Душан Влахович?!
Втрати: К'єлліні — не вічний, Дібала — погано впливав на атмосферу. Де Лігт, Бернардескі, Мората — сміх та й гріх. Тим паче, чомусь всередині є впевненість, що Бремер помилятися буде явно менше за юного нідерландця.
Юве точно чекатиме прогрес і боротьба за перше місце, проте чи буде вона успішною — покаже сезон. Ніхто ж не спить!
Лаціо: Лотіто нарешті витрачає?
Саррізму (не називайте його сарріболом — ми ж не про Англію) — бути! От який висновок можна зробити з трансферної кампанії Лаціо.
Римляни позбулися одразу кількох футболістів, які не вписувалися у плани сеньйора Мауріціо — воротарів Рейну та Стракошу, захисників Луіса Феліпе та Франческо Ачербі, опорника Лукаса Лейву. Найчастіше подібні новини є вироком для Лаціо, адже купляти Лотіто не вміє. А тут, вибачте, тренер з амбіціями змусив — мабуть, лякаючи привидом Б'єлси.
Отже, рахуємо. Луіш Машиміану та шанувальник «русского міра» Іван Проведель — на ворота. Маріо Гіла, Ніколо Казале та Алессіо Романьйолі — у центр оборони, і це на додачу до продовження контракту з неоднозначним персонажем, але все ж Патріком. «Гірник» Маркос Антоніо та Матіас Весіно — у центр поля. Маттео Кансільєрі — на правий фланг атаки з можливістю виконати роль форварда на заміні під вічним Чіро.
У голові тримаємо також можливий відхід Ельсеіда Хюсая і прихід такого довгоочікуваного лівоногого лівого захисника (вибачте за каламбур) Емерсона, а також можливий продаж Луіса Альберто до Севільї та прихід чергового «веронця» Івана Іліча.
Всі умови для побудови «Наполі-2» у Саррі нарешті є. І, чесно кажучи, в успіх проекту дійсно хочеться вірити.
Рома з Дібалою: претендент на Скуді?
Римські команди стали чи не головними ньюзмейкерами трансферного вікна. Якщо комплектацію Лаціо можна назвати підсиленням під місце у топ-4, то літо Роми — це запорука боротьби за Скудетто. Не факт, що успішної, але зачепитися «джалороссі» просто зобов'язані.
Пауло Дібала зі своєю пишною презентацією — лиш вишенька на торті. Неманья Матіч і Джорджиньйо Вейналдум — гарантія якісного центру поля, де кожен знає свою роль. Андреа Белотті — це блискуче завершення атак, яке додає варіативності навіть до блискучого Абрахама.
Так, можливо, «джалороссі» слід було підсилити й оборонну ланку. Проте раніше Моуріньо любили критикувати за зворотнє: мовляв, він купує дуже багато захисників! Ну ось, тримайте...
Завадити романістам можуть надвисокі очікування і, як не дивно, фігура тренера. У XXI сторіччі алленаторе має розвиватися щогодини, у той час як «Особливий» вперто відмовляється йди в ногу з часом. Так, він може взяти своє харизмою, а футболісти на полі — індивідуальними якостями, проте для цього має скластися справжнісінький пазл.
А, ще на боці римлян — ЇЇ Величність Історія. Пам'ятаєте, кого вони підписали перед останнім чемпіонським сезоном? Так-так-так, лівоногого аргентинця. Перед тим, до слова, теж посівши шосте місце.
Аталанта: повернення нагору чи продовження падіння?
Минулий сезон став найгіршим для Аталанти епохи Джан П'єро Гасперіні. Бергамаски посіли 8 місце і залишилися не тільки без Ліги чемпіонів, а й без єврокубків загалом.
Ніхто не скаже, що «бергамаски» стають слабшими за складом. Наприклад, взимку до них приєднався Жеремі Бога, який давно вражав своєю грою у Сассуоло. Зараз вони витратили 9 мільйонів євро на нігерійця Адемолу Лукмана із Лейпцига та 21+ на Ловато та бразильця Едерсона з Салернітани.
Перший номінально є лівим вінгером, але у грі Гасперіні за відсутності такої позиції буде використовуватися або у ролі форварда (що скоріше), або як один із інсайдів — і тоді це новий конкурент Маліновського. Другий — гравець середини поля.
Так, якщо ми порівняємо трансферне вікно Аталанти з підсиленнями інших клубів, то воно виглядає не дуже. Але на це у прихильників клубу є залізний аргумент «проти» — так було й раніше.
Однак якщо казка закінчилася, то чого раптом вона відновиться без серйозних підстав? Такі команди завжди з'являються на горизонті, радують своєю грою, здобувають нових прихильників по світу і швидесенько повертаються на свої законні місця. Найчастіше, так і не здобувши серйозних звитяг.
Наш прогноз: максимум Аталанти — вихід до Ліги конференцій.
Монца: чи відповідають амбіції діям?
Чи не вперше до Серії А заходить клуб із заявами, що має на меті виграти Лігу чемпіонів. І не колись, а тут і зараз. Такий він, Сільвіо Берлусконі! Якби ще Путіна не любив...
«Б'янкороссі», як для абсолютних дебютантів Серії А, провели просто шикарну трансферну кампанію. Ранокк'я, Сенсі, Пессіна, у разі переходу Петанья — нехай і не найбільш основні, проте гравці клубів із розряду «топ». Люди з амбіціями, які ставлять перед собою найвищі цілі. Хоча й не Дібала та Ікарді — сперечатися не будемо.
Інша справа, що велика кількість новачків потрібно вписати до числа футболістів, які ще вчора не бачили еліти італійського футболу навіть з лавки для запасних. І тут ми підходимо до особи тренера. Джованні Строппа подарував «бріанцолі» історію, вперше в історії вивівши їх до Серії А, і звільняти його за цих умов ніхто не буде. Але ж у випадку невдач зміни неминучі, і це може перегорнути з ніг на голову весь сезон.
До слова, більше та розгорнутіше про цю командоньку ми писали окремо. Наш прогноз для неї — середина таблиці.
А хто ж найкращий бомбардир?
Претендентів як завжди дуже багато. За класикою, першим згадується Чіро Іммобіле, у чиїй кар'єрі вже багацько гольових рекордів і який знову виграв гольову «номінацію» минулого сезону.
Душан Влахович... вибачте, а тут потрібні зайві коментарі?!
До Інтера, як ми вже казали, повернувся Ромелу Лукаку. А Лукаку — це голи, нехай навіть він не є майстром з перемог в індивідуальних змаганнях.
Одразу двоє претендентів вимальовуються у складі Роми. Пауло Дібала не є центрфорвардом, але його роль у новій команді буде настільки об'ємною, що це має не завадити йому забити більше 15. У разі ж офіційного оголошення про трансфер Белотті ми гарантовано має ще одну кандидатуру.
Виблиснути може кожен. Це Італія, яка завжди славилася форвардами.
Маліновський і Коваленко: що побачимо від наших співвітчизників?
Як би це банально не звучало, але майбутній сезон буде дуже важливим для обох українців в Італії.
Маліновський має прекрасний шанс стати справжнім лідером нехай і не такої зіркової, проте все ще улюбленої для багатьох естетів Аталанти. Власне, Руслан може нарешті не просто отримати залізобетонне місце у старті, але й статус, який раніше у команді мав колишній гравець Металіста Алехандро Гомес — головне, аби з кращим фінішем.
До слова, за інформацією італійських ЗМІ, тільки уродженець Житомира та нещодавній новачок Жеремі Бога з атаки Аталанти є «недоторканими», коли мова йде про продаж. Джан П'єро Гасперіні потроху починає сприймати 29-річного українця як «апологета» своїх ідей, якого він знає доволі давно, а саме три роки.
(Щоправда, буквально сьогодні щодо Маліновського з'явилася нова інформація. Однак у тому випадку, якщо він залишиться у Бергамо — його роль у команді і справді буде ключовою)
Якщо брати «кейс» Коваленка, то Віктор нарешті отримав почуття постійності. Так, поки він повернувся до Спеції саме як орендований футболіст, але ж у разі збереження клубом прописки в еліті (а воно дуже ймовірне) «орлята» будуть зобов'язані викупити уродженця українського Херсона.
Цим кроком клуб і особисто новий алленаторе Лука Готті продемонстрували, що Коваленко після відносно непоганого сезону має значення для команди. На нього розраховують. В якому статусі — покаже сезон.
Довбика та інших ми поки не обговорюємо — нехай спочатку перейдуть. А нам до нової серії улюбленого СеріАлу лишилося зовсім небагато.