АПЛ — 30: як вона змінилась, і як змінився світ

Світовий футбол 16 Серпня, 18:19
Без сумніву, АПЛ — найпопулярніша, найсильніша та найвидовищніша ліга світу.

Кожен футболіст мріє потрапити саме туди у розквіті сил, щоби стати суперзіркою. Напередодні виповнилось рівно 30 років, як Прем'єр-ліга замінила Перший дивізіон Футбольної ліги на вершині футбольного древа Англії.

Ось що сталося за ці 30 років, як змінилася Прем'єр-ліга та світ.

30 років АПЛ в цифрах

За 30 років Прем'єр-ліги було проведено 11 656 ігор і забито 31 016 голів. Ці голи забили 2528 гравців. У Прем'єр-лізі було 4534 гравці зі 120 різних національностей. Англія лідирує з 1632, Франція друга з 221 і Шотландія третя з 210 .

Алан Ширер є найкращим бомбардиром з 260 голами (0,84% від усіх голів АПЛ).

Більше гравців, які отримали картку - 3217 (71% гравців), — ніж забили гол. Було 35 312 попереджень і 1 701 червона картка. Річард Данн, Дункан Фергюсон і Патрік Вієйра отримали по вісім із цих червоних кожен. 123 жовтих у Гарета Баррі, що є рекордом.

У Прем'єр-лізі було 50 різних клубів, сім з яких вигравали титул принаймні один раз, а 42 команди вилетіли. Манчестер Сіті, Блекберн і Лестер і вигравали АПЛ, і вилітали з неї.

Було 955 нічиїх без голів — це 8,2% ігор. У п’яти матчах було забито 10 м'ячів, а найбільше голів у грі – 11, перемога Портсмута над Редінгом з рахунком 7:4 у 2007 році.

А тренери? Наразі їх було 265, включаючи виконуючих обов'язки. Останніми були Стів Купер і Ерік тен Гаг.

Шість тренерів мають 100% виграшів за періоди тимчасового виконання обов’язків, причому Пет Райс виграв усі три гри з Арсеналом у 1996 році до приходу Арсена Венгера. Серед штатних менеджерів Пеп Гвардіола має найкращий показник перемог – 74%.

Вісімнадцять менеджерів програли всі свої ігри. П'ятнадцять були виконуючими обов'язків... і Франк де Бур був звільнений з посади боса Кристал Пелас після чотирьох поразок у чотирьох іграх.

А скільки шанувальників були свідками всього цього наживо? Матчі Прем'єр-ліги мають загальну відвідуваність 368 мільйонів. Звичайно, багато людей є палкими шанувальниками, які відвідують кожен матч, але ви розумієте, що ми маємо на увазі...

Як змінилася Прем'єр-ліга?

Справедливо сказати, що з сезону-1992/93 все кардинально змінилося. На початку Прем'єр-ліги було введено правило зворотного пасу. До 1992 року воротарі могли забирати м'яч, коли партнер по команді повертав їм його.

Це призвело до великої плутанини в перші тижні, коли захисники та воротарі не знали, що робити в обмеженому просторі. За ці роки відбулося багато інших змін.

Підкати ззаду були заборонені лише в 1998 році, а в останні роки правила щодо ударів по воротах, вільних ударів і кидків із-за бокової також були змінені.

Крім того, коли зароджувалася Прем’єр-ліга, лише арбітр знав, скільки буде компенсованого часу. Вивішування табло з доданим часом четвертим арбітром – річ відносно нова.

Кількість дозволених замін зросла. У першому сезоні Прем’єр-ліги команди могли провести по три заміни у кожній грі та залучати всього п'ятьох гравців на лаву для запасних. Цього сезону це п'ять замін і дев'ять всього у запасі.

Але потрібно сказати про те, що і кількість учасників в АПЛ скоротилось. У перші три сезони було 22 команди — по 42 ігри на команду — до того, як у 1995-96 роках з'явився поточний формат з 20 команд і 38 іграми.

Місця в єврокубках теж змінилися. Вірте чи ні, але до 1997 року в Лігу чемпіонів потрапляли лише чемпіони.

Тож у першому сезоні Прем’єр-ліги Манчестер Юнайтед виграв титул і кваліфікувався до Ліги чемпіонів, Арсенал увійшов до Кубка володарів кубків, вигравши Кубок Англії, а Астон Вілла та Норвіч потрапили до Кубка УЄФА.

Тепер сім команд проходять кваліфікацію до єврокубків, Кубок володарів кубків зник, Кубок УЄФА називається Лігою Європи, і є Ліга конференцій. Кубок Інтертото також відмінили.

Кожна гра в один і той самий час останнього туру зараз виглядає нормальною, але це було не завжди. У 1992-93 роках було дев'ять ігор в останню суботу і дві в неділю, плюс ще дві гри у вівторок.

Іноземців також було значно менше. У 1992-93 роках лише 15,6% гравців Прем'єр-ліги не були британцями. Минулого сезону цей показник склав 57,7%.

Манчестер Юнайтед не дозволив Стіву Брюсу грати за збірну Ірландії на Чемпіонаті світу-1994, тому що він зараховувався як іноземець у Лізі чемпіонів.

Ще один момент, який може здивувати молодь, полягає у тому, що до сезону-2002/03 єдиним кінцевим терміном трансферу в кожному сезоні було 31 березня. Команди могли підписувати гравців протягом усього сезону до останніх кількох місяців.

Ну і ім'я. З 1993 по 2007 рік АЛЛ називалася Прем'єршип (або FA Carling Premiership, FA Barclaycard Premiership і FA Barclays Premiership, якщо бути точним). З 2016 року це просто Прем'єр-ліга.

Як змінився світ?

У 1992 році світ був зовсім іншим. Інтернету, як ми його знаємо, не існувало, і лише кілька людей мали мобільні телефони. Поїздка, щоби побачити родину чи друзів, означала заздалегідь узгодити точний час і місце зустрічі та, можливо, взяти з собою карту.

СРСР і Югославія щойно розпалися на 20 різних держав, у той час як Східна і Західна Німеччина були нещодавно об’єднані, а Чехословаччина все ще залишалася «єдиною».

За 2 євро ви отримаєте пінту пива та здачу.

Популярність аудіокасет і компакт-дисків призвела до того, що багато магазинів перестали продавати музику на вінілі. Як не дивно, ця тенденція була перевернута у 2021 році, коли люди почали витрачати більше грошей на вініл, ніж на компакт-диски.

Також це був зовсім інший час, щоби стежити за футболом.

Оскільки не було інтернету чи смартфонів, то телебачення, радіо та друковані видання були ключовими. Найкращий спосіб стежити за результатами у суботу — увімкнути телевізор.

Що стосується футбольних новин, то лише ці троє гігантів вигравали конкуренцію: місцеві газети, радіо чи телебачення.