А почалася ця не зовсім звичайна історія ще три роки тому, коли подаючий надії юний футболіст відправився на п’ятиденні збори в Англію, де за численними тренуваннями і товариськими матчами молодих обдарувань спостерігали кілька десятків селекціонерів і футбольних агентів з футболу. та перспективних потенційних клієнтів.
«Я тоді сподобався тренеру одного з англійських ліцеїв,— згадує Денис Бунчуков. — Він сказав, що йому дуже подобається мій стиль гри, і він хотів би бачити мене у своїй команді. Ця пропозиція була цікава тим, що я не тільки міг повноцінно і дуже інтенсивно тренуватися, але ще й отримувати освіту і, в підсумку, мати диплом англійського ліцею. Моїм батькам така перспектива теж сподобалася, і рішення було прийняте.
Два роки навчання та високоякісних тренувань пролетіли досить швидко. Після закінчення ліцею у мене вже була конкретна пропозиція з місцевого футбольного клубу продовжити кар’єру, але бюрократичні адміністративні перепони, на жаль, не дозволили мені отримати всі необхідні документи для легального проживання та роботи в Англії. Ось тоді переді мною і постало питання: що ж робити далі?
Вихід із цієї непростої для Дениса ситуації підказав бельгієць Ксав’є Даміне, який протягом кількох останніх років працював на Туманному Альбіоні на федерацію футболу Бельгії, де спостерігав і селекційував молодих англійських обдарувань з перспективою подальшого запрошення їх. Бунчукова він примітив уже давно і, дізнавшись про його несподівані проблеми, тут запропонував йому спробувати свої сили в Бельгії. На що одразу ж отримав позитивну відповідь.
Прибувши до Брюсселя, Денис опинився в розпорядженні місцевого футбольного агента Еріка Депіре, який допоміг молодому українському таланту якісно підготуватися і пройти тестування в таких клубах як Візе, Ейпен, Уніон Сент-Жиллуаз. Незважаючи на позитивні відгуки фахівців та рекомендаційні звіти селекціонерів, ніхто з ніх, на жаль, так і не наважився запропонувати контракт молодому українському півзахиснику. У жовтні минулого року у Бунчукова з’явилася можливість місяць потренуватися з Лезьким Стандардом, але тривала пауза в тренувальному процесі і тривала відсутність ігрової практики дали про себе знати — Стандард теж відмовився від послуг українського футболіста.
«Це був важкий і дуже непростий для мене період,— розповідає Денис. — Я зневірився у своїх власних силах і з опущеними руками повернувся в Україну. На щастя, це тривало недовго. Я швидко взяв себе в руки і знову приступив до тренувань. Три місяці наполегливої роботи, максимальної самовіддачі з однієї єдиною метою — вдало пройти мій наступний тест і нарешті знайти для себе хороший і перспективний клуб».
Така можливість надалась у лютому цього року. Бельгійські друзі Дениса вмовили керівництво клубу «Серен» переглянути перспективного українського гравця. І хоча після проходження тесту у тренерської ради ще залишалися якісь сумніви, технічний директор академії клубу Філіп Далемань і наставник U-23 Григорій Промент переконали всіх у необхідності залишити Бунчукова при команді.
Саме в цей період почалася повномасштабна агресія Росії проти України. Керівництво клубу Серен оперативно зробило все необхідне для отримання Денисом статусу тимчасового біженця на один рік і домоглося виплати йому щомісячної допомоги в 1100 євро. На цей період між клубом і футболістом було укладено дещо компромісну угоду: Денис продовжує повноцінні тренування з командою, може брати участь в її офіційних матчах, користуватися медичними послугами, страховкою та іншими перевагами, як і будь-який інший гравець клубу, але про долі буде прийнято лише в кінці поточного сезону. Тоді буде порушено питання про укладання чи ні з Денисом Бунчуковим професійного контракту. Поки що наш земляк за власні кошти знімає житло в центрі Льєжа і їздить на тренування громадським транспортом.
«Ця ситуація мене поки що цілком влаштовує, — зізнається Денис. — Я хотів би подякувати клубу і бельгійській владі за надану мені можливість тимчасово проживати в цій країні і займатися улюбленою справою. 1100 євро цілком достатньо, щоб знімати прийнятне житло і норм. мені дозволяє у фінансовому питанні бути абсолютно незалежним і не просити допомоги у моїх батьків.
До самостійного життя, самоорганізованості я звик ще з дитинства. Два роки в Англії в 16-річному віці теж стали для мене гарною школою.
Мій нинішній розпорядок дня досить простий: зранку на автобусі їду на тренування, потім повертаюся додому і дзвоню в Україну, щоб дізнатися останні новини від своїх близьких і друзів. Потім знову тренування і регулярна вечірня пробіжка зі зміною ритму. Швидкість — це один із моїх ковзанів, мої тренери в захопленні від моїх показників у цьому плані.
Спочатку я думав, що тренуватимуся і гратиму тільки з U-23, але мене відразу підключили до роботи з основним складом. Більше того, кілька разів моє прізвище фігурувало в заявці на матчі першої команди. А в поєдинку шостого туру проти Генка (0:4) наш головний тренер Жозе Женшамп випустив мене на полі в основному складі, де я відіграв майже 70 хвилин. Ви не уявляєте, як для мене все це було важливо, як це надихає і стимулює в роботі! Я готовий з ранку до вечера гори перевертати на тренуваннях, щоб удостоїтися такої честі.
Я прекрасно розумію, що мені ще багато чого потрібно вдосконалювати, над багатьом працювати, щоб домагатися регулярного та закономірного прогресу. Ці 70 хвилин на полі в основному складі стали свого роду лакмусовим папірцем і для мене, і для моїх тренерів. Всі мої сильні і слабкі сторони стали видно як на долоні. Але я дуже радий, що навколо мене тут працюють чудові фахівці, справжні футбольні професіонали, а значить я обов’язково буду рости і вдосконалюватися, щоб з дня в день наближати мою заповітну мрію стати гравцем справжнього професійного клубу ».
Володимир Грабищенко з Бельгії