ЧОМУ ТАК ВІДБУВАЄТЬСЯ?
1. Усьому свій час. Кожен продукт має свій термін придатності, кожна команда має свій цикл. 2-3 роки. «Динамо» проїхало кінцеву станцію із цим машиністом рік тому.
2. Ідучи - йди. Луческу міг піти на відпочинок після першого чемпіонського сезону абсолютним переможцем. Піти в історію. Зараз у неї просто вляпався. Румун на початку вересня оголосив лідерам команди та тренерському штабу, що домашній матч із Ларнакою стане останнім для нього. І за тиждень рішення своє змінив. Після такого пересмикування подальша спільна робота приносить такі рахунки на табло.
3. Зникла «хімія». Якщо перший сезон було виграно нокаутом на «адреналіні» та легкій істериці, то у другому треба було утримати планку. А як її тримати, якщо головний тренер вичавив із середньої руки гравців 128% із можливого? Якщо прокачав їх до стелі? Якщо гравці як би вже не слухають?
4. Головне. Давайте абстрагуємось і глянемо зверху. Війна у країні. Катастрофа та загибель людей. Людські плани – прожити ще один день. Ви про який такий футбол взагалі? Те, що він ще є в Україні – уже маленьке диво. Давайте просто не хортувати і приймати деякі речі, як даність. Футбольні перемоги зараз не такі важливі. Важливими є інші. Падіння рівня було логічним та передбачуваним. І поняття «терпіти» ще ніхто не скасовував.
Джерело: Луческу за крок від розірвання контракту з «Динамо» через провальні результати
«Ренн» - «Динамо»: післяматчева пресконференція Мірчі Луческу