«Є журналісти, які роблять певний контент, а є журналісти (можливо, блогери в цьому випадку), які роблять огляди на цей контент. Мені цікавіше займатися першим.
Після розпаду творчого колективу, контент якого подобається людям, має бути хоча б одна людина, яка не буде кидатися лайном вусебіч та тримати своє слово щодо певних етичних та моральних принципів. З нас трьох цією людиною можу бути тільки я.
Я прочитав цю новину на сайті Tribuna.com. Мені було трохи соромно. не за себе. Я ніколи не був в положенні людини, якій потрібно вигадати щось з повітря про когось. Як людина, яка дивилася наше інтерв’ю з агентом Іваном Піроженком, написати таке? Куди з абетки цієї людини поділася літера Л - логіка?
Потім я почав читати коментарі. Спочатку там йдуть всі заплюсовані. Коли я їх прочитав, то зрозумів, що мені не потрібно взагалі нічого доводити чи відповідати. Всі (не більшість, не переважна більшість - тупо всі) люди, чиї коментарі були заплюсовані, все розуміють. Розуміють, чому саме це відбувається.
Такі новини можуть з’являтися й надалі. Вони з’являються весь час з одного й того ж джерела, коли в нас виходить цікавий чи несподіваний контент. По-друге, зараз вже немає основної причини, яка могла б стримувати такі новини, - всі фінансові зобов’язання перед моїми ексколегами виконані. Тому моя лояльність більше їм не потрібна.
Треба дуже часто дивитися на себе в дзеркало, щоб всім розповідати про якісь журналістські принципи та повчати всіх теорії чесної журналістики. Але не треба червоного чи синього диплома факультету журналістики, щоб зрозуміти одну просту річ - найжахливіше, що може статися з тобою в цій професії, це коли майже ніхто, майже ніде, майже ніколи не довіряє жодному твоєму слову. Як жити з цим?
Але в нашій країні свобода волі та демократія. Ніхто не має жодного права заважати комусь ганьбитися у публічному просторі. Ексколегам бажаю натхнення, наснаги, творчого креативу, щоб вони нарешті робили стабільний контент без моєї участі», - сказав Співаковський.