Вийшло дуже символічно. Вони народилися в 1987-му році з різницею лише в дев'ять днів, боролися один з одним за звання наступного легендарного форварда мадридського «Реала». В клубній кар'єрі їх розділяють лише 60 забитих м'ячів. Але ж наскільки по-різному їх сприймають!
Бомбардир
Статистика Гонсало вражає. 335 голів та 113 асистів за клуби. Зокрема, 121 гол в 264-ох матчах за «Реал», де став другим наймолодшим гравцем в історії, який досяг сотні, після Рауля. Під час гри разом за мадридців його відсотки голів за ігрові хвилини та за співвідношенням до ударів по воротах були вищими, ніж у Кріштіану Роналду. В перший сезон КріРо у «Реалі» Ігуаїн забив більше, ніж він.
Він забив на 90-ій хвилині «Еспаньолу», вивівши «Реал» на перше місце у лізі (яке вже не віддали) у сезоні 2006/07. Найважчому сезоні, коли команда грала погано, Фабіо Капелло сварився з гравцями і було ясно, що піде. Забив чемпіонський гол у сезоні 2007/08. Зробив дубль в гостях проти «Монако», вивівши «Ювентус» до фіналу Ліги Чемпіонів-2017. Забив переможний гол в гостях «Інтеру» на 89-ій хвилині в легендарному Дербі Італії 2018-го, принісши «Юве» найважче Скудетто з його дев'яти поспіль.
31 гол в 75-ти матчах у збірній - лише на три менше, ніж у Дієго Марадони. При тому, що почав грати за неї з запізненням на два роки. Справа в тому, що він народився у французькому Бресті, де грав його батько. Тому і з запізненням отримав аргентинське громадянство і не грав за юнацьку та молодіжну збірні країни. Його навіть запрошували до збірної Франції, але він відмовився, чекаючи на Аргентину.
Спочатку він перегравав Бензема. Настільки, що, втративши Гонсало через травму, Жозе Моуріньо казав: «Якщо немає мисливського пса, доведеться йти на полювання з котом». І навіть коли поступався йому, а до цього Рууду ван Ністельрою і Раулю, виходив на заміну і забивав, був суперсабом. В Прімері він забивав в середньому кожні 111 хвилин. Виходив з перших хвилин 133 рази, але встиг забити загалом 107 м'ячів.
У «Наполі» він забивав кожні 120 хвилин. Зокрема, 36 голів у лізі у сезоні 2015/16 – рекорд Серії А всіх часів. Там виграв Суперкубок і шалено боровся з «Ювентусом» за Скудетто. Виграв три Чемпіонати Італії вже з «Юве», причому два - як один з головних героїв, три Чемпіонати Іспанії з «Реалом», Лігу Європи з «Челсі».
Моуріньо зустрів закінчення його кар'єри жартівливим твітом: «Тобі набридло забивати голи?» Хаві заявив: «Він був особливим гравцем. Завжди тихим, завжди професіоналом, завжди поважав опонентів, навіть під час матчів «Барселона» - «Реал». Він відіграв велику кар'єру». «Дуже важливий гравець, символ нашої збірної», - такий твіт Аргентинської Футбольної Асоціації.
Філ Невілл, його тренер в останньому клубі в кар'єрі, «Інтері» з Майамі, розповідав: «Він забивав, приносив радість на полі і підтримував партнерів по команді. Він дав нам те, на що ми очікували. Він повинен пишатися своєю кар'єрою. Він один з найкращих фінішерів, яких я бачив. Коли я почав запитувати гравців, скільки трофеїв вони виграли, він тихо, ніби соромлячись, сказав «17», і вся роздягальня почала аплодувати йому стоячи. Це був сильний момент».
«У нього вулична футбольна ментальність, він хоче тренуватися щодня. Він ніколи не хоче відпочинку. Я дуже швидко зрозумів, що має те, чому не можна навчити, що неможливо натренувати».
Похмурий
Втім, він викликав негативні емоції. Саме його практично оголосили символом турбулентних років «Реала» між 2005-2013 роками, коли шість разів поспіль вилітав в 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів на тлі трьох перемог «Барселони» в турнірі. Саме на нього повісили невдачу «Ювентуса» у фіналі ЛЧ-2017. І в збірній пам'ятають його невдалий вихід віч-на-віч наприкінці основного часу фіналу Чемпіонату Світу-2014, невдалий пенальті у фіналі Копа Америка-2015.
Його звинувачували в тому, що залишав Ліонеля Мессі без трофеїв у збірній. Звинувачували його, не самого Ліонеля та інших зірок, які також не забивали і грали слабко. Його, а не значно досвідченіших і статусніших ван Ністельроя, Снейдера, Роббена, ван дер Ваарта, Роналду, які мали вести «Реал» 2005-13 за собою. Його, а не захисників «Ювентуса», які пропустили чотири м'ячі у фіналі-2017. Його звинувачували у провалі сезону «Мілана», хоча той провалювався й в попередні п'ять.
Саме після його відходу в білій частині Мадрида почалася своя чудова ера. Саме після його відходу «Наполі» Мауріціо Саррі сягнув піку, зачаровуючи всю Європу. Після його відходу «Мілан» почав своє повернення, а Мессі нарешті виграв трофей у збірній. Але пов'язувати ці успіхи насамперед з відходом Ігуаїна безглуздо.
Репутація зіграла свою вбивчу роль. Goal.com справедливо назвав Гонсало «найбільшою жертвою ери соцмереж в футболі». Піпіта сам по собі людина похмура, сіра. Він навіть не хотів ходити на вечірки святкування трофеїв, називаючи їх «непотрібними». Нудний, не публічний, приховує своє особисте життя. Не вміє піаритися та взагалі спілкуватися. Інтроверт. А в еру соцмереж це вирок. Тому його не любили, тому виливали тонни бруду.
Звісно, він і сам винен. Відхід з «Наполі» до «Ювентуса» - за всіма канонами зрада. У Неаполі спалювали футболки колишнього кумира та випускали туалетний папір з його зображенням. Міський голова Луїджі де Магістріс навіть заявив, що він - персона нон грата, і по приїзді до міста йому знадобиться тисяча охоронців. Перехід з «Реалу» до «Наполі» був двома кроками назад в його кар'єрі. Але вважали, що Гонсало бажає продовжити справу Марадони та принести місту Скудетто. А він зробив таке.
Його витівку у «Мілані», коли не забив пенальті «Ювентусу», вибухнув, був вилучений і так вирував, що його заспокоювали і буквально тримали за руки його колишні партнери по «Юве», Массімо Амброзіні назвав «найгіршою поведінкою в останній історії Серії А». Практично відмова грати за «россонері» з відмазками про хворобу або просто словами про психологічну неготовність грати, сидіння більше року на жирному контракті в «Ювентусі», хоча його вже ніхто не хотів, також не роблять йому честі.
«Він демонструє забагато нервовості. Я очікував менше реакції від нього на кшталт піднятих рук та скарг і більше оплесків та підтримки на адресу партнерів по команді. Він почав сезон чудово, але повністю змінив ставлення, коли зрозумів, що його не викуплять». Коли Дженнаро Гаттузо каже, що ти занадто нервовий, потрібно щось змінити. І коли ти постійно з'являєшся після міжсезоння з зайвою вагою та черевом – слід бути готовим до глузування.
Саррі пояснював, що Гонсало був просто вражений вигнанням з «Ювентуса» і не міг з цим змиритися. Хорхе заявляв, що «Реал» ніколи не захищав його сина від атак ЗМІ: «Все добре, що він робив, применшували, а всі невдачі роздмухували до неможливості. У «Реалі» обіцяли, що зроблять все для того, щоб він був щасливим, але нічого не робили». Але професіонал найвищого гатунку повинен вміти жити з цим.
Жертва соцмереж
І все ж настільки запеклі атаки він ніяк не заслужив. Він справді набагато більше жертва, ніж ініціатор власних проблем, набагато більше відмінний форвард з досягненнями в кар'єрі, ніж лузер, провальний у великих матчах і не гідний, як його називали. Він казав, що «чимало в Аргентині раділи, коли я пішов зі збірної», і такого точно не заслужив.
Він справді став жертвою соцмереж, сучасних вбивць духу. Не випадково закрив всі свої сторінки у всіх ще три роки тому.
«Люди повинні усвідомлювати, яку руйнацію життя інших вони можуть завдати за п'ять секунд, одним простим коментом. І, як публічна персона, ти не можеш відповідати жорстко, інакше отримаєш вдвічі більше шкоди... Я почав грати в футбол для пристрасті, не для грошей, але тепер він став менш спортом, а більше бізнесом. Гроші, спортивні директори, агенти. В останні 15 років я жив ненатуральним життям. Я емоційний, не завжди був прикладом для молоді, але ми всі не роботи».
«Я не хочу бути частиною футболу в найближчому майбутньому. Атмосфера навколо нього занадто токсична. Я радий, що більше не повинен їсти все це лайно. Я хочу стати ментальним тренером. Адже це найважливіше в грі. Без ментального стану талант не допоможе. Може, ще захочу стати шеф-кухарем, грати на гітарі, краще вивчити англійську. Але я не маю жодних намірів залишитися в футболі. Я хочу бути далеким від цього».
Залишається радіти, що він нарешті звільнився від футболу.
Філ Невілл зазначив, що Гонсало іде правильним шляхом на власних умовах. Навіть в «Інтері» він спочатку грав слабко, сидів на лаві. Але повернувся і забив 14 голів в 16-ти останніх матчах. А головне - як заявляє, здійснилася мрія всієї його родини, і він грав з братом Федеріко, як у дитинстві. Тепер ж «кінець мрії, початок нового життя. Я хочу, щоб мене пам'ятали насамперед як добру людину, а не гравця. Я іду дуже задоволеним, бо віддав все, що міг».