«Призупинення чемпіонату України сильно вдарило б по нашому професіональному футболу, який би дуже багато втратив. Потім ми б його довго відновлювали. В дитячому футболі не так, і я бачу це по ФК «Лівий берег». Багато наших хлопчиків на початку війни роз’їхалося, але, повернувшись, вони вже за якийсь місяць грали так, наче нічого не трапилося.
В професіональному футболі такого не буває, тут потрібно все чітко планувати. Зараз на прикладі «Динамо» ми це бачимо. Проводячи багато благодійних матчів, команда не змогла належним чином закласти фундамент, і тепер від цього страждає.
Можу сказати про роботу тренерів, адже саме тренерське об’єднання досі очолюю. Так ось, бачу, що в умовах війни, частих переїздів, призупинення матчів та їхніх переносів набагато краще себе показують молоді спеціалісти. Ви ж погодитеся зі мною, що, приміром, від Мірчі Луческу, Юрія Вернидуба та Романа Григорчука чекали набагато більшого? Зате подивіться, як впевнено крокують команди Ігора Йовічевича, Олександра Кучера, Юрія Гури, Юрія Вірта, Олександра Призетка. Та й Валерій Кривенцов добре почав сезон, а потім в його «Металісті 1925» щось трапилося.
Планшети та плакати сьогодні не так потрібні, як підтримка та спілкування з хлопцями. У кожного з нас вистачає знайомих, які так чи інакше постраждали від вторгнення цих нелюдських істот. Крім того, навіть під час матчів деколи лунають тривоги, футболісти дуже багато часу проводять в дорогах – все це на них тисне, і просте, живе спілкування має виходити на перший план. Про персонал команди я взагалі не кажу. В моєму тренерському штабі ніколи не було такого, щоб після матчу всі встали та роз’їхалися по домівках», – сказав Павлов у коментарі
.