8 років тому в історію чемпіонатів світу потрапило прізвище Боатенг. Вперше двоє братів, щоправда, тільки по лінії батька, виступили на Мундіалі з різними командами. Джером представляв Німеччину, а Кевін-Прінс захищав кольори Гани. Ба більше, вони ще й змагалися в одній групі, розписавши бойову нічию у Форталезі (2:2).
У Катарі теж не обійдеться без сімейного протистояння, щонайменше заочного. Молодший з братів Вільямс потрапив до заявки Ла Рохи, натомість досвідчений Іньякі вшанує африканське коріння своїх батьків. Обидва сини ганських біженців народилися в Іспанії. Журналісти видання Marca поспілкувалися з ними перед відльотом в Катар.
– Опишіть вашу реакцію на потрапляння Ніко у фінальну заявку збірної Іспанії.
Іньякі. Це було якраз наприкінці тренування. Я помітив, що делегат Атлетіка наближається до нас, посміхаючись. Він сказав, що надійшов електронний лист із повідомленням, Ніко у списку. Усі почали його обіймати, я ж виписав йому кілька запотиличників. Ми здійснюємо мрії. Обоє зіграємо на ЧС!
Ніко. Зізнаюся, не очікував цього. Мене на мить паралізувало. Буду битися за свою команду.
– Остання ніч перед оголошенням заявки була жахливою?
Н. Не міг заплющити очі до четвертої ранку. Шалено нервувався. А вранці потрібно було йти на тренування! Одні люди говорили, що все буде добре, інші – сумнівалися. Ледь не збожеволів.
І. Навіть не хочу це уявляти. Але ж зараз він на сьомому небі від щастя. Нестерпно (усміхається).
– Як гадаєте, за кого уболіватимуть ваші батьки?
І. Звісно, що за старшого! Ніко мав би це розуміти... мабуть.
– Ніко розповідає, що брат завжди був строгим.
І. Звісно. У дитинстві ми були нерозлийвода, адже батьки після переїзду до Іспанії багато працювали. Мені довелося піклуватися про Ніко. Я був вимогливим, часто лаявся. Але у таких умовах він ставав справжнім чоловіком.
Н. Що тут скажеш... Нелегко бути молодшим братом!
– Іньякі, опиши найгірший вчинок Ніко.
І. Не буду вдаватися у деталі, але якось сильно надавав йому по вухах. Я оскаженів.
Н. Він пояснює так, щоб ви це зрозуміли з першого разу. Іньякі привчив мене до дисципліни, наприклад, не вибиратися на вечірки перед матчами.
І. У мене були хороші вчителі: Гурпегі, Адуріс, Де Маркос... Ветерани, капітани, зразки для наслідування. Звісно, я теж помилявся, і не хочу, щоб брат повторював ці помилки. У нас схожий шлях, намагаюся йому допомагати. На полі я вимогливий до Ніко. Ми повинні більше забивати і асистувати, зокрема, один одному.
– Які спогади у вас залишилися про спільну кімнату з дитинства?
Н. Це була кімната з двоярусним ліжком, він спав нагорі, а я внизу. У нас був телевізор і приставка, яку Іньякі купив для мене.
І. Коли ми гралися з приставкою, я часто від’єднував його контролер. А він думав, що продовжує грати! У нас є спільні друзі, тому навіть відпустки нерідко проводимо разом. У дитинстві ми не знали, що таке розкіш. Нашим найбільшим скарбом були друзі.
– Це ще більше цінується, коли ваші батьки розповідають, що їм довелося пережити...
І. Вони (африканські біженці – прим.) пройшли надзвичайно складний шлях. Їм пощастило, що ця історія отримала щасливий кінець. Адже чимало людей опиняються на узбіччі. Мене найбільше вразило те, що матері довелося залишити людей, які не пережили той шлях.
– Чи спілкуєтеся зі своєю родиною в Гані?
Н. Так, зазвичай спілкуюся зі своїми двоюрідними братами, дядьками. У них немає того, що є у мене, і ми намагаємося допомогти. Завдяки моїм батькам ми в Європі, і живемо добре. Ми раді допомогти усім, чим можемо.
– Як Іньякі пояснював брату свій вибір на користь Гани. Наскільки нам відомо, він був там лише двічі.
Н. У нас є спільний чат. Він написав, що вирішив грати за Гану. Усі його підтримали.
– Чи не переконував старший брат молодшого приєднатися до Гани?
І. Ні. Я приймаю свої рішення, а він – свої. Очевидно, що я хотів би грати разом з ним і в збірній, та кожен обирає власний шлях. Він щасливий, це найголовніше.
– Чому шальки терезів схилилися на користь Гани?
І. Мені вже 28, я викликався до U-21, потрапляв до розширеного списку на Євро-2016 при Дель Боске, але зрештою залишився вдома. Зараз з'явився унікальний шанс. Президент Федерації футболу Гани та тренер зробили мені пропозицію ще перед відбором на чемпіонат світу. Відповів, що подумаю, поспілкуюся з рідними. Влітку мав розмову з дідусем, яка сильно на мене вплинула. Є багато нюансів: поїздки в середині сезону, відбіркові матчі, Кубок Африки... Та зрештою я вирішив застрибнути у цей вагон. І ні про що не шкодую.
– Що настільки важливого сказав дідусь?
I. Йому 90 років, можливо, іншого чемпіонату світу він не побачить. Він багато працював у своєму житті, сказав, що дуже хотів би бачити мене з Ганою на Мундіалі. Через відстань я не міг проводити з ним багато часу. Він ніколи ні про що не просив. Дудусь заслуговує на те, щоб я міг представляти країну своїх батьків, моїх предків. Це добре продумане рішення.
– Ви вже думали над тим, що Іспанія та Гана можуть зустрітися на Мундіалі?
Н. Мені було б трохи важко. Ми завжди грали разом, за винятком ігор у дворі.
І. Кілька запотиличників ще перед грою він точно отримає. Я підписався б кров’ю за можливість зіграти проти брата у чвертьфіналі чемпіонату світу.
– Раніше це траплялося лише раз...
І. Ми знаємо про історію Боатенгів. Для них це було дуже емоційно. Сподіваюся, ми теж перетнемося на Мундіалі, а Гана переможе.
Н. Це ми ще побачимо! Звичайно, ми б обмінялися майками...
– У Гани дуже сильна група: Португалія, Уругвай і Південна Корея.
I. Так, команди з чудовими гравцями. Але я думаю, що це добре для нас, адже в кожній грі може трапитися все, що завгодно. Гадаю, нам до снаги вийти у плей-офф.
– Ніко, що скажеш про квартет Іспанії?
Н. Буде складно. Німеччина дуже сильна, але я вірю, що ми зможемо їх перемогти. Я був у збірній лише у вересні, і побачив згуртованість цієї команди, впененість у власних силах.
– Ето'О ставить на африканський фінал Марокко – Камерун.
I. Окей, але хтось з них проти Гани. Якщо ні, то нехай мій брат зіграє у фіналі. Буду щасливий, якщо африканська команда вперше виграє чемпіонат світу. В Африці є дуже хороші команди, сподіваюся, вони зроблять крок вперед.
– Чого не вистачає африканському футболу?
I. Ми фізично дуже сильні, але немає тактичної гнучкості європейців. Бракує дисципліни у захисті, у пресингу. Та ми розвиваємося.
Футбол в Африці допомагає людям відволікатися від буденних проблем. Це як Атлетік, який рухає маси в Більбао. У Гані збірна – це ікона, мрія всіх дітей. Це також вплинуло на мій вибір – можливість ощасливити людей, які живуть погано.
Нещодавно ми з Ніко гуляли і бачили хлопців нашого віку чи молодших, які працювали в полі. Я сказав йому: «Чорт забирай, якби не наші батьки, ми могли б бути там». Це мікс емоцій. З одного боку, радість від того, що ми маємо завдяки нашим старим; з іншого – смуток через тих людей.
– Завершимо чимось веселішим. Ніко, ти оцінив танець свого брата на посвяті у збірній Гани?
Н. Якраз перебував у таборі Ла Рохи. Ми обідали. Партнери відразу сказали мені підготувати щось схоже. Але у нього добре виходило. Я заспівав «Ніч у Медельїні». То був справжній спектакль. Усі помирали від сміху.
І. Насправді Ніко заспівав жахливо. Який сором!
– Короткий меседж для ваших батьків перед ЧС.
І. Старі, ви знаєте, як сильно ми вас любимо. ЧС – велика мрія для нас з Ніко. Пишаємося вами. Все, що ми робимо, для вас.