Український слід на ЧС-2022. Післямова. Боягузтво ФІФА, доблесть Щенсни… і перший чемпіон світу з бекграундом УПЛ

Євро-2024 20 Грудня, 20:17
Легіонерів із УПЛ на світовому форумі не виявилося – вперше з 1998 року. Але український слід у катарському мундіалі все одно знайти нескладно.

Стрімголов пролетів повз нас 22-й чемпіонат світу. Перший зимовий, найрезультативніший в історії, з дивовижним за інтригою та видовищністю фіналом.

На цьому святі життя не було України. В особі футболістів, тренерів, суддів та інших офіційних осіб. Навіть легіонерів із УПЛ на світовому форумі не виявилося – вперше з 1998 року. Але український слід у катарському мундіалі все одно знайти нескладно. Особливо якщо злегка копнути.

«Рідкісний п …» і «російські гроші»

Тема України могла прозвучати офіційно під завісу турніру – потужним гучним акордом. Але цього не трапилося – ФІФА не захотіла транслювати звернення Зеленського до світової спільноти з посланням про мир.

Лицемірство керівних футбольних органів у питаннях взаємин спорту та політики — давним-давно спільне місце. Особливо якщо йдеться про ФІФА, високопосадовці якої пачками варяться в корупційних котлах, а чемпіонати світу з легкої руки вирушають до росії або зовсім нефутбольного, але багатого Катару.

Міжнародна федерація футбольних асоціацій — справна машина із заробляння тонн грошей. Спритний кар’єрист Інфантіно, талановитий політик та дипломат — ідеальний кадр для досягнення озвученої мети (цифри це демонструють у кращому вигляді). Він свого часу віртуозно вмостився у крісло керівника на тлі сейсмічних корупційних потрясінь. Він не забуває загравати з різними регіонами світу, проштовхуючи часом непопулярні, але прибуткові для організації рішення. При цьому неухильно «згладжує кути».

Остаточно все стало зрозумілим із цим сенсеєм футбольної дипломатії, коли він напередодні ЧС-2022 запропонував воюючим країнам «помиритися» на місяць. Федецький його за це красномовно «приложив», заразом згадавши відсутність чіткої позиції за фактом російської військової агресії, а також продаж прав на трансляції державі-терористу.

Не дивно, «щоб уникнути ескалації» Інфантіно і Ко не ризикнули транслювати звернення Зеленського перед фіналом ЧС. Воно вже було опубліковано — легко переконатися, що жодної жахливої «політики», «розпалювання» та інших популістських ярликів там немає. Пронизливе, за потребою пафосне гуманітарне послання світу про мир, з ретельно вивіреними формулюваннями.

Це послання було б дуже корисним почути сотням мільйонів футбольних уболівальників, багато з яких не звертають уваги на якусь там загрозу з якоїсь далекої східної Європи. Необхідно довбати в те саме дупло, нагадуючи й розплющуючи очі: ця загроза — усьому світу, від слова всьому, і Україна — жертовний, але стійкий форпост на шляху поширення фашистської чуми нового століття. На жаль, деяким для кар’єри вигідніше загравати з мордором «тут і зараз».

Звичайно, в Джанні «прилетіло» від різних селебріт нашого футбольного простору. Худжамов слів не вибирав, назвавши главу ФІФА «рідкісною п … [поганою людиною] за своєю суттю». Зозуля висловився в тому ж дусі, але трохи більше літературно — мовляв, для згаданої організації «російські гроші важливіші за мир у світі».

Про “лайно російських грошей” на руках Інфантіно екс-форвард Дніпра говорив і раніше, коментуючи дивну, на його думку, поведінку Андрія Шевченка. Справді, найвпізнаваніша футбольна персона України, екс-тренер національної збірної, активно світився в Катарі, брав участь у турнірі ветеранів, зустрічався з Інфантіно. За словами одного українського інсайдера, ймовірний кандидат на пост глави УАФ мав завдання від ОП «вламати» голову ФІФА та продавити трансляцію звернення. Але не зміг. Якщо, звісно, взагалі мав таку мету.

Офіс президента прокоментував ситуацію так: «ФІФА втратила ціннісне розуміння футболу як гри, яка об’єднує народи, а не підтримує існуючі розбіжності».

«Азов», активіст і битва крапель з каменем

Але досить про сумне. Добре, що тема підтримки України все одно звучала на катарському ЧС. Або була візуалізована, нехай рідкісними вкрапленнями та легкими мазками. Наприклад, іспанські вболівальники на матчі другого туру розгорнули прапор із символікою нашої країни та підрозділу «Азов». На жаль, незабаром прапор було вилучено, а ФІФА вже звично зазнала словесного шмагання від Романа Зозулі.

Під час статусного поєдинку Португалія – Уругвай на поле вибіг італійський активіст Маріо Феррі у футболці зі словами Save Ukraine. Він ніс світові одразу кілька меседжів (утиск жінок в Ірані, заборона ЛГБТ-символіки на ЧС), але головною, мабуть, була саме підтримка нашої країни. Сам Феррі, за його словами, провів місяць у Києві і бачив жахи війни на власні очі.

Таких маленьких історій, якщо поритись, можна накопати чимало. Шкода тільки, що вони саме маленькі, йдуть знизу, від людей, не пов’язаних путами корупційних схем чи необхідністю чиновницького лавірування, та інформаційний ефект від них не можна порівняти з одним-єдиним відеозверненням в офіційній трансляції. Але це краще ніж нічого. Набагато краще. Нехай кожен такий випадок – крапля. Але багато крапель здатні деформувати камінь.

Незасвічена пов’язка та “Слава Україні”

Ефект підтримки України був би значно помітнішим, якби, наприклад, легендарний Левандовські вийшов на поле з жовто-синьою пов’язкою, переданою йому Андрієм Шевченком. Втім, він цього так і не зробив – хоча збирався (інтернет все пам’ятає). Що ж, судити Роберта за невиконання обіцянки ми, мабуть, не маємо права. Натомість відповісти «Героям слава» Войцеху Щенсни — з великим задоволенням.





Польський воротар флеш-інтерв’ю українському кореспондентові після матчу із Саудівською Аравією завершив словами «Слава Україні». Йому не вперше: пригадаємо, що Щенсни одним із перших, ще в лютому недвозначно і категорично висловився проти російської агресії, а також навідріз відмовився виходити на поле проти команди з оркостану. Це була одна із перших грудок, які надалі спровокують лавину випилювання росії з усього офіційного спорту. Тут навіть надобережною ФІФА подітися не було куди.

Як підсумок: Левандовскі, один з найсильніших форвардів світу і не відбувшийся володар ЗМ-2020 на ЧС виступив посередньо, забив два голи (другий — з точки і для галочки). А Щенсни відбив пенальті у двох матчах та залишив турнір героєм. Карма?

Харківське золото, київська бронза

Торкнувшись польської теми, ми акуратно перейдемо до наступного блоку нашої розповіді – про учасників ЧС, які пограли в Україні. На жаль, Томаш Кенджера з усієї сучасної УПЛ, різко знелегіонерної «завдяки» війні, був найближчий до поїздки в Катар, але все-таки пролетів повз остаточну заявку.

Тому звично звернемо увагу на футболістів з українським минулим, задарма, що для їхнього перерахунку вистачить пальців однієї руки. І одразу ходимо козирною картою: вперше футболіст, який грав у чемпіонаті України, став чемпіоном світу!

Мова про агрентинця Алехандро “Папу” Гомеса. Нагадаємо коротко про український відрізок його кар’єри. Він став новачком Металіста влітку 2013 року, коли харків’яни готувалися стартувати в історичній кваліфікації ЛЧ. На жаль, Жовто-синіх якраз наздогнала історія з договірним матчем. Бан, провал апеляції, шиш замість історичного європоходу… І поступовий початок кінця.

Гомес спочатку тушувався у компанії найбільш статусних латиноамериканців. Але згодом, коли команда вже почала сипатися по кадрах, видав потужну весну-2014 (два голи та 5 асистів; всього у нього за Металіст 4+6 у 24 матчах).

Кар’єра мініатюрного вінгера (а також плеймейкера, відтягнутого форварда, інсайда, виберіть потрібне) продовжилася успішно. Рух вгору разом із Аталантою. Перша поява у збірній (2017). Гомес став лідером Богині в момент її розквіту при Гасперіні, встиг побути партнером Маліновського, але побив горщики з тренером і пішов до Севільї. Там теж не загубився.



Важливим елементом команди Скалоні немолодий футболіст (зараз йому вже 34) став у 2021 році. Зіграв на Копа Америка (два голи плюс пас; щоправда, весь плей-офф просидів на банці). Активно бігав у відборі до ЧС (три виходи в основі). Катарський мундіаль Гомес розпочав у стартовому складі. Зіграв, прямо скажемо, невдало (як і вся команда), був замінений під кінець години.

Другий та останній шанс Папу отримав у 1/8 фіналу. Проти Австралії вийшов на старе місце лівого вінгера. Але знову нічим тямущим не відзначився. І був замінений вже на п’ятій хвилині другого тайму. Можливо, справа у травмі кісточки – такий діагноз ветерану діагностували пізніше. Так чи інакше, більше до послуг Алехандро на турнірі тренер не вдавався. Але це не скасовує історичного факту: вперше екс-гравець української Прем’єр-ліги виграв чемпіонат світу!

Другий мундіаль поспіль до комплекту нагород дістався Домагой Віда. Той самий, хто під час російського ЧС на пару з Вукоєвичем присвятив чергову хорватську перемогу Україні та Динамо, чим спричинив славний баттхерт у маси свинособак.

Досвідчений захисник (він нині у віці Христа, актуальна згадка перед Різдвом), який влітку змінив Бешикташ на АЕК, був основним ще на Євро-2020. Але за останній рік він геть-чисто випав зі стартового складу Клітчастих. За дядька там Ловрен, а поряд – прогресуючий Гвардіол. Навіть у матчі за 3-е місце, влаштувавши невелику ротацію, Даліч залишив Домагоя на банці, віддавши перевагу Шутало. Так що екс-динамівець – бронзовий, але без секунди ігрового часу у Катарі.

Колишній Гірник та триколорний дурень

Ні Аргентина, ні тим більше Хорватія перед стартом мундіалю не котирувалися серед головних переможців. Лідером букмекерських ліній у графі «Переможець турніру» була збірна Бразилії з коефіцієнтом у районі 5.00 – 5.50. А важливим гвинтиком в ігровому механізмі потенційних тріумфаторів вважався Фредеріко Родрігес де Паула Сантос, він же просто Фред, 29-річний центрхав широкого профілю.

Історія розсудила, як завжди, свавільно. Пентакампеони сенсаційно зрізалися на стадії чвертьфіналу (ті самі хорвати зі звичною серією 11-метрових). Може тому, що екс-півзахисника Шахтаря (п’ять років у донецькому клубі) тренер Тіте так і не наважився визначити в основу?

У підсумку гравець МЮ провів на чемпіонаті світу чотири матчі з п’яти, двічі виходив у старті (якраз коли був травмований Неймар, а функції десятки виконував Пакета). Але сумарно награв близько 140 хвилин (35 за гру в середньому). У першому турі та 1/4 фіналу виходив лише на останні чверть години. А перший раунд плей-офф взагалі просидів у запасі.

Тренер дав зіграти Фреду у другому овертаймі. Бразилія одразу повела в рахунку, але примудрилася не втримати перевагу. Важко сказати, яку роль Тіте відводив екс-донеччанину у післяматчевій серії, але до нього черга не дійшла. Промахи Родріго та Маркіньоса зафіксували фатальний рахунок 2:4. Весь протокольний улов Фреда на ЧС-2022 – жовта картка у поєдинку зі швейцарцями.

Що ж, на закуску у нас лишився Камерун. Неприборкані Леви, незважаючи на перемогу над Бразилією у третьому турі, з групи не вийшли (на заклання до Португалії пішла Швейцарія), тому результат варто визнати незадовільним — на тлі героїчного Марокко, наприклад.

Два з трьох матчів в основі розпочинав Мартін Онгла, екс-футболіст львівських Карпат (півроку у 2019-му). Він на початку року феєрив на КАН (три асисти – непогано для опорника?), але тут нічим команді не допоміг. Бразилію перемагали вже без нього.

На жаль, отримав у Катарі ігровий час ще один камерунський опорник – Гаель Ондуа. Якийсь час тому він вважався у складі луганської Зорі, але так в Україні жодної хвилини і не зіграв. Натомість він встиг пограти в росії – саме там стартувала кар’єра Гаеля, сина працівника камерунського посольства у Москві.

Виконаний ностальгічних почуттів, Ондуа не вигадав нічого кращого, ніж вийти на заміну (якраз замість Онгли) у бутсах із символікою країни-терориста. Мовляв, виріс у Росії, і грає у цих бутсах уже 10 років. Потім повторив цю дурість у другому турі. Хоча б перемогу над Бразилією не затьмарив своєю появою. Ну що вдієш, немає мізків у людини. Не він один такий.

Ось, мабуть, і все. Підсумуємо. Тема України на ЧС не прозвучала як слід, але все-таки проривалася зі щілин, адже голос правди та розуму жодної вимазаної у “лайні російських грошей” рукою не заткнути. Водночас констатуємо історичне досягнення у вигляді першого переможця Кубка світу з українським минулим.

Віримо: наш футбол, як і вся країна, незабаром відродиться, і вже хтось із наступних чемпіонів світу повноцінно й безпосередньо представлятиме мирний та потужний український футбольний чемпіонат.

А поки що переключаємось на клубний футбол. Не забуваючи, засукавши рукави, гнати зі своєї землі ворога – всіма доступними засобами та методами. Перемога буде за нами!



Мессі з Кубком світу став рекордсменом Instagram, обійшовши легендарне яйце